Skip to main content

Full text of "Журнал Сучасність (1-368; 1961-1991)"

See other formats


СУЧАСНІСТЬ 


І. Жиленко: Поезії — У. Самчук: На білому коні — Не- 
друковані переклади Ю. Клена — Б. Рубчак: Шукаючи 
справжнього культобміну, справжнього Зерова і справ¬ 
жньої літератури — С. €. Лец: Нові незачісані думки — 
Д. Ребет: У лабіринті комсомольського виховання — 
М. Прокоп: Американсько-радянські взаємини, об’єднання 
Европи і Україна — С. Ю. Процюк: Шляхи і методи пере¬ 
мішання населення в СРСР — М. М.: З французькими 
студентами на Україні — Критика і бібліографія 



СЕРПЕНЬ 1965 


511СА.ЗМІ8Т’ — Аидизі 1965 — МйпсЬеп 2, Кагізріаїг 8/ІП 



сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 


СУЧАСНІСТЬ 

ЛІТЕРАТУРА, МИСТЕЦТВО, 
СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ 


8 ( 56 ) 

СЕРПЕНЬ 1965 


РІК ВИДАННЯ П’ЯТИЙ 


МЮНХЕН 



Видає: Українське товариство закордонних студій 


Редакція: 

Іван Кошелівець (головний редактор), Богдан Бойчук, Богдан Кравців, 
Кирило Митрович, Роман Рахманний, Дарія Ребет, Володимир Стахів. 


Редакція не приймає статтей, не підписаних автором. У справі незамовлених 
та неприйнятих статтей не листується. 

Редакція застерігає за собою право скорочувати статті і правити мову. 
Статті, підписані авторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди 
редакції. 


Сетай (іез Сезесгез ііЬег сііе Ргеззе уош 3. ОкюЬег 1949 (§ 8, АЬ$. 3) иші §етай сіег 
УегогсЬ.ип^ гиг ВигсЬ£иЬгип§ сііезез Сезеггез уот 7. РеЬгиаг 1950 -игігсі тії§еїеік: 

Негаиз§еЬег : ІІкгаіпізсЬе Сезе11зсЬа£і: £іїг Аизіапсіззтсііеп е. V. 

МііпсЬеп 2, Кагізріагг 8/ІІІ (ТеїерЬоп: 59 46 67) 

ВипсІезгериЬІік ВеигзсЬІаші 

Се$сЬа£гз£иЬгег: Котап Туткеугусг 


Игнск: ВисЬсІгискегеі ипй Уегіа § « ВІВЬОЗ», С.т.Ь.Н., МііпсЬеп 13, Не0$іг. 50-32 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 




ЛІТЕРАТУРА І МИСТЕЦТВО 


З НОВОЇ ПОЕЗІЇ НА УКРАЇНІ 
ІРИНА ЖИДЕНКО: ПОЕЗІЇ 


Ірина Жиленко — з наймолодших талановитих поетів 
в УРСР. Народжена 1941 року в Києві, в сім’ї службовців, вона 
перші дев’ять літ дитячого віку прожила в селі Стецівка, Зве¬ 
нигородського району на Черкащині. Юначкою працювала в 
дитячому садку, навчаючись вечорами в середній школі. З 
1958 року навчалася на філологічному факультеті Київського 
державного університету, працюючи водночас у редакції га¬ 
зети «Молодь України». Перші добірки її віршів появилися 
в «Дніпрі» (ч. 6. 1962) і в «Літературній Україні» від 16 жовтня 
1962. Лірика Ірини Жиленко вирізняється своєю безпосеред¬ 
ністю, контемплятивністю і багатством образів. 

бкр. 


<ЧЕРВОНІ ВІТРИЛА» 

Він пробіг, зсутулений і стомлений, 

В кабінет постукав: —■ Можна? 
Окуляри блиснули тривожно 
Мерехтливим, присмерковим полум’ям. 

Вночі... 

Струнким прозорим скерцо 
Билось море в береги і в реї. 

Він приплив із трепетного серця 
Гордочолим капітаном Ґреєм. 

Е-ей! 

Вітре, понеси 
Червоні паруси! 

Щоб побачив милу 
Синьоокий Ґрей, 

Щоб вітри дзвеніли 
В синіх струнах рей! 

Як сміялось море! 

— Скоро, скоро! 

Переймає подих: 

— Жди, моя красо! 



ІРИНА ЖИЛЕНКО 


І шептали хвилі: 

— Годі! Годі! 

Тут твоя Ассоль! 

Сонячно і пряно пахли. береги, 

І родила пісню синь очей. 

На піску відбиток милої ноги... 

Ей! 

Золотоока! 

Ей! 

Золотоплеча! 

Пахне морем вечір. 

— Він приплив, твій Ґрей! 

І пекуче сонце! 

І гарячі губи! 

І вітри солоні жовто слались. 

І дівоче серце: 

— Любиш? .. 

Любиш? — 

У його долонях трепетало. 

Е-ей! 

Вітре, понеси 
Червоні паруси! 

Щоб сміялись бризки 
У волоссі Ґрея, 

Щоб вітри капризні 
Задзвеніли в реях! 

Він пробіг, сутулий, чимсь пригнічений. 
Жовта палка, хмурість, парасоль. 

І шепчу услід йому, 

непомічена: 

— Припливи! 

Це ж я, твоя Ассоль! 

(«Дніпро», ч 


ТАМ ЖИВУТЬ ПО-СТЕПОВОМІУ ... 
Там живуть по-степовому, — 

в травах. 

Зілля на долівці і на лаві, 

Підвіконня зливами обмите, 

І від спеки половіє жито. 

Там дощами ночі пахнуть дужче. 

Міліє сіно в теплих, свіжих копах. 
Там живуть веселі, невсипущі 


. 6, 1962) 


<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



ПОЕЗІЇ 


Крутоплечі люди — хлібороби! 

Там і я жила. 

Здавалось часом, 
Виростала колосом на гонах. 
Підставляла під струмки дзюрчасті 
Працею освячені долоні. 

А ночами ... 

так степи співали! 
Теплий дощ хилив додолу віти. 
Щось тривожно-радісне вчувалось 
У прозорій, чистій пісні вітру. 


(«Дніпро», ч. 6, 1962) 


МІЙ НЕСПОКІЙ 
Мій Неспокій! 

Ох, я бачу, бачу 

В соняшниках плечики хлоп’ячі, 
Пом’яками випахчений чуб. 
Бачиш? Он-де той, янтарноокий? 
То моє страждання, 

мій Неспокій. 


Чуєш? Ось він . .. 

Грюкне клямка в сінях. 
Де ти взявся? Де ти взявся, сину? 
Ч-ш-ш... 

Я родився в клуні, у насінні, 

Я родився в шумі явориннім, 

Віриш? 


Я родився в тихому смерканні, 

У пахучім зерні коноплянім, 
Віриш? 

Ти ще не забула, як в дорозі 
Нам гарба вистукує пісні, 

І рокочуть буркотливі грози, 

Й на баштанах мокнуть курені?! 

Ти ще не забула, як медово 
Пахне кашка тепла на стежках? 
І втирає сонячним подолом 
Сонний ранок сльози на щоках? 




ІРИНА ЖИЛЕНКО 


Ну, вставай! — 

Вишумує в кронах 

Терпкий вітер. 

І тремтять затоки. 

І тривожний ковиловий гомін 
Захлинув мене 

і мій Неспокій. 

(«Літературна Україна», 16 жовтня 1962) 


НАСТРОЄВІ 


Цей світ — світ бур, при¬ 
боркуваних музикою краси. 

Р. Тагор 


А нині... Душею квітну! 

Як мало в повітрі місця! 
Нічого не бачу, 

сліпну! 

Весь світ полонило листя. 

Дивись! 

Повітря таке зелене! 

Повітря, немов сп’яніло! 

І туляться хвильно клени 
До серця, до рук, до тіла... 

Скрізь! 

Я чую, як зелень ллється 
В мої безконечні очі, 
Вплітається в коси. 

Б’ється 

Задихано на вустах. 

І музикою урочою 
Тече між пальцями. 

П’ю! 

Я радість п’ю свою 
З сонячного листа. 

Спитай мене: — Ти яка? 

Я відповім: — Зелена! 

Ти мене не чекай, 

Я покохала клена! 

Я зеленію в рості, 

Я блакитнію, 

вітрюсь! 

Хвильні дарують простори 


(іі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ПОЕЗІЇ 


Серцю сонячну митру. 

Серце дзвенить у грудях, 

В моїй голові шаленій ... 

Я вже не ваша, люди, 

Я стала кленом. 

(«Літературна Україна», 16 жовтня 1962) 


СЕРПНЕВЕ РОЗДУМЛИВЕ 
Грай же... 

у вітра в зеленім танці 
Аж голова паморочиться. 

Хочеться плакать мені, Сен-Сансе, 

І цілувати хочеться. 

Грози в гучнім коливанні дзвонів 
Мідно гудуть над вечірнім полем, 

Тихо іду, нахиливши голову 
Багатолистим жасмінним ґроном. 

Щоб не торкнутись громів наспіву 
Тихим чолом незначимости власної — 
Тихо іду, уклонившись зливам, 

Тихо іду, уклонившись щастю. 

Грай же! 

Над синім вікном мансарди 
Шалом смичків осокори тужать. 
Залопотів, засміявсь Сен-Санс 
Теплим дощем 

по тугих калюжах. 


(«Зміна», ч. 7, 1964) 


Я ЧЕКАЮ ТЕБЕ 

Я чекаю тебе на східцях 
Під великим годинником сонця 
В літному платті ситцевім 
Кольору оболонь. 


ІРИНА ЖИЛЕНКО 


І ОЧІ МОЇ димляться, 

Такі гіркувато-сиві 
На втомній згадці 
Про теплі дощі Десни. 

Проміння цнотливі свічі 
Під флейтами лопотінь. 

На парапеті вічности — 

Тиха жіноча тінь ... 

І символом безконечности — 

Жіноча рука та хмари. 

Втішся, іще ж не вечір, 

Людино моя гарна! 

Я чекаю тебе в дванадцять 
Під великим людським базаром, 

І очі мої димляться, 

Як дві гіркуваті хмари. 

(«Зміна», ч. 7, 1964) 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



УЛАС самчук: НА БІЛОМУ КОНІ 


(Продовження) 


Мене цікавила також йото власна особа — один з перших піо¬ 
нерів українського фільму ще перед першою війною, з часів так 
званого ательє «на Сирці» біля Києва, найвидатніший після Дов¬ 
женка майстер кіномистецтва, творець таких фільмів, як «Коліїв¬ 
щина», «Прометей», «Перекоп», «Злива», «Штурмові ночі», «Натал¬ 
ка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм» і багатьох інших, як також 
видатний скульптор, автор чисельних скульптурних праць. Тетяна 
Прахова, спочатку акторка у фільмах «Земля» Довженка, «Транс- 
балт» Білинського, пізніше видатна кіномонтажистка у фільмах 
О. Довженка, І. Кавалеридзе, І. Аненського, І. Савченка. Вона 
працювала над такими фільмами, як «П’ятий океан», «Прометей», 
«Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Богдан Хмель¬ 
ницький» ... Іван Шеккер — один з визначних кінооператорів, 
учень славного Дмитра Демуцького, співтворець чисельних відо¬ 
мих фільмів ... І, нарешті, його елегантна дружина Віра, яка пра¬ 
цювала в кіностудії як секретарка. 

Для мене всі вони були винятково атракційною появою, я був 
жадібний на людей з Києва такого стилю, мені хотілося їх пі¬ 
знати і багато від них довідатися. І я їх зрозумів. Ми розумілися 
взаємно. Ми зустрілися, познайомились і стали друзями. На дов¬ 
гі часи. 

Не можу сказати, коли від’їхав на свою Січ отаман Боровець, 
він мав багато власних справ, і ми скоро втратили один одного 
з поля зору. Тим більше, що весь мій другий день був до вінця 
виповнений зустрічами, знайомствами, нарадами, плануваннями, 
а також підготовкою до виїзду, спочатку до міста Крем’янця, де 
я свого часу вчився в гімназії, а після до села Тилявки, біля 
Крем’янця, де жили мої брати й сестри. Я був весь готовий, за¬ 
тримка була за автом, яке 1 мало звільнитися для нас аж завтра. 

А взагалі проблема комунікації у ці виняткові часи була до¬ 
шкульно складною, потяги для цивільних ще не ходили, ніяких 
інших публічних засобів пересування також не існувало, коней 
після двох з половиною років совєтського господарювання зали¬ 
шилося дуже мало, а тому доводилося або йти пішки, або. кори- 
статися тими дуже нечисельними приватними, звичайно, неле- 



УЛАС САМЧУК 


гальними автомашинами, що їх декому пощастило якось затрима¬ 
ти, але для них завжди бракувало пального, яке розцінювалося 
на вагу золота. Використано невеликі запаси бензини й оливи, 
десь випадково залишені совєтами, випомповувано з залишених 
цистерн, з розбитих танків. Міська управа мала деякий свій за¬ 
пас цього нектару, інколи щастило їй дістати щось від німців, 
але засадничо німці ніякого пального для потреб місцевого насе¬ 
лення не відпускали і дозволів на вживання машин не давали. 
А коли ці машини дуже зрідка ще їздили, — їздили переважно 
нелегально, півлеґально на різні підроблені або фіктивні дозволи. 
Навіть міська управа на дві свої машини не мала постійних до¬ 
зволів, а користалася лишень тимчасовими від місцевого' комен¬ 
данта або своїми власними, які німці не завжди визнавали. І то 
користалася такими машинами лише дуже нечисленна кіль¬ 
кість щасливців, до яких хотів також належати й я. 

Бо все таки завтра їдемо... А увечорі цього дня на помешкан¬ 
ні С. Скрипника, який жив недалеко від Бульбів, відбулося ін¬ 
тригуюче прийняття. Розуміється, запрошені також наші київ¬ 
ські гості. Винятково' хвилююча зустріч людей, поділених різ¬ 
ними забобонами доби, на тлі великої війни, які зійшлися з різних 
кінців світу і одразу на перший погляд відчули між собою гли¬ 
боку людську приязнь. Ніяка доба, за винятком хіба середньо¬ 
віччя та еспанської інквізиції, не була так перевантажена трагі¬ 
комічними забобонами у міжлюдських взаєминах, як наша, а то¬ 
му людина виривалася з-під того морального бруду, як тільки 
могла. Ця моя перша зустріч з людьми «з того світу» була ви¬ 
повнена по вінця дуже інтимними, глибокими й щирими пережи¬ 
ваннями, які хотілося висловити назовні якоюсь особливою мо¬ 
вою. Пісня, музика, танець, радісний сміх — ось мова, що нею 
найлегше говорити в таких випадках, а тому невелике поме¬ 
шкання Степана Івановича було виповнене саме цією мовою, від¬ 
чувався ідеально добрий настрій, всі хотіли вирватися з війни, з 
ідеологій, з пересудів, бути людьми між людьми. Пригадується 
чудова Віра Шеккер з її креольським, кокетливо-усміхненим, 
дискретно-приманливим, дуже жіночим обличчям, з блискучими, 
кольору бурштину очами, з буйним каштановим волоссям. І з 
її «Чубчик, чубчик кучерявий», якого вона виконувала з такою 
пристрасною експресією і такою вибагливою ніжністю. Або знов 
пригадується Таня Прахова — гостра протилежність Віри: на- 
пружено-спокійна, внутріпшьо-схвильована, з чудовими велики¬ 
ми і глибокими карими очима і свіжими, яскравими рум’янцями 
на алябастровобілих щоках. У ясночервоному светрі і чорній са¬ 
тиновій сукні вона творила ідеальний модель для картини стилю 
Бенуара — поєднання українсько-чорноморського і французько- 
провансальського типу. 

Іван Петрович Кавалерідзе був спокійний, рівний, зовсім не- 

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог£ 




НА БІЛОМУ КОНІ 


11 


питущий, але однаково товариський, повний гумору, а коли по¬ 
чалося змагання у співах, він своїм невеликим глухим голосом 
дуже гарно виконав «Чорноморець, матінко, чорноморець», і ця 
пісня в його' інтерпретації залишилася в моїй пам’яті на все 
життя. Натомість Іван Іванович Шеккер — худорлявий, легкий, 
по-своєму елегантний, не виявив ніяких музичних талантів, на¬ 
томість побивав рекорди у виконанні танґо, чи тої з Танею Пра- 
ховою, чи з господинею цього* дому, дуже гарною пані Лідою. 

А взагалі це був чудовий вечір, було багато розмов, сміху, 
і це протягнулося до пізньої, дуже гарної української ночі. Неохо¬ 
че розходилися додому під спів білоруської «Бувайцє здарови», 
що її, здається, фаворизував Степан Іванович. 

А вже другого ранку, біля дев’ятої години, у товаристві Івана 
Шеккера, з його неодмінною совєтського виробу «Ляйкою», авто 
міської управи бадьоро мчало нас хвилястою асфальтовою доро¬ 
гою в напрямі Дубна. Перед нами рівно сто кілометрів віддалі: 
до Дубна шістдесят і далі ще сорок. Наш шофер розуміє своє 
діло, він добре виконує своє завдання, яке кінчається десь там 
у Крем’янці. Він там нас залишає, і вже далі до Тилявки я маю 
шукати іншого транспорту. Цього самого дня він мусить бути у 
Рівному... 

Як звичайно, зворушення велике, я все таки, признаюсь, тво¬ 
ріння сантиментальне, за мною чимало пережитого, було досить 
часу розгубити ті різні залишки минулого ... Але ні. Вони цупко 
тримаються мого нутра і при кожній відповідній нагоді безсо¬ 
ромно зловживають своїм правом. 

Але далебі це не звичайна подія — зустріч з рідними по та¬ 
кому часі, величезна несподіванка, бо вони ж напевно цього не 
чекають. І кого там застану? Кого ще знайду? До когої звернуся в 
Крем’янці? Чи мене ще там пам’ятають? Питання, самі питання, 
а одночасно острахи і враження, краєвиди, настрій. Хочеться 
все затямити. До речі, ласкава жнив’яна, з серпанком погода і 
гостре відчуття рідної стихії. 

Ідемо переважно' мовчазно, нема теми, все в почуттях. Шеккер 
помітно вдоволений, для нього це нова пригода у серії інших 
чисельних пригод, відколи вони, на другий день вибуху війни за¬ 
лишили Жаб’є в Карпатах. Весь цей час вони в дорозі до Києва. 
Полон, фронт, німці, небезпеки, чуже середовище. І, можливо, це 
вперше почуття певности та міцнішого контакту з оточенням. 

Година часу — і ось Дубно. Безцеремонно лишаємо його пра¬ 
воруч, круто повертаємо ліворуч, дорога гіршає, починається ку¬ 
рява, але годі на це зважати. Наша мета Крем’янець, минаємо 
села, городи, соняшники, коноплі. Коли я бачив це? Давно. Мина¬ 
ємо Кам’яницю, в’їжджаємо у Смижський ліс — місце шкільних 
наших пікніків, а тепер дорога завалена німецькими і совєтськи- 



12 


УЛАС САМЧУК 


ми розбитими машинами, які валяються безладом, мов сміття. 
Немає часу, вперед! 

Це не наш клопіт, маємо свої завдання і біжимо їм назустріч, 
ось вирвалась і розгорнулася перед нами остання сторінка нашої 
епопеї — Білоцерківська долина, ген аж до Крем’янецьких гір 
на півдні і до річки Ікви на заході, пам’ятна мені ще з першої 
війни, коли тут стояв фронт і звідси постійно доносилися до нас 
гарматні перегроми. А ось знову знані казарми, що чомусь мене 
цікавили, за царя якийсь кінний полк, а за поляків 12 уланський 
з малиновими обводами на рогатівках. Як це все гастро трима¬ 
ється в пам’яті — занедбаний воєнний собор, знайомі крейдяні, 
всипані кременем поля, зелені луги... І той самий Крем’янець 
— колиска мого юнацтва, захований в долині, як якийсь скарб, 
з його маленьким залізничим двориком, з якого я не раз кудись 
виїжджав і останній раз виїхав одного сьомого березня. За той 
час наша планета зробила чотирнадцять своїх оборотів довкруги 
сонця, як доказ, що ніщо не стоїть на місці і кудись спішить, як 
і наше авто, яке має свою орбіту також ... Воно повертає ліворуч 
і сповільнено стрибає по не дуже рівній кам’янистій вулиці в на¬ 
прямі міста. По дорозі кілька об’єктів: отам далі будинок, де 
мешкала моя велика любов Станіслава Грудзінська, мешкання 
моїх приятелів по школі Сергія Снігура й Василя Тимофієва, ре¬ 
сторан Отави, де ми зустрічалися, і невеличкий в’язничний буди¬ 
нок, що свого часу виправляв мої українські гріхи. Але нема 
часу. Авто швидко біжить, це лише хвилини, вже ось стара дере¬ 
в’яна церковця між каштанами та липами, а ось і Василіанський 
манастир, де була духовна семінарія ... 

А далі вже Крем’янець, вузька вулиця, яка звалась Широкою, 
низенькі будиночки, все постаріле, все мале, все сіре. Киди далі? 
Просто! На Костельну вулицю, де було моє останнє мешкання. 

І коли ми зупинилися на перехресті біля старого колодязя з 
великим колесом, я побачив невеличкий будинок за парканом з 
двома вікнами, що здався мені малим, постарілим — «будинок 
Куцикевичів», знаних колись міщан, у яких ми з Павликом Да¬ 
ниловичем, винаймали кімнату. Тут же, у дворі, їх другий дім, 
двоповерховий, колись червоний, тепер кремової барви, недоброї 
пам’яті, бо в ньому містилося саме те огидне повітове староство з 
його «офензивою», де нас часто карали за різні наші українські 
гріхи. Хіба зайти і поглянути на колишнє мешкання та привіта¬ 
тися з старими знайомими. Знайома фіртка, східці до ґанку, скля¬ 
ний ґанок.. . Але жінка, яка мені відчинила, не знає ні мене, ні 
Куцикевичів ... Вони ту давно вже не живуть, правдоподібно 
їх вивезли. .. Не випадає пояснювати чого мені треба, тому пи¬ 
таю лишень, чи не знає вона тут ресторану, де можна пообідати. 
Ресторани там у місті, але тут поблизу, у ліцеї, нова їдальня. Це 
зовсім близько... 


:§Ш2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



НА БІЛОМУ КОНІ 


13 


Вирішуємо цією радою скористатися, це справді зовсім бли¬ 
зько, йдемо всі троє вузьким хідником попід залізною огорожею 
колишньої садиби Галяницьких, не віриться, що це дійсність, 
бо колись могло таке лише снитися, але зараз мури і вежі ліцею 
виразно свідчать, що це не сон. Цим хідником я багато ходив, 
головне до школи, — цікаво чи існує ще той ветхий «будинок Ба- 
кімера» на Директорській вулиці, ген там далі аж «під горами», 
у якому містилася наша вбога «Українська мішана приватна ім. 
Івана Стешенка гімназія» з її імпозантним директором Сергієм 
Уліяновичем Міляшкевичем. Такий гострий спогад — учителі, 
товариші... Найпопулярніший наш математик Василь Пилипо¬ 
вич Кавун, великий наш тутор латини і української літератури 
Віктор Андрійович Гнажевський, бурхливий історик і географ 
Куц, блискуча вихователька і вчителька французької, красуня 
Катерина Леонтїївна Міляшкевич ... І інші, й інші. Де вони і що 
з ними? Багатьох уже нема, а інші розсипані го> цілому світу, і як 
цікаво було б когось ще тут зустріти. Де наше «Юнацтво» з його 
журналом тієї ж назви? Андрій Уданович, Анатолій Чорнобай, 
Сергій Цикуцький, Павло Заяць, Антін і Володимир Гакени, 
Павло Білосюк, Федір Гаврилкж... І інші, й інші... І моя бен- 
тежлива Станіслава Грудзінська з її романтично-трагічним фіна¬ 
лом, що в дев’ятнадцять років поповнила самогубство разом з 
своїм нареченим .. . Саме оцим хідничком стільки разів ходив 
з нею, бо. там трохи вище, напроти парку «Тіволі», вона наймала 
невелику кімнату з білими серпанковими занавісками на двох ма¬ 
лих вікнах з виглядом на парк. 

Тоді ще тут була Польща в її перші роки відродження, з ве¬ 
личезною жадобою можливо скорше знищити нас як народ¬ 
ність, як казав її один міністер на ім’я Іракський, який мав за 
двадцять п’ять років обернути нас на поляків. За царя у цьому 
ліцеї Чацького містилася славетна Волинська Духовна Семіна¬ 
рія з її духовним училищем та епархіяльною школою для дів¬ 
чат, за революції тут почалася наша гімназія, за Польщі все було 
вигнане геть і вернувся знов ліцей Чацького. 

Ми в той час мали дуже небагато місця у цьому просторі, всі 
вулиці, написи, уряди, школи — все було виключно польське ... 
Єдина наша гімназія якось трималася, але дуже вбого, без пра¬ 
ва, без засобів, без належного приміщення, під постійним нагля¬ 
дом і терором державної адміністрації. Всі ми були на списку 
«непожондних», наші дипломи не були дійсні, щоіб перейти до 
вищої школи, треба було робити додаткові державні іспити з дуже 
суворими вимогами, з наміром нас «різати» ... Але й ті, що. 
проходили крізь те вухо голки, не завжди могли потрапити доі ви¬ 
щої школи в Польщі. Залишалася заграниця, на яку рідко хто з 
нас міг собі дозволити ... 

За совєтів це все знову радикально змінилося. Зник ліцей Ча- 



14 


"УЛАС САМЧУК 


цького, появилися інші середні школи і також музей Волині. . . 
А тепер ще примістилася тут і Жіноча служба Україні з їдаль¬ 
нею. Війна обійшла це містечко порівняно безболісно, все стояло 
на своїх місцях . . . 

Казали, що десь там за містом впало кілька німецьких бомб, 
бо при відступі поляків тут деякий час перебував їх уряд з мі¬ 
ністром закордонних справ Йозефом Беком. Але це лише спо¬ 
гад . . . Тепер тут інші порядки. Наприклад, вулиця, на якій ми 
зупинилися і яку я знаю як Костельну, тепер носить назву Си- 
мона Петлюри, а над входом до їдальні Жіночої служби Україні 
повівають два жовто-сині прапори. Всі написи крамниць укра¬ 
їнські . .. 

Наближаємося до їдальні. . . Входять і виходять люди. Вхо¬ 
димо також ми. Старовинна будова, грубі мури, склеплена стеля, 
коридор, двері ліворуч, простора кімната, праворуч столик, а за 
ним: гарна повновида дівчина у пишній вишитій сорочці продає 
талони на обіди. 

Підходимо' до столика і просимо три талони. А хто ми є? Це 
їдальня лише для службовців міста. Називаємо себе і даємо по¬ 
яснення. На це дівчина лише глянула на нас, нічого не сказала, 
раптом встала і вийшла до другої кімнати. Ми здивовані і не пев¬ 
ні, чи дістанемо обід. 

І раптом зчиняється несподіване ... Появляються якісь люди, 
а між ними якийсь дуже мені знайомий добродій з сивиною, який 
рекомендується як голова міста і питає: 

— Чи ти мене, Власе, пізнаєш? 

— О! То ж це Бригадир! Дай Боже! — і ми кидаємось чо¬ 
ломкатися. 

Це був Трохим Бригадир, мій шкільний одноклясник, інженер 
з Данціґської політехніки. Він офіційно від імени міста нас ві¬ 
тає з приїздом, Шеккер негайно хапається за свою «Ляйку». А 
тут нова несподіванка: передо мною незабутня Катерина Леон- 
тіївна Міляшкевич, яка рекомендується як голова Жіночої служ¬ 
би України. Вона лише трохи змінилася, але все ще молода й еле¬ 
гантна. Вона говорить до мене не по-російськи й не по-французь- 
ки, а зовсім гарною моєю рідною мовою, якої вона за мого часу 
ніколи не вживала. І все нові та нові несподіванки. Начальник 
округи Іван Міщена, начальник господарського відділу Леонтій 
Мальчинюк, начальник транспорту Сергій Снігур, самі началь¬ 
ники, а всі разом однокласники моєї гімназії, самі чоломкання, 
а при тому Шеккер, який старанно орудує своєю «Ляйкою». 

Справді щось приголомшуюче. А за хвилину головна заля 
їдальні обертається в бенкетну залю, зсуваються столи, прикри¬ 
ваються білими скатертинами, появляються смажені курчата, 
пляшки, квіти, і ось я за головним столом, праворуч Катерина Ле- 
онтіївна, ліворуч Трохим Бригадир, довкруги друзі й гості, на- 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬ 1 іоіека.ог§ 


НА БІЛОМУ КОНІ 


15 


лишаються чарки, виголошуються тости, на мене звернені всі 
очі, я мушу щось сказати, від хвилювання не знаходжу слів, ситу¬ 
ація виглядає скорше на чудо, ніж на дійсність, і коли б не так 
наглив час та коли б ще сьогодні я не мусів бути в Тйлявці, — 
хто зна, чим би все це скінчилося. 

Так, я мушу їхати, мої друзі з цим погоджуються, але Ка¬ 
терина Леонтіївна заявляє, що в них завтра має відбутися ще 
якийсь бенкет і я мушу на ньому конче бути. Це ж бо час самих 
бенкетів ... Отже, до завтра! 

Тим часом наш шофер повертається назад до Рівного, і я мушу 
роздобути інший транспорт. Це тут не проблема. Сергій Снігур 
заявляє, що весь його обласний транспорт до моєї диспозиції, і я 
негайно дістаю візника на весь час мого тут перебування. А поки 
це полагоджується, ми цілим гуртом начальства йдемо від уряду 
до уряду, від вулиці до вулиці, де мені показують здобутки нового 
режиму. За моїх часів все це було таке чуже, а тепер, диви: і 
Шевченко, і Франко, і Хмельницький, і Мазепа, і Петлюра, і різні 
установи, навіть фабрики, наприклад, тютюнова, де я дістаю гар¬ 
ний подарунок — папушку тютюну для моїх київських друзів. І 
ще одна несподіванка: мене ведуть ген далі на Туніки, і там на 
перехресті двох вулиць на стовпі бачу табличку з моїм скром¬ 
ним прізвищем. Розуміється, зворушення велике, головне не¬ 
сподіване, можливо, перша нагорода за «Волинь» від Волині — 
зелена, кучерява вуличка, по якій колись весняними вечорами 
ми робили прогулянки і на якій, у помешканні Чорновая, була 
головна квартира нашого «Юнацтва» ... 

ІПеккер шкодує, що не має при собі фільмового апарату, бо 
це варто зафіксувати, і тут же вирішує їхати до Рівного, щоб 
завтра вернутися з апаратом. 

Мені це дуже ДО' речі, бо хочеться лишитися самому, мені ні¬ 
яково переживати своє зворушення при свідках. Ніколи не забуду 
цього дня і цих вражень. 

Як також моєї подорожі далі візником... Третя година по 
обіді, легка бричка, запряжена парою гарних гнідих коней, по¬ 
вільно піднімається вгору кам’янистою дорогою попід горою Бо¬ 
ною з її руїнами замка, в напрямі сходу. За мною лишається 
знайомий краєвид долини зі схилами гір, умаяними садами, га¬ 
ями і білими точками розкиданих будівель. За топографією це 
одно з найкращих місць Волині. Передо мною п’ятнадцять кіло¬ 
метрів дороги, на якій немає місця, до якого, б не торкалася моя 
нога. Безліч разів по ній їздив, а ще більше ходив у час, коли 
явища сприймаються винятково гостро, коли наша свідомість зна¬ 
ходиться в ембріоні, коли все ще лише загадка. Дитина тисячо¬ 
літнього села, яка рветься до міста, яка з болями виривається 
з свого середовища. Весь той зачумлений духом неволі клімат — 
чужий, ворожий, холодний, Дамоклів меч постійного втручання 



16 


УЛАС САМЧУК 


чужої поліції, з містами, у яких лишень базарні сидухи та яр¬ 
маркові дядьки говорили твоєю мовою. Ганебне, нестерпне ста¬ 
новище! І це тут, на цій дорозі, найбільше було пережите, як 
також тут зародилося бажання «йти на Захід» і шукати там 
відповіді. Я був завжди в гострій опозиції до ековородинськото 
«не шукай щастя за морем», бо яке щастя між людьми, які не 
потрапили зформувати норм вищого рівня, відцуралися міста, тор¬ 
гівлі, промислу, підприємств, індустрії, замкнулися в колі най¬ 
нижчих інтересів і лишень віками безсило нарікали на якусь 
абстрактну долю, яка ніби завинила в їх становищі. До чорта 
з таким щастям! Ніхто і нічого нам не завинив! Завинили ми самі! 
Завинив передусім я! А тому я мушу знати чому. І питати там, 
де є відповідь. 

А тому я йшов на захід, бо наша домашня розв’язка питання 
мене ніяк не переконувала. Ні царі, ні Ленін, ні Пілсудський не 
йшли по лінії свободи, я ще тоді не знав Лінколна, але я вже 
цілковито розумів, що свобода явище неподільне. Рабом є не тіль¬ 
ки той, що кориться, але й той, що неволить до покори. Це за¬ 
гальний неподільний клімат рабства. 

Чи знайшов я відповідь на Заході? Засадничо так. Передусім 
я виразно зрозумів, що свобода це творення вищих і найвищих 
форм життя, це моральна незалежність духа, це нестримне праг¬ 
нення до космосу. Вільний тільки той, що перемагає хаос. В ду¬ 
сі, в мисленні, Ві діянні. . . 

Не можу сказати, чи їдучи до Тилявки, я про це думав, мо¬ 
жливо, що я не мав на це часу, правдоподібно я був до вінця пе¬ 
реповнений лише емоціями. Я безконечно вдивлявся у простір, 
мене цікавила кожна подробиця, десь там далеко в мені яскра¬ 
вими барвами барвіла молодість, дуже гостро виступали з гли¬ 
бини спомини минулого. Моя дорога майже порожня, я сиджу 
на задньому сидженні брички без речей, без нічого, так ніби я ви¬ 
їхав на якусь прогулянку, перед моїми очима спина візника у 
якійсь військовій вилинялій блюзі і хвости коней, які йдуть, 
повільно вицокуючи по камінню. 

Дуже рідко зустрічав когось і один тільки раз зустрів людину, 
яку пізнав, —старий різник Чернов з борідкою на подобу Леніна 
у приплюснутій кепці. Він купував у мого батька худобу, і мені 
захотілося з ним поговорити. Зупиняю візника, звертаюся до 
нього, називаю себе, питаю, чи він пригадує це прізвище. 

— А! Пригадую! Олексей! 

— А я, — кажу, — його син. 

— Його син? А котрий? 

— Той, що вчився в гімназії... 

— Міляшкевича? А, знаю! Що втік до Чехії і пише книги. 
То це ви? А звідки? 

Коротко пояснюю, він зацікавлений, ставить питання: а що 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 


НА БІЛОМУ КОНІ 


17 


там, а як там, а що буде, але у мене так мало часу. До побачення! 
їдемо далі, а старий Чернов стоїть і дивиться нам услід. Візник 
пояснює, що він тепер дуже бідно живе, хоч син його при советах 
був на якомусь видатному становищі. 

їдемо далі, минаємо приміське село, яке ми звали «Міщани», 
скоро лишаємо биту дорогу, що прямує череіз Людвищі на Шум- 
сько, і звертаємо ліворуч униз до глибокої долини. Зліва село 
Чугалі, праворуч поля. У деяких місцях ще дожинають пшени¬ 
цю, і коли ми зустрічаємо женців, вітаємося: «Бог-поміч». На що 
нам відповідають: «Спасибі». І дивуються, що це за така бричка 
тут появилася. Дорога м’яка, не мощена, за останні роки звуже¬ 
на, поволі виїжджаємо на друге узгір’я долини і вже їдемо' рів¬ 
ниною, по якій за моїх часів було багато дубів, гайків, розки¬ 
даних хуторів, тепер же тут майже голе, порожнє поле. Зліва 
колись стояв темний мур «Казьонного лісу», тепер той мур також 
зник. Робиться сумно, що наша земля так оголюється і її крає¬ 
види стають ще більш однотонними, ніж були раніше. Я знаю, 
що там зліва в долині село> Башківці, а простої перед нами, та¬ 
кож у долині, — Тилявка. 

Це не моє родинне село, ми приїхали сюди 1913 року з Дерма- 
ня, тоді на Дубенщині, але я тут виростав, виходив початкову 
школу, пережив юнацтво і зберіг багато спогадів та переживань. 

Село, як здебільша села цього повіту без особливого мину¬ 
лого, невеликої культури, малозаможне, понад триста дворів, ста¬ 
ра дерев’яна церква, маленька на три кляси «церковно-приход- 
ська школа», поміщицька садиба, монопалька, або «шкальня», 
і жидівська родина торгівців Зільберберґів. За минулі роки тут 
збудовано нову церкву і нову школу. 

Розляглося село на північному схилі долини з вигоном, по 
якому ліниво протікає невелика брудна річка з замуленим ста¬ 
вом, невеличким млинком, рядом головатих верб і табунами гу¬ 
сей та качок, які наповнювали долину рухом і гамором. Проти¬ 
лежний, північний схил був покритий гаєм, далі садками, го¬ 
родами й квітниками, між якими біліли «панські покої» — ко¬ 
лись гарні і пишні, тепер не існуючі. 

З моєї родини жили тут два брати — Василь і Федот, і дві 
сестри — Катерина й Василина, які вже мають свої родини. 
Тут також має свій хутір найстарший брат мого батька, мій улюб¬ 
лений дядько Ялисей, з своїми синами Василем і Григорієм. 
Останній загинув недавно у відомих львівських в’язничних 
масакрах. 

І як звичайно турбує питання — хто там ще є з рідних і 
близьких? Покищо по дорозі не бачу знайомих облич, вітаюся 
з зустрічними: «Добрий день» або «Бог-поміч». На полях скрізь 
косарі та женці, жнуть і косять старим знаряддям, знайомим ме¬ 
ні ще з часів дитинства, коли я брав у цій роботі активну участь. 




18 


УЛАС САМЧУК 


П’ятнадцятилітнім хлопцем я вже цілими тижнями косив граб¬ 
ками овес, ячмінь, гречку разом з дорослими косарями. 

Ще один пагорбок — і тоді перший хутір нашого села, що 
зветься «Богів», бо його колишній власник мав вигляд Саваофа, 
як його малюють на іконах... І нарешті саме селоі Здіймаю ка¬ 
пелюх і мовчазно' вітаю його згори, звідки видно усе протилежне 
узгір’я, усипане хатами, серед яких бані двох церков. 

Я завжди хвилювався, коли вперше бачив щось надзвичайне: 
високі гори, море, Берлін, Париж, Рим, Дрезденську ґалерію, але 
я не думав, що це саме село, яке я стільки разів бачив з цієї 
самої гори, викличе в мені таке зворушення. Мені хотілося ска¬ 
зати візникові, щоб він скоріше їхав, або зіскочити з брички і 
бігти назустріч тим хатам. Хапаюсь 'за свій «цайс-ікон» з наміром 
зафіксувати це перше враження, що мені одначе не дуже ща¬ 
стить, бо не маю відповідного устаткування для зняток на дале¬ 
ку віддаль. 

А вже їдучи через село, весь час; зустрічаю знайомих, і тут не 
можна минути їх, щоб не зупинитися і не кинутися в обійми. Це 
переважно самі приятелі, з якими я разом ходив до школи, пас 
худобу, влаштовував читальню, театр, кооперативу, бавився на 
музиках. Дуже знайома колись не мощена, а тепер вимощена ка¬ 
мінням вулиця з тими знайомими, постарілими хатками. Ось та 
маленька, з трьома вікнами і малим ґанком, крита соломою, «на¬ 
ша школа», у якій я здобував свої перші знання. Тепер школа має 
інше приміщення, а ця виглядає, як пустка. За школою, в городі, 
нова церква, ще далі — церковна садиба, сад і стара церква. Ха¬ 
ти ті самі, що й колись, лишень постарілі, а їх солом’яні стріхи 
здебільша поросли мохом. 

Поволі минаємо село, наближаються «наші дерманські хуто¬ 
ри». Це тепер окрема частина села, заросла садами, а колись це 
були десять поселенців на чистому полі, яких мій батько вивів 
з Дерманя і які викупили землю у поміщика Петрова. Пригадую, 
батько мав з ними безліч клопоту, але тепер це найкраща части¬ 
на села, удвоє побільшена, з гарними садами, городами, будівля¬ 
ми. Навіть, здається, не дуже торкнувся цього вееруйнуючий ко¬ 
мунізм. Кажу візникові їхати скорше, щоб менше зупинятися, 
бо ось уже зовсім близько і наш хутір. 

Я його ледве пізнаю. Це вже не хутір, це вже село... Зо всіх 
боків сади і хати. Це густий, мов ліс, сад з високим висадом від 
дороги, де за моїх часів був лише зовсім молодий садок. Висока 
і довга здовж дороги дерев’яна клуня, з’єднана з мурованим хлі¬ 
вом критим брамою, яка зовсім закриває подвір’я. І зовсім тихо, 
брама зачинена, ніякого руху. Це ж бо п’ятниця 8 серпня, жни¬ 
ва, робочий день, всі напевно на полі. Злажу з брички, відчиняю 
фіртку, входжу на подвір’я. Передо мною простора мурована, кри¬ 
та черепицею хата, перед хатою колодязь. І ніякого ніде руху. 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



НА БІЛОМУ КОНІ 


19 


Відчиняю широку браму і кажу візникові в’їхати на подвір’я. 
Бачу, входить із-за хати з городу підтикана, з оберемком яко¬ 
гось зілля незнайома молодиця, дуже здивована появою таких 
несподіваних гостей. Догадуюсь, що це жінка мого брата Люба, 
якої я ще не бачив, а лише знаю з листів. Підходжу до неї і 
називаю себе. Молодиця кидає своє зілля і радісно викрикує: 

— Невже Улас! Боже, яка несподіванка! — і ми кидаємося 
в обійми. — Наші всі в полі! Біжу їх кликати! — і вона справді 
лишає мене і кудись біжить. 

По короткому часі з’являється весь спотілий, загорілий від 
сонця, дуже подібний до нашого батька наймолодший брат Федот, 
а за ним двоє його малих дітей — дівчинка Лідія і менший хлоп¬ 
чик Віктор. Обійми, вітання, перші запити: хто є, кого нема. 
За винятком дядькового Гриця і старшого Василевого сина Воло¬ 
димира, який був у червоній армії і десь, мабуть, у Фінляндії 
загинув, решта вісі дома і всі живі та здорові. Були колективі¬ 
зовані, але з цього села нікого' не вивезли і всі господарства цілі. 

Трохи згодом з радісним плачем вбігає наймолодша сестра 
Василина, за нею невдовзі її чоловік Василь Трифонюк з двома 
своїми малими синами — Лонгіном і Віктором. А там появився 
і найстарший брат, також Василь (у нашій родині аж чотири Ва¬ 
силі), з своєю жінкою Ганною. 

Але це не все. З’являються один за одним сусіди й інші се¬ 
ляни. Вість швидко рознеслася, і люди кидають працю і схо¬ 
дяться з усіх усюдів. Невдовзі ціле подвір’я заповнене народом: 
чоловіки, жінки, діти; безупинне вітання, багато незнайомих, які 
вже виросли без мене... І безліч запитів про всіх і все, так 
що братова ледве вирвала мене з юрби, щоб щось закусити з 
дороги. Ми пішли до хати, але люди не розходяться. Навпаки, 
їх всіє збільшується. У дворі, мов на весіллі, стояли гуртами й 
гуторили ДО' пізньої ночі. 

Щоб трохи звільнитися від людей і побути з родиною, зали¬ 
шаємо мого візника у Федота і з сестрою Василиною та її родиною 
заднім ходом, через сад, відходимо до її хутора. Там я заночу¬ 
вав. Спалося небагато, сливе всю ніч про гуторили з сестрою, бо 
було про що. Василина, моя улюблена сестра, яку я залишив 
ще підлітком, вже без мене, дуже молодою, бо їй не було ще 
шістнадцять років, вийшла заміж за дуже здібного, також мо¬ 
лодого хлопця, Василя. Це цікава, дуже працьовита пара, вони 
мали вже троє дітей — Лонгіна, Віктора і дворічного Володьку. З 
сестрою ми завжди дуже добре розумілися, вона відзначалася 
ясним, розумним і логічним думанням, завжди сприяла в моїй 
культурницькій роботі на селі, першою з сільських дівчат брала 
участь у аматорських театральних виставах, вважалася нашою 
«примадонною», і взагалі ми з нею мали постійний духовий кон¬ 
такт. Тепер вони з чоловіком мали невеличкий, під самим селом 



20 


УЛАС САМЧУК 


хутір, невелику, але гарну хатку і дуже упорядковане господар¬ 
ство. Були всі дані, що з них вийдуть добрі господарі, але прий¬ 
шов комунізм — і їх надії розвіялися. Колгосп сковував всю 
їх ініціативу і не збуджував ніяких зацікавлень. 

Від сестри я довідався про останні роки життя батьків та їх 
смерть. Мама померла у тридцять третьому році, порівняно ще 
молодою: мала всього' лише п’ятдесят шість років ... Вона багато 
років страждала астмою, була перепрацьована, вмирала повільно 
і майже на ходу. Дуже сумувала за мною, хотіла ще побачитись, 
якась циганка наворожила їй, що я вернуся, і вона цією надією 
весь час жила. Але вмираючи, останнього дня вона попросила по¬ 
дати їй мою фотографію, що висіла на стіні, довгої на неї диви¬ 
лася, поцілувала її і, віддаючи сестрі, сказала: 

— Неправду вона сказала.. . Не побачимось більше ... — То¬ 
го самого дня вона померла. 

Батько помер три роки пізніше, багато, років страждав на рака, 
мав тяжку смерть. Був також перепрацьований. Ціле його життя 
було виповнене працею на землі, громадськими справами і тур¬ 
ботами «вивести в люди» своїх дітей. Моє письменство було для 
нього не дуже потішаючим явищем, він знав, що це «не дасть 
йому хліба», але за своєю звичкою він мені в цьому не перечив. 
Мої батьки хотіли б бачити мене якимсь доктором чи інженером, 
а матері найбільше імпонувало щось як учитель чи професор... 
На жаль, ці їх сподівання не здійснилися. Помираючи, батько 
мав шістдесят шість років, і село справило йому дуже велича¬ 
вий похорон. 

Наступного ранку цілою родиною ми поїхали на могили на¬ 
ших дорогих батьків, які були на невеличкому занедбаному кла¬ 
довищі за селом. Два звичайні скромні насипи землі з великими 
дубовими хрестами... Трохи пізніше брат спорудив на їх моги¬ 
лах кам’яні пам’ятники, але покищо це виглядало дуже примі¬ 
тивно .. . Ми помолилися над ними і вернулися додому. 

Була субота, звичайний робочий день, але на наших хуторах 
було свято. Приходили й приходили святочно одягнуті люди, при¬ 
була ціла родина дядька Ялисея — Василь з жінкою Вївдею, їх 
сини Андрій та Леонтій ... Появилася найстарша сестра Кате¬ 
рина з дітьми ... Прибули мої колишні приятелі — Кирило Ярем- 
чук, Софрон Приймає. Прийшов колишній наш поміщик, те¬ 
пер дуже опущений народний учитель Роман Лех ... Почалися 
гостини ... Спочатку у сестри Василини, пізніше у брата Федо¬ 
та .. . Було багато тостів, привітів і різних «Ой, ти Галю» та «Ой, 
ти хмелю», і коли б я не мусів ще сьогодні вертатися назад до 
Крем’янця, це протягнулося б до безконечности... Але я обіцяв 
бути сьогодні в. Крем’янці з тим, що в понеділок повернуся назад 
до Тилявки. 

Біля п’ятої години по обіді ми від’їхали, а вже біля восьмої 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 




НА БІЛОМУ КОНІ 


21 


вечора я був у великій залі ліцею, де стояло багато пишно при¬ 
браних столів, за якими було багато гостей, а в тому числі та¬ 
кож німецьких військових з якимись трьома генералами. Це 
прийняття було влаштоване для німців, як подяка за звільнення 
від більшовизму. Такі прийняття в ті часи відбувалися по всій 
Україні, вони були щирі і спонтанні, але трохи згодом населення 
зрозуміло наміри нових окупантів, і щирість обернулась у вели¬ 
ку ворожість ... З приводу цього Ґеббельс, у відомому своєму що¬ 
деннику роком пізніше (25 квітня) писав: 

«Населення України на початку було більше ніж схильне вва¬ 
жати фюрера спасителем Евротш і вітало німецьку військову си¬ 
лу якнайщиріше. Це на ставлення змінилося цілковито протягом 
місяців... Ми вдарили росіян, а особливо українців заміцної по 
голові нашою манерою поведінки з ними. Удар по голові не зав¬ 
жди є переконливим арґументом, і це стосується також укра¬ 
їнців та росіян...» 

Догадалися. Ліпше пізно, ніж ніколи. За наші прийняття для 
німців сердяться також у Москві і навіть у Варшаві, але ці не 
можуть зрозуміти навіть стільки, як розумів Ґеббельс. Політика 
Москви і Варшави до нас була завжди винятково' ганебною, і 
коли б сюди прийшли не німці, а турки чи китайці, повторило¬ 
ся б те саме. Треба бути бездушним, глухим, сліпим і елемен¬ 
тарно дурним, щоб цього не розуміти. 

Багато нових зустрічей і знайомств. Ночував у старого знайо» 
мого, відомого на Волині кооперативного діяча Йосипа Жигле- 
вича. Оповідав мені про минулі роки Крем’янця, останні місяці 
польського панування, коли вони виарештували і вивезли до Бе¬ 
рези Картузької багато (а в тому числі також і Жиглевича) на¬ 
ших людей... Про прихід більшовиків, нові арешти і нові за¬ 
слання, розстріл без суду нашого спільного знайомого, відомого 
просвітянського і кооперативного діяча, посла до польського сой- 
му і учителя Семена Жука. Згадували моїх гімназіяльних учи¬ 
телів: Кавуна, Гнажевського, Куца і взагалі багато говорили, так 
що спання не було багато. 

А вже рано появився Шеккер, який повернувся з Рівного з 
своїм фільм-апаратом. Несподівано появився в Крем’янці голова 
Українського Центрального Комітету проф. Володимир Кубійо- 
вич з своїм заступником Василем Глібовицьким, прибув також 
Степан Скрипник, появився відомий волинський діяч, колишній 
посол до сойму і довголітній директор Луцької гімназії Іван Вла- 
совський, відомий інженер і громадський діяч Арсен ПІумовський, 
лікарка і громадська діячка Ганна Рогцинська, наша колишня 
учителька Катерина Міляшкевич... У цьому товаристві я про¬ 
вів цілий час до полудня. Оглядали місто, фотографувалися, ба¬ 
гато розмовляли. Обідав разом з Шеккером у Жиглевичів, а по 
обіді нас запросили знов до Жіночої служби Україні. Там чека- 




22 


УЛАС САМЧУК 


ло на нас велике товариство', переважно молоіді, дівчат у пишних 
народних убраннях. Заплановано велику прогулянку в гори, яку 
Шеккер. мав зфільмувати. До нас приєднався голова міста Тро¬ 
хим Бригадир, його заступник Кирило Крестямпіль, і ми вели¬ 
ким гуртом через ліцейський парк простували в напрямі гір. Не¬ 
забутня прогулянка серед чарівної природи, гаями, ярами з пре¬ 
пишними виглядами на місто, з 'Співами й забавами. Пригадалось 
юнацтво на цих самих горах. Чудове, молоде, барвисте товариство. 
Шеккер весь час орудував своїм апаратом, було багато сміху і 
жартів. 

А під вечір того ж гарного' погожого дня, переповнені чудовим 
настроєм, разом з Шеккером, тією ж бричкою ми поїхали знов до 
Тилявки. Приїхали сливе затемна, ночував Шеккер у брата, а 
я у сестри, а рано весь наш чисельний рід зібрався у дядька Яли- 
сея на другому кінці села, за долиною. Мені було дуже приємно 
застати дядьки ще живим, здоровим і навіть бадьорим, не див¬ 
лячись на його вісімдесят п’ять років. Ціле своє життя активний, 
оптимістичний, обвантажений своєю господарською, а разом з тим 
громадською роботою, невтомний читач книжок, старий вправний 
ткач і добрий муляр, він і тепер ще не дармував, а працював по 
господарству, пас худобу, співав старих пісень, які він дуже 
любив. Мав він щиру, просту, добру, пряму вдачу і любляче вра- 
жливе серце. Його' незабутня дружина, наша дядина Одарка, по¬ 
мерла кілька років тому, але він все ще почував себе дуже добре, 
ніколи не скаржився на здоров’я. Може тому, що я ніколи не 
чув, щоб він на щось скаржився взагалі. 

У дядька зібралося багато гостей, пригощалися, співали, хо¬ 
дили до сусідів. День, вечір і ніч минули дуже скоро. 

А у вівторок нова гостина. На цей раз у сусідньому селі Угор¬ 
ському — нашому районовому центрі, де на нас чекало, начальство 
цілого району. Це вже було урядове прийняття: бучний обід, то¬ 
сти, а після обіду великою кавалькадою поїхали назад до Ти¬ 
лявки, де нас чекало, закінчення цієї церемонії — парада імпро¬ 
візованої районової міліції, якою командував мій шкільний това¬ 
риш Арйон Кухарук. Я стояв на ґанку старої школи, а передо 
мною проходила колона наших хлопців, у звичайних домашніх 
одягах з жовто-синіми опасками на рукавах, які намагалися «три¬ 
мати парадний крок». Оригінальне видовище: парада міліції, яку 
приймає письменник. Але це не була парада міліції, а парада сер¬ 
ця, щастя й з ахоплення. 

Та на цьому наші несподівані урочистості далеко не скінчи¬ 
лися. Головне чекало нас на другий день, у середу, у день на¬ 
шого від’їзду з Тилявки. І зроблено це було так само несподі¬ 
вано . .. Головним аранжером цього був наш чудовий молодий 
народний діяч і священик о. Палладій Дубицький. 

Втомлені парадами, гостинами, зустрічами, обвантажені чи- 

(іі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 





НА БІЛОМУ КОНІ 


сленними подарунками, біля години десятої рано, після безконеч¬ 
них гарячих обіймів і прощань, ми з Шеккером нарешті вирушили 
назад до Рівного. Нас проводили численні наші родичі, а дорогою 
весь час ми мусіли зупинятися, щоб потиснути на прощання ру¬ 
ки багатьом іншим сусідам і знайомим. 

А коли доїхали до середини села, що проти старої церкви, по¬ 
бачили перед нами багато народу, переважно молоді у святочних 
одягах, з вінками квітів та збіжжя і різним господарським зна¬ 
ряддям у руках. Спереду цього зборища ми побачили застелений 
настільником стіл, на столі буханець хліба, солянка соли і пи¬ 
шний вінок з пшениці. За столом стояв о. Палладій, староста се¬ 
ла Софрон Приймає з прапором і двоє дівчат у гарних народних 
одягах. 

Коли ми наблизилися до них та зійшли з брички, о. Палладій 
почав привітальну промову, а після того одна з дівчат подала ме¬ 
ні хліб і сіль, друга вінок пшениці, а разом з цим до мене під¬ 
ступило двоє хлопців, які піднесли мене на схрещених руках 
і рушили вперед. За ними рушила ціла маса народу, яка почала 
співати мою улюблену обжинкову пісню «Живо, женчики, жи¬ 
во», яку я часто' колись співав з моїми товаришами. Так усі ми 
разом пройшли здовж селом аж до громадського будинку, колись 
«громадського магазею», а тепер сільської хати-читальні. Я не 
почував себе дуже вигідно у цій позиції, але зворушення було над¬ 
звичайне. Стільки молоді, стільки вінків, усе те їх знаряддя 
праці і їх спів наповняли мене великим щастям, якого я ще не 
встиг до кінця збагнути. Ми дійшли до хати-читальні, увійшли 
до її середини, і тут я виголосив коротку промову, пригадавши 
колишню нашу роботу в цьому самому селі, подякувавши за таке 
привітання і таку чудову зустріч. А коли після цього ми вий¬ 
шли знову надвір, ми побачили нашу бричку, яка від низу до вер¬ 
ху була заквітчана вінками із збіжжя і квітів. Розуміється, весь 
цей час Шеккер мав досить роботи з своїм фільмовим апаратом. 
Після ще й ще зворушливе прощання, дякування, проводи аж ген 
за село і від’їзд. 

Це було щось з тієї казки, яку нам інколи розповідає саме 
життя. Пригадується початок її. Мені було років дванадцять- 
тринадцять, я пас на полі корови і, як звичайно, завжди про щось 
мріяв. Між тим часто мріялося про далекі чужі краї, про людей, 
про світ, бо земля наша мало давала нагоди жити великим жит¬ 
тям. Особливо у цих наших рамцях глибокої провінції, націо¬ 
нального безправ’я і соціяльної безпорадности. Бо хіба ніде на 
плянеті так мало уявляли про історично діючий час, як серед 
мого середовища. Та маленька, крита соломою хатина, що на її 
ґаночку я приймав параду міліції, з однією клясною кімнаткою, 
одним учителем, «трьома групами», кількома десятками випадко¬ 
вих школярів, які приходили сюди, як «упаде сніг», і відходили, 




УЛАС САМЧУК 


як «сніг згине», не була школою, а хіба лише її -символом. Сюди 
приходили не вчитися, а пізнати кілька знаків, щоб з них могти 
зложити свій підпис, або як «підеш у москалі» — могли нашкря¬ 
бати додому «письмо». 

Відколи ця школа тут стояла, ніхто ще не вийшов з неї гра¬ 
мотним, і треба додати, що й таких «шкіл» на так звану цілу 
волость, що складалася з шістнадцяти сіл, було не більше трьох. 

Розуміється, між нами були школені «батюшки», плекані помі¬ 
щики, вчена інтелігенція («пани»). У Крем’янці була гімназія, у 
Києві університет, у Москві «Художественьїй театр», у Петер¬ 
бурзі «Императорский балет». Був Достоєвський, був Чайков- 
ський, був Менделєєв... Але нічого цього не було у сфері ми¬ 
слення і діяння того- оточення, в якому я народився і ріс. Ми пере¬ 
бували у стані історично задавненої стаґнації ... І, здається, мені 
першому вдалося це зрозуміти, а коли я це зрозумів — перебо¬ 
рення і знищення такого стану стало моєю життєвою метою. 

Це був складний процес, поки з мене, «истинноьрусского ма¬ 
лороса» і царського патріота, волею шевченківського слова став 
запорозько-український романтик, щоб пізніше стати просвітян¬ 
сько-кооперативним реалістом. Я спрігся з моїм селом, як кінь 
з плугом, ми брали приступом кожну хату і кожну душу, усю 
мою гімназіяльну мудрість я намагався перенести на моїх Кири¬ 
лів, Савок, Корніїв, ми затирали різницю, створену темними ві¬ 
ками поміж «паничами» о. Даниловича чи поміщика Леха і моїми 
босими Грицями, ми не ділилися ні на яких правих чи лівих, не 
вірили в які чудодійні амулети Марксів-Ленінів, а йшли всі ра¬ 
зом до читальні, до кооперативи, на спортове гржце, на вечорни¬ 
ці... І не тільки читали Кащенка, ставили «На перші гулі», гра¬ 
ли в футбол, співали «Ой, ти хмелю», але робили також цеглу, 
били камінь, возили колоди, мурували хати, мостили вулицю ... 

І коли я цього дня по довшому часі прибув до свого села, воно 
вже було не колишнє село, а теперішнє. Різнилося воно від решти 
сіл, як різниться здорова людина від хворої. А з огляду на те, 
що ми розогнювали не клясову, а скорше людську, національну, 
політичну, господарську свідомість, село було' збережене від про¬ 
вокацій, взаємоненависти і доносів, а тому його не зумів роз¬ 
класти більшовицький режим останніх років і воно найкраще 
зберіглося. Ми не ділилися на панів, куркулів, підкуркульників, 
між нами не було партійних гістериків, бомбаетичних пропаган¬ 
дистів, паперових «героїв праці», а звичайні розумні трудові лю¬ 
ди. Мій колишній товариш Кирило Яремчук, вроджений неза¬ 
можник, якого я вчив аритметики, історії і навіть альґебри, став 
головним бухгальтером колгоспу, а наш колишній поміщик і та¬ 
кож товариш, Роман Лех, вчив колгоспних дітей грамоти. І все 
було в найкращому порядку. 

Пригадується, як нелегко було свого часу намовити перших 

СІІ§Ш2ЄСІ Ьу икгЬіЬ1іоїека.ог£ 




НА БІЛОМУ КОНІ 


25 


хлопців, щоб вони, замість горілки, виписали собі першу газету, 
щоб ходили не лише на вечорниці, але й до читальні, щоб, за¬ 
мість розбивати один одному голови, грали у футболі, робили еи- 
стави, будували кооперативу, але це будо переможене, і коли мої 
товариші по праці пронесли мене сьогодні на руках, це не був 
випадковий порожній жест чи примха, а вияв тріюмфу зробле¬ 
ного нами діла. 

І роздумуючи над цим, я завжди пригадую думки Гоголя з 
приводу подібних справ: «Які нерівні, глухі, вузькі, непролазні, 
що зводять далеко вбік, дороги вибирало людство, бажаючи до¬ 
сягнути вічної істини, в той час як перед ним була відкрита 
проста путь, подібна до тієї, що веде до великої храмини і при¬ 
значена цареві на чертоги. За всі інші путі ширша вона і осяяна 
всю кіч огнями; однак в глухій темноті пливли люди...» 

Нав’язуючи до цього, хочеться сказати, скільки непотрібних 
томів Леніна треба було написати, скільки треба було виморду¬ 
вати людей, зруйнувати майна, щоб не досягти навіть того, 
іцо ми досягли в Тилявці, користуючись лише звичайним «здоро¬ 
вим людським розумом». Усе совєтське господарство засадничо 
не господарство, а складний, тяжкий, виповнений забобонами ри¬ 
туал, видуманий кабалістично зформованими індивідуумами. Це 
культ, і, як кожний культ, він засадничо вимагав ентузіязму, фа¬ 
натизму, жертви, але не логіки й розуму, а тим самим треба че¬ 
кати від нього не «земних благ», а, дозвольте так сказати, благ 
небесних. 

Одначе до' теми: наша заквітчана бричка патетично в’їжджає 
до Крем’янця о годині, мабуть, третій по обіді, нас там уже жда¬ 
ли. Ми ж навіть забули, що маємо там замовлений публічний ви¬ 
ступ і на нас вже чекає вщерть наповнена заля, колись модного 
«Інтимного театру». Та сама заля, у якій стільки доводилося ви¬ 
стоювати «на Гальорці» (задні стоячі місця) і буревійно оплеску- 
вати різні виступи: Комаровський, Котко, Авраменко, Вертин- 
ський, Аверченко та інші, а потім ще різні збори, віча, курси. Те¬ 
пер ця заля здається мені ганебно малою і безнадійно занедбаною. 

А моє чергове підприємство особливо непривабливим. Попер- 
ше, влаштовують його сопартійники, тобто (мельниківці) «наші», 
тобто «проти», ніколи не почував я добре себе в цій ролі, а за 
останні дні вибився з неї цілковито. Подруге, це ще захоплення 
«визволенням», вимагається певних ритуальних фраз, які не про¬ 
ходять через горло, а потрете ... Вже трохи досить паради і хо¬ 
тілося б відпочинку. 

Але сталося. Говорив про відбудову господарства, потребу ви¬ 
яву ініціятиви, торгівлю, освіту — виразно справи трагічно бу¬ 
денні і ніяк не письменницькі, а вже возсім не в дусі доби, бож 
Крем’янець і всі інші волинські міста виразно під контролем 
«узурпаторів» (бандерівців); вони вимагають конечна «визволен- 



УЛАС САМЧУК 


ня» ... Фатально невдала промова, але мені все таки плескали 
і всі вітали, за винятком хіба (мабуть, першої за цього режиму 
на Волині) газетки «Крем’янецький вісник», яка, як і годиться 
чесним «узурпаторам», не помістила про мої пригоди ні одного 
рядка, дармащої її редактор Аркадій Ткачук був не меншим 
моїм прихильником, як і всі інші. Пізніше я довідався, що все це 
сталося на «наказ згори», що я їм з приємністю вибачив, бо я ді¬ 
став стільки «знизу», що ніяка «гора» мене більше не цікавила. 

Але і на цьому наша епопея не кінчається. Не встигли вийти 
з «Інтимного», як нас вже чекало тягарове авто, що мало везти 
нас кудись далі. Заправляють нарадою Михайло Медвецький, Пе¬ 
тро Остапчук, Євген Міцевич; все це, розуміється, чудові хлопці, 
але куди вони нас везуть? На цей раз не так далекої, яких двад¬ 
цять кілометрів у напрямі Дубна, до села Верби. Чекає нас там 
знову повна заля, і я вже вдруге говорю про розбудову господар¬ 
ства, освіту і політику... Нас знову вітають, а після того, вже 
затемна, заходимо на вечерю, далебі ми вже її заслужили. .. 
Дуже мила, приємна, сердечна родина Скрипнюків, великий, пов¬ 
ний, блискучий стіл, як на Великдень, і три на диво співучі се¬ 
стри ... І повної гостей ... Скінчилося це сливе над ранком... 

Але вже другого дня їмо обід у Дубні... У мого прекрасного 
друга, начальника округи Олексія Сацюка та його чудової дру¬ 
жини Марії. На щастя, на цей раз без промов і без вітань, зате 
оповідання Сацюка виняткого тяжкі. Оповів нам про масакру 
політичних в’язнів у лубенській в’язниці при відступі совєтів. 
Було просто в камерах розстріляно з кулеметів п’ятсот сімде¬ 
сят людей. Сацюк був також між ними, але йому вдалося, сливе 
чудом, врятуватися під трупами. Мотив, що звучить тепер по всій 
Україні і звучатиме так довго, поки житиме цей народ на землі. 

По обіді тяжка, трагічно хвора «емка» Лубенської окружної 
управи з охами й ахами та постійним втручанням шофера до її 
мотора відвозить нас до Рівного. Велика радість. Вітаємося з на¬ 
шими киянами, мов би ми вернулися з експедиції до Африки. 
Шеккер роздає подарунки. А увечорі в Полікарпа Васильовича 
офіційне приняття. 


НАРЕШТІ ДЕРМАНЬ 

Справді, нарешті Дермань .. . Після десятка днів моєї Волині, 
які минули для мене, як одна мить. 

Субота, шістнадцятого серпня, гарний, погожий жнив’яний 
день. Давно вже на цей день чекаю. Дермань для мене центр 
центрів на плянеті. І не тільки тому, що десь там і колись там 
я народився ... До речі, як оповідала мати, серед незвичних обста¬ 
вин — на весіллі дядька Омелька ... Але також тому, що це 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



НА БІЛОМУ КОНІ 


27 


справді «село, неначе писанка», з його древнім Троїцьким мана- 
стирем, Свято-Феодорівською учительською семінарією, садами, 
парками, гаями, яругами, пречудовими переказами та легендами. 

А також і тому, що тут родилися, вмирали і знов родилися мої 
батьки, діди, прадіди і прапрадіди, з яких я знав лише діда Улі- 
яна та бабу Євдокію по материній лінії, а діда Антона та бабу Лу- 
кію — по батьковій. Знаю, що мій прадід поі батьковій лінії звав¬ 
ся Кирилом, а прапрадід Йосафатом . . А прабабуня звалась та¬ 
кож Євдокією ... По материній лінії прадід звався Михайло Ру- 
дий-Мартинюк, а прабабуня — ще одна Євдокія, дочка ще од¬ 
ного Кирила. 

Батько мій Олексій Данильчук-Самчук, народився 27 жовтня 
1869 року, був одружений двічі, перший раз приблизно 1889 ро¬ 
ку, жінка його Марія з села Мизочика померла нагло 1899, за¬ 
лишивши двоє сиріт — Катерину і Василя. Другий раз він одру¬ 
жився 1900 року, жінка його, моя мати, Настасія з роду Руда- 
Мартинюк, народжена 23 грудня 1877 року. Від цього шлюбу 
було п’ятеро дітей — Петро, Пилип, Улас, Федот і дівчина Васта, 
яку ми звали Василиною. Петро і Пилип померли на шкарля- 
тину, коли першому було три роки, а другому два. Обидва по¬ 
мерли одного місяця, і я їх не пам’ятаю. Федот народився 1908 
року, а Василина 1912. 

Оце і є те коріння, що в’яже мене з Дерманем. Усі мої пред¬ 
ки були хлібороби, за панщини кріпаки, за винятком одного 
з давніх предків Данила Гуци, який прибув на наш куток За¬ 
поріжжя ще за давніх часів. Оповідали, що за Хмельниччини, і 
що він був козаком. Мій батько залишив Запоріжжя (Дермань ді¬ 
лився на «кутки», і наш куток звався Запоріжжя) 1907 року і 
вибрався на хутір Лебедщину — п’ять кілометрів від Дерманя, 
де мав п’ять десятин землі. Згодом він помножив -свою власність 
на ще одну десятину, а 1913 року залишив і це місце, переїхав до 
Тилявки, де вже набув чотирнадцять десятин. 

А взагалі мій рід не походив з багатих. Мій дід Антін мав 
дев’ять десятин панщизняного наділу, але на них він мав чоти¬ 
ри сини — Ялисея, Олексія, Омелька і Парфена, а до того дочку 
Лукію. Лише впертою й послідовною працею мій батько і мій дя¬ 
дько Ялисей набули більше ґрунту на Крем’янеччині, дядько 
Парфен залишився на нашій прабатьківщині, а дядько Омелько 
був відданий у приймаки до Півчого. Цей останній ніколи не був 
господарем, здебільша гуляв, байдикував, за революції був «за 
бєдний клас» і належав в родині до постійної опозиції. З таких 
у нас звичайно рекрутувалася «савєцка власть» .. . 

Не дивлячись на те, що мій батько мав лише «три групи» на¬ 
родної школи, а мати знала лишень три літери — А — як кро¬ 
ківка, Ж — як жук, і О — як калачик, вони намагалися дати 
своїм дітям кращу освіту, «посилати на вищі школи», з чого ско- 



УЛАС САМЧУК 


ристався лише я, бо решта моїх братів воліли застатися дома 
і бути далі хліборобами. З синів мого дядька Ялисея дістав вищу 
освіту — історично-філологічний факультет Варшавського уні¬ 
верситету — лише Григорій, який пізніше був доцентом Львів¬ 
ського університету, десь 1940 року був заарештований і більше 
не вернувся. 

Таке родинне тло мого Дерманя. І хоча мій батько залишив 
це місце ще перед першою світовою війною, я був тісно зв’язаний 
з ним духово і фізично значно довше, бо: коли я скінчив 1 1917 року 
народну школу в Тилявці, я одразу перейшов «на вищі школи» 
до Дерманя, вступив до так званої двоклясової школи при семі¬ 
нарії, яка пізніше, за української влади, була перейменована на 
чотириклясову вищу початкову школу, з якої я мав намір пе¬ 
рейти до учительської семінарії. Але 1920 року, коли я був у 
третій клясі вищепочаткової школи, всі ці школи поляки нам 
закрили, і цього ж року я склав іспит до п’ятої кляси україн¬ 
ської гімназії в Крем’янці, якої не скінчив, бо перед самим закін¬ 
ченням мене покликали до війська. Наша приватна гімназія від 
рекрутства не звільняла. 

Можливо також, з помсти за це я вирішив взагалі звільнитися 
від опіки «братів слов’ян» і стати бездержавним громадянином 
світу, скориставшися претекетом військової служби. 

Але все це було ... За царя, за війни, за революції, за перших 
років Польщі. То були винятково нерівні часи, повні зривів, 
змін, перешкод, труднощів. Ми не могли систематично вчитися, 
нормально розвиватися, надіятися на нормальну працю. 

Але що таке Дермань тепер? Не бачив його 1 добрих п’ятнад¬ 
цять років. Час майже одного покоління. Горів бажанням скор¬ 
ше там бути... І взагалі я завжди любив «їхати до Дерманя», 
ще в дитинстві, коли ми їздили туди з Тилявки кілька разів 
річно з приводу різних оказій. Теперішня поїздка має значен¬ 
ня виняткове ... Вибралися ми втрійку: я, Степан Скрипник, Іван 
ИІеккер, і ще шофер Трифом — маленьким автом Скрипника 
« фіят-польський». 

Як звичайно, ми не знали, до кого їдемо, де зупинимося, прав¬ 
доподібно, це мав би бути мій двоюрідний шваґер Семен Андру- 
щук, бо він найзаможніший і йому найлегше дати раду з та¬ 
кою ватагою гостей. Але з попереднього досвіду ми вже знали, 
що цим турбуватися не треба. Все населення країни було моїми 
рідними. 

Виїхали в полудень, перед нами тридцять кілометрів не дуже 
доброї дороги, через Басів Кут, Здолбунове, Здовбицю, Лідаву, 
Гільче, Лебеді. Я, розуміється, як звичайно, переживав .. . Лю¬ 
дина здебільша живе життям минулого, особливо раннього:, по¬ 
чаткового . . . ДИТИНСТВО живе В ЛЮДИНІ ВІД початку ДО кінця її 
життєвого кола, бо' це найкраща частина її центру, вічно освіжа- 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



НА БІЛОМУ КОНІ 


29 


юча субстанція, яка утримує її в чистоті й оптимізмі. І грізний 
загартований в боях воїн, і одчайдушний злочинець, і мудрий 
старець у хвилини глибоких криз стають дітьми з іменням мате¬ 
рі на устах. 

А які вражаючі ті місця, які б не були вони скромні, де наше 
дитинство протікало'. Кожна точка такого простору лишається в 
пам’яті, кожний звук, кожний настрій, кожна пора року, кожна 
зміна погоди ... І небої і земля, рослини і живі тварі, жива і мер¬ 
тва річ — все це лишається з нами назавжди. 

Моє дитинство проминуло ось у цьому просторі. Бачу його 
виразно тому, що це місце було 1 для мене заборонене. Це лежить 
ось там далі, зараз за Гільчем, починаючи з села Лебеді з його 
долиною, лугом, річкою, ставками аж до Дерманя. Швидко ми¬ 
наємо великий залізничий вузол Здолбунове, такий пам’ятний 
мені з часів революції. Тут відбувалися сутички різних сил то¬ 
го виняткового часу, які мене інтригували... Минаємо села Лі- 
даву, Гільче, минаємо' Лебеді. Ці назви врізалися в мою уяву 
назавжди. Ось те саме Гільче, куди ми їздили «на Миколи» на 
«отпуст». А ось Лебеді, куди посилала мене мати за три верстви 
«до лавки» за «керосиного», сіллю, сірниками та оселедцями. Ти¬ 
пове українське селонприсілок, розложене здовж долини з річ¬ 
кою двома рядами хаток з садками, городами й сіножатями. Во¬ 
но не мало ні ніколи, ні церкви, лебедяни ходили за цими потре¬ 
бами до Дерманя, Гільча або Верхова, але вони мали добрий зем¬ 
ський банк, а тому їх селої виглядало заможно. Тепер воно має 
також свою школу. 

Минаємо Лебеді... І ось та моя Лебедщина — долина з лу¬ 
гами і річкою, де був одинокий наш хуторець з трьох будинків: 
хати разом з хлівом під одною покрівлею, клуні на мурованих з 
каменю стовпах насупроти хати і свининця, курника та дровітні 
під одною стріхою навпоперек... Під пригірком, над дорожиного, 
з молодим садом і городом та виглядом на луг, на протилежний 
схил долини покритий молодим сосновим лісом і на млин з 
західнього правого боку. Чудове, затишне, поетичне місце, ви¬ 
повнене містерією перших дитячих вражень. 

І от, повний спогадів, я наближаюся до того місця, і яка шкода, 
що! я не сам і їду автом, а не йду босими ногами витоптаною' стеж¬ 
кою здовж лугу, покритого зеленою травою, ромашками, коню¬ 
шинною, Петровим батогом, від нашої криничини «з кадубцем» 
під вільхами з її дуже прозорого холодною водою, до цьогої ось 
місця, де стояв той хутір. Як добре було б побути тут деякий час 
з самим собою. 

А що сталося тут за ці двадцять вісім років, відколи ми це 
місце залишили? Безконечно багато. Зникли не тільки всі озна¬ 
ки хутора, але й ті ліси, що оздоблювали обидва схили долини, 
і ті верболози над річкою, і те стависько з його пишними очерета- 




УЛАС САМЧУК 


ми, і навіть сама річка та млинок звузилися і зменшилися до не- 
впізнання. Яка шкода, що ! природа нашого краю так на очах бід¬ 
ніє і немає ніякої ради, щоб запобігти цього спустошення. Тепер 
тут усе довкруги виглядає, як один великий, стовчений вигін. 

Ми зупинилися приблизно на тому місці, де стояв наш хутір, 
але все довкруги так змінилося, що я не мав певности, чи воно 
те справжнє. Поблизу на полі працювали люди, які, мабуть, були 
здивовані появою нашого авта в такому безлюдному місці, і я 
покликав чоловіка, щоб він допоміг мені розбіратися в ситуації. 
Він був здивований і зраділий, коли довідався, хто я і чого шу¬ 
каю, бо він чув про мене, і про Скрипника, і про мого батька, і 
про наш хутір . . . Ми вже спільно розшукали те місце, нічого 
там не знайшли відмінного, лише Шеккер зробив при цьому кіль¬ 
ка фотозняток, і одна з них була пізніше поміщена у першому 
числі нашої газети «Волинь». 

Після цього ми поїхали далі, побіля «чеського млина», побіля 
того місця, де колись був млин і манастирський став, від яких не 
залишилося тепер ніякого сліду, через «Городнє» до «Лисів» і 
виїхали на майданчик поміж семінарськими будинками і мана- 
стирем з його трьома старими липами, між якими все ще стояв 
пам’ятник, так званий Дволикий Ян, призначення якого не знаю 
і до цього часу. Це центр села, яке на кілометри, по ярах і гор¬ 
бах, розляглося на всі боки, неділями і святами тут звичайно 
великий рух, сюди сходяться дерманці з усіх своїх «кутків», 
колись тут крутилися каруселі і відбувалися малі ярмарки. 
А ось ті великі будови школи, в яких я побирав свою мудрість, 
і старовинний, оточений муром, з високою дзвіницею, манастир, 
з яким пов’язано стільки спогадів і пригод. 

Зараз тут порожньо, безлюдно і тихо. І сумно . . На всьому 
помітне спустошення. Майже зникли чудові сади —сливи, яблу¬ 
ні, горіхи... Ясеновий гай під мурами і алея високих ялин за 
муром, які так гарно виринали з-за мурів і шуміли навіть при 
тихій погоді. Все це тепер зникло. Лише рештки дерев, лише 
пара смерек і занедбані будови з поржавілою бляхою дахів. 

Мо поїхали далі побіля великої приходської церкви, зробили 
кілька зняток на тлі монастиря, пробували заходити до о. Куль- 
чинського, не застали його дома і поїхали далі на моє Запоріжжя. 

Але доїхати туди модерними засобами комунікації не було 
простою справою. Це таки справді Запоріжжя, на горі, на краю 
села, за лугами та ярами . .. Круті, не мощені, староісвітські доро¬ 
ги.. . Наша машина зо всіх сил намагалася вивезти, але «взяти» 
гору до Балабів їй не вистачило' снаги. На одному дуже критич¬ 
ному, бо вузькому й глибокому, місці вона одчайдушно загарча¬ 
ла, зупинилася і не пішла далі. Ніякі зусилля нашого прекрасного 
шофера не дали наслідків. Отже ми засіли, можна сказати, на 
середині дороги. 


сії^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



НА БІЛОМУ КОНІ 


31 


Розуміється, сама поява якогось авта в такому закутку бу¬ 
ла не абиякою сенсацією. З дворів, садів і городів почали збіга¬ 
тися спочатку собаки, за собаками діти, за дітьми жінки, за жін¬ 
ками чоловіки . .. Несподівано появився і мій двоюрідний брат по 
материній лінії Андрій Рудий. Почалася пізнавання, дивування, 
чоломкання. Нам треба звільнити дорогу, яку ми зовсім затара- 
сували, поблизу була садиба моїх старих знайомих Шевчуків, і 
ми попрямували до них. Застали їх у клуні при скиданні снопів, 
і вони були дуже здивовані, що до їх двору ввалюється якась 
юрба людей, а до того ще й впихають якесь авто. Ще більше бу¬ 
ло їх здивування, коли вони побачили і пізнали нас, чого вони аж 
ніяк не могли сподіватися. 

До речі, Йосип і Мотря Шевчуки обоє мають закінчену серед¬ 
ню освіту, він учительську семінарію в Дермані, а вона спочатку 
вчилася у відомій жіночій гімназії в Острозі («Острозьке брат¬ 
ство»), а після закінчила гімназію в Крем’янці. Це жертви поль¬ 
ської екстермінаційної політики, яка їм обом, як українцям, за¬ 
боронила працювати за учительським фахом, і вони мусіли зали¬ 
шитися при сільському господарстві. 

Отже це хлібороби з нужди, але хлібороби прикметні. Мотря, 
дочка відомого в Дермані господаря Михайла Мартинюка, всі ді¬ 
ти якого дістали порядну освіту. Найстарший його син Іван скін¬ 
чив землемірство, молодший Федір, мій однокласник, закінчив 
медицину в Женеві. Всі вони визначалися як господарі, як люди 
громадської ініціативи, як фахівці... Вони мали гарно упорядко¬ 
вані господарства в селі і на хуторі і могли бути зразком господа¬ 
рювання взагалі. 

Вістка про наше прибуття швидко рознеслася, подвір’я Шев¬ 
чука повнилося людьми, переважно моїми співпастухами, спів- 
школярами, співпарубками Макарами та Архипами. Появився і 
Семен Андрущук аж «із-за рову», до якого ми властиво пря¬ 
мували. Багато розмов, запитів, здивування. На нічліг наше то¬ 
вариство поділилося: ми з Шеккером пішли до Семена, а Степан 
Іванович з шофером залишилися у Шевчуків. Завтра маємо зу¬ 
стрітися біля церкви. 

Вже затемна йдемо навпростець стежкою через яр, на другий 
куток Запоріжжя. До болю знайомі місця, з залишками колиш¬ 
ніх пишних садів та ярів, гаїв, городів. Стільки тут було цвіту 
та соловейків. Зараз це місце майже спустошене. Це були пере¬ 
важно багатші садиби, їх обложено неймовірними податками, до- 
того додалися суворі зими, сади вимерзли, а гаї, дерева, плоти 
вирубані на паливо. «Ні корови, ні свині, тільки Сталін на стіні», 
— казали про таке селяни. 

Велика радість зустрічі з моєю найдорожчою двоюрідною се¬ 
строю Палажкою, жінкою Семена, матір’ю двох дітей, дівчини 
Антоніни і хлопця Тараса. З Палажкою в нас багато спільно 



32 


УЛАС САМЧУК 


пережитого, ще поки дядько Ялисей не виїхав до Тилявки, я по¬ 
стійно у НИХ ЖИВ, ХОДИВ від них до школи і почував себе, як 
дома. Палажка була моєю і сестрою, і господинею, і втаємниче¬ 
ним у різні проблеми другом. Коли вона виходила за Семена, я 
був дружбою на весіллі. 

А Семен — це особливий розділ нашої дійсиости. Найчисті¬ 
ший колись пролетар, сирота, бундючний матрос Балтицької 
фльоти з крейсера «Пєрєсвєт», перший з перших, що піднімали 
«красньгй флаг» революції «великого жовтня», один з організа¬ 
торів протиукраїнського повстання тут у Дермані 1919 року (ві¬ 
домий напад на Здолбунів), гнаний і переслідуваний пізніше поль¬ 
ською поліцією, а разом тепер перший з перших «куркуль», пер¬ 
ший господар на цьому кутку, перший ровкуркулений і перший 
кандидат на вивіз до Сибіру, який уникнув висилки лише ви¬ 
падково. Впертою, послідовною, розумною працею вони обоє по¬ 
чали 1920 року з маленької хатини пустки, без вікон і дверей, 
побудували прекрасну велику, криту залізом хату, прекрасну му¬ 
ровану клуню, такі ж самі хліви і повітки, мали дванадцять го^ 
лів рогатої худоби, шість безрогої, безліч дробу, невеличку крам¬ 
ницю і троє гарних коней... Тепер з того лишилися голі мури 
будинків, одна корова, одна ялівка і пара худих коненят. «Все 
з’їв Сталін» ... Але вони знов зводяться на ноги і думають почи¬ 
нати наново... Тепер йому не згадуй про його геройське матро- 
ство («Ет, були сліпаки»), він сам і його родина давно вже не ті. 

І яка радість, що ми знову зустрілися, але ми й тут уже не 
самі. Скоро і сюди почали сходитися люди — далекі і близькі, 
переважно ті, з якими ми зналися від дитинства. Прибув і най¬ 
ближчий нащадок нашого роду, наймолодший брат мого батька, 
кривий дядько Парфен, що живе тут поблизу, за гаєм, на нашій 
прадідівщині, прийшло, кілька дуже близьких сусідів Бухалів, 
Серед, Андрущуків ... Несподівано появився, весь спотілий, тя¬ 
жкий доктор Федір Мартинюк, який мешкає аж біля манастиря. 
Він довідався про. наш приїзд, розшукував нас по цілому селі, 
ледве знайшов і тепер вимагає, щоб ми йшли до нього ночувати, 
проти чого зняв рішучий протест Семен, заявляючи, що хоч він 
і не доктор, але хата його не гірша від докторової і для нас тут 
вистачить місця. 

Щоб полагодити справу полюбовно і не доводити до гострого, 
Семен роздобув негайно кілька старих, гранених пляшок леген¬ 
дарного волинського самогону, зсунули два столи, покрили бі¬ 
лими скатертинами, Палажка додала до цього порядне кільце 
не менш легендарної ковбаси, ще кілька перерізок традиційного 
сала, і славетна запорізька гостина почалася. 

Приємно і радісно бути в такому товаристві, це ж бо все «ге¬ 
рої» моїх писань, найближчі стражі роду. Дермань та його Запо¬ 
ріжжя завжди тримали мене при житті, наповняли мене надією, 

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 





НА БІЛОМУ КОНІ 


33 


і коли я буваю між цими людьми, здається, що я в якійсь старо¬ 
винній, барвистій леґенді, переповненій чудодійними пригодами, 
мов би з оповідань Одіссея. 

Наш бенкет протривав до пізньої ночі, було, гармидерно, рух¬ 
ливо, безтурботно 1 . Перший раз. за всі минулі роки ці люди почу¬ 
вали себе вільними. До цього часу вони були переважно канди¬ 
дати на вивіз до Сибіру, і той Дамоклів меч протягом двох з по¬ 
ловиною років надавав загальний настрій їх щоденному побу¬ 
тові. Мало ночей спали вони спокійно, бо звичайно вивозили лю¬ 
дей ночами. Ця дивовижна система «соціялізму» видумала саме 
таку форму поведінки з живими людьми, вважаючи це за велике 
досягнення гуманізму. Історія напевно зуміє це належно оцінити, 
і людство майбутнього', з перспективи часу і простору, виділить 
цей період своєї минувшини як приклад великого затемнення лю¬ 
дини в людині. 

А другого ранку, як велить закон цього села, ми всі збиралися 
до церкви. У Дермані «йти до церкви» значило виконувати пев¬ 
ний ритуал. Це значило йти до церкви, на концерт, в оперу, на 
виставу мод, на прогулянку, на зустрічі й залицяння одночасно. 
Йшли масово, урочисто, святочно. Біля церкви (приходської чи 
манастирської) зустрічалися зо всіх близьких і далеких кутків 
рідня, куми, свати, приятелі, закохані. Для молоді це карнавал, 
парада, вистава. Парубки і дівчата, гуртами і поодинці, у най¬ 
кращих одятах повільно проходили туди й назад від «приходу» 
до «манастиря», одні одних оглядали, мінялися привітами, заува¬ 
гами, робили знайомства, домовлялися «на вечорниці», на 1 музики, 
на побачення. Дуже часто це було передгрою їх одруження. 

Дорослі і старші віддавали також данину Богові, відстоявши 
офіційну частину богослужби до «достойно» чи «отченаша», ви¬ 
ходили після статечно, без поспіху на широке, обгороджене за¬ 
лізним парканом подвір’я під липи, акації і горіхи і тут творили 
форум, стояли мальовничими гуртами, обговорювали погоду, уро¬ 
жай, сільські сенсації, велику політику і поточні справи. Жінки 
звичайно обсідали всі колоди, всі лавки, а при добрій погоді і всі 
травники. Розуміється, теми їх невичерпні. Не було таких таєм¬ 
ниць, яких би вони не знали, не було таких залицянок, заручень, 
шлюбів, яких би вони не обговорили до останнього рубчика. 
Все це вимагало особливої делікатности, винятково вишуканої мо¬ 
ви, надзвичайно тонкої інтерпретації. «Дорогенька кумасю», «ми¬ 
лий сватуню», «хороша сусідонько», «ваш гарний синочок», «ва¬ 
ша красуня донечка». Сумніваюся, чи найвища англійська ари¬ 
стократія могла похвалитися більш вишуканою мовою, ніж дер- 
манські кумасі на церковних колодках. 

Перед брамою звичайно стояли рядами підводи. Було добрим 
тоном приїхати до церкви гарно вимощеним і застеленим кили¬ 
мом возом і добре вичищеними, з заплетеними гривами кіньми. 



УЛАС САМЧУК 


А під час сезону весіллів до цього додавалися ще розкішні оздоби 
з барвистого паперу. Хто з дерманців не хотів блиснути своїми 
кіньми або своїм гарним возом. Це вже така людська прикмета . . . 

Приходська церква була простора, широка з великою банею. 
Служба відбувалася повільно, довго, урочисто з безконечними 
парастасами, панахидами, вінчаннями, хрищеннями. Правив зви¬ 
чайно священик-благочинний, колись Клавдій Іваницький з ди¬ 
яконом о. Дам’яном і дяком з сільської громади. Прислуговували 
два малі прислужники у відповідних ггідрясничках і звичайно пи¬ 
шний та солідний церковний староста. Співали два хори, один 
вгорі, «на хорах», і один внизу, «на крилосі». Хором заправляв 
досвідчений диригент, виконували найскладніші херувимські Бор¬ 
тнянського, Веделя й інших композиторів. 

При церкві діяло дуже старе, ще з сімнадцятого століття брат¬ 
ство, що складалося з братчиків і сестричок старшого віку, завдан¬ 
ням яких було утримувати церкву в належному порядку, дбати про 
її красу, світити «на євангеліє» свічки, влаштовувати громадські 
обіди. Цей останній ритуал користався особливою увагою і відбу¬ 
вався досить часто. Влітку на звичайному свіжому травнику в 
саду, а зимою в залі спеціяльного церковного будинку, який звав¬ 
ся «проскурницею». Пили, їли, братчики дбали про «півока», а 
сестрички про смажену капусту, вареники, сметану, пиріжки. Бо- 
ханці, паляниці, книші споживалися в незчисленній кількості і 
були невід’ємним додатком при кожній оказії. 

З церквою пов’язане ціле життя тутешньої людини, особливо 
в її ранніх роках. І не лише релігійне, а передусім соціальне, гро¬ 
мадське, суспільне, культурне. Для селянської дитини це було 
єдине місце, де вона відривалася від нудної буденщини. Велик¬ 
день, Трійця, Різдво, Водохрищі, крашанки, коляда. Сюди сходи¬ 
лися різні люди: «пани», учителі, учні, службовці, чехи, жиди, 
«москалі» (солдати), що приходили на відпустку, матроси, Гвар¬ 
дійці. Все це давало поживу фантазії, викликало бажання пізна¬ 
ти світ і життя поза обріями цього простору. Це було свято серед 
буднів, барвистість серед сірости, музика серед беззвучности. 

Пізніше я мав нагоду бувати в Нотр-Дам у Парижі, в соборі 
св. Петра в Римі, я подивляв їх монументальну величність, багат¬ 
ство і розкіш їх будови, але не знаходив у них тих емоцій, що 
якимись особливими чарами в’яжуть нас з божественністю. При¬ 
гадую, коли я дивився з висоти Сакре-Кер на Париж, я чомусь 
думав про цю церкву св. Трійці в Дермані. 

А тому ця неділя була для мене подією. Я повернувся назад і 
знов «ішов до церкви». У Дермані. З Запоріжжя. Дуже знайомими 
стежками, на яких не було місця, до якого б не торкнулися мої 
босі ноги. Спочатку перелаз з «нашої Гуцівщини» на «Мотрине», 
далі стежкою попри Мотрин ліпгник до Ляшового займиська, вниз 
займиськом з його старими березами, дубами й липами, до пере- 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^; 



НА БІЛОМУ к?0 ш 


35 


лазу «на вигін». Далі вигоном з «криничиною» і копанками, до 
ще одного перелазу «на Шавронське». Далі Шавронським лугом, з 
високими, стрункими вільхами здовж потоку, до Манастирсько- 
го ... А там уже вгору твердою, пирокою стежкою з виглядом 
на манастир праворуч, все вище і вище, аж поки не покажеть¬ 
ся зша гори позолочений хрест приходської церкви, який починає 
на очах рости, аж поки не виросте у широку алюмінійового ко¬ 
льору баню, що домінує понад зеленим простором садів. 

На жаль, на цей раз я не йшов дослівно до церкви через Мо¬ 
трине і Ляшове займисько. Не дивлячись на довге бенкетування 
минулої ночі, я прокинувся дуже рано. Було не доі спання. Я ж 
на Запоріжжі. Треба все бачити, до всього доторкнутися. Перш 
за все треба піти на «нашу Гуцівщину», місце мого роду з пра¬ 
прадіда, і далі. Мене поймає нетерплячка дитини, бож це справ¬ 
ді те по-дитячому вразливе місце нашої душі, яке не визнає нор¬ 
ми чи стриму. Постають в уяві батьки, діди, рід, покоління, у 
цій землі їх коріння, у цьому повітрі їх дух, а тим самим і моє 
коріння, і мій дух. Я вирвався звідсіль і пішов у світ, але я тут 
побачив світ і пізнав його. Це та точка плянети, що дала мені 
перше опертя з ембріону моєї матері і мого батька, з атома їх 
духа і тіла, щоб пізніше я став частиною великого, видимого кос¬ 
мосу, буття. І саме тому ця точка плянети для мене така дорога. 

Від Семена до Гуців всього лише чверть кілометра ходу стеж¬ 
кою через Трихонове і небагато далі дорогою поза садами. Ходи¬ 
ли звичайно стежкою, спочатку через густий, молодий лішник 
вниз до перелазу, далі Трихонів сад і город, і знов перелаз, і, на¬ 
решті, Гуци. Назва Гуци це назва нашого роду, назва якогось на¬ 
шого далекого предка, як і назви інших мешканців Запоріжжя: 
Бухалів, Серед, Балабів. Нова наша прийшла назва Данильчуків- 
Самчуків не прищепилася на цьому місці, вона лише в урядових 
паперах, але тут вона чужа й нелегальна. Ціле село нас знає як 
Гуців — колись і тепер. 

Територія нашого гуцівського царства невелика, це лише пів¬ 
нічна частина запорізького горба, вкритого садами, лішниками, 
бгіжами, городами, порізаного яром і відділеного з півночі від 
решти села стрімким, глибоким кам’янистим яром, з його доли¬ 
ною, криницею під трьома вербами і вигоном. На найвищому мі¬ 
сці горба примістилася садиба Гуців, двох братів: мого діда Ан¬ 
тона і його молодшого брата Івана. Це були переважно дерев’я¬ 
ні забудівлі: хата, зложена з кругляків «у зруб», дильована клу¬ 
ня, хліви та повітки. Все крилося соломою, стріхою, сніпками з 
стропами, підстрішками й капіжами. Довкруги був сад, переважно 
сливи-угорки, але також яблуні, груші, черешні, вишні й горіхи. 
А далі город і «другий», молодий сад, що разом з лішником і сі- 



36 


УЛАС САМЧУК 


ножаттю простягався до одного з потоків, з яких починається річ¬ 
ка Устє, що десь там далі, біля Рівного, впадає до Горині. 

Антін та Іван, дармащо рідні брати, вдачу і долю мали різну. 
Жили вони межа в межу, ріг у ріг, до них доїжджали через одну 
браму, їх стежки далі вниз до води перетиналися, але жили во¬ 
ни дуже по-різному. Антін, як сказано, мав чотири сини і одну 
дочку і жив «по-мужицьки», тобто селянином-хліборобом. Але 
брат його не женився, а «пішов у світ» і десь там, «у Корці чи 
де інде», у графа Сангушки «за льокая состояв». І жив «по-пан- 
ськи». Мав чисті руки, фрак, «часи» і на ногах «штиблети». Але 
все таки він чомусь повернувся «на своє», привіз з собою свою 
«пані», тобто міщанку з Здолбунова, і вони почали господарити. 
У них родилися «паненята»: чотири дочки — Ліза, Надя, Оля і 
Маня, та дра сини — Трохим та Методій. Але так само, як «з 
Івана не буде пана», так і «з пана не буде господаря». У них було 
гарно в хаті, на стінах висіли фотографії, на вікнах фіранки, їх 
дівчата вдягали кальоші і носили парасолі, вони грали на бала¬ 
лайках і доі них заходили паничі з семінарії, але господарство їх 
виглядало мізерно. Всі їх будинки були бідні, клуня городжена 
плотом, «пара хвостяк» худоби і пара миршавих коненят. І не зав¬ 
жди досить хліба. 

Зовсім відмінно булої в. його брата-мужика Антона. В печатках 
це було приблизно те саме, що й в Івана. У невеличкій з трьома 
віконцями хаті з «хатиною» через сіни жило 12-14 душ, три по¬ 
коління — діди, сини і внуки. Була нужда, тіснота, нестача. Ча¬ 
сто під весну звичайний хліб бував ласощами. 

Так було за діда ... Але відмінні порядки внесли сюди його 
сини — Ялисей і Олексій. Спочатку це був лише Олексій, дарма¬ 
що молодший, бо Ялисей відбував трирічну військову службу. 
Олексій дуже молодим одружився, бо треба було господині, і пра¬ 
цював, як кінь, за десятьох. А коли вернувся з «москалів» Яли¬ 
сей, вони вже разом дуже швидко почали розширяти свої во¬ 
лодіння .. . Прикупили в Лебідщині п’ять десятин землі, збуду¬ 
вали там хутір для Олексія, молодшого дядька Омелька вида¬ 
ли в прийми до Півча, а дядько Ялисей з наймолодшим братом 
Парфеном (ми вимовляли «Пархвен») та молодим ще сином Ва¬ 
силем заходилися коло Гуцівщини. Збудували простору на муро¬ 
ваних стовпах клуню, мурований з каменю хлів, велику шопу- 
майстерню, при ній комору, окремо магазин на збіжжя, показну 
в’їздову браму, свининець, дровітню. А скінчивши з цим, 1912 
року знесли стару дерев’яну хату і збудували нову, муровану, 
криту залізом, на три кімнати з кухнею і подвійним склепом на 
яблука, їх садиба виглядала заможно, солідно, дуже відмінно від 
садиби Івана, у якого нічого не змінилося. 

Але згодом і цього: стало замало. Одружився дядько 1 Парфен, 
одружився Василь. Гуцівщина з її вісьмома десятинами стала рі- 

<іі§;іі:І 2 Є(і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



НА БІЛОМУ КОНІ 


37 


шуче затісною. А тому 1924 року Василь забрав свою родину, ра¬ 
зом з батьками і но слідах свого дядька Олексія виїхав до Тиляв- 
ки, де у поміщика Леха набув тринадцять десятин поля. На За¬ 
поріжжі залишився лише Парфен з своєю не дуже щасливою 
родиною. 

Одначе для всіх нас Запоріжжя лишилося тим, чим було — 
дорогим старим родинним шгіздом. Ми йото ніколи не забували, 
щороку, особливо «на презник», на Зелені свята, туди з’їжджа- 
,7іися, щоб побути всім разом на старому місці. Для мене це місце 
мало виняткове значення, це був другий мій дім, звідсіль я ви¬ 
ходив вищу початкову школу, тут пережив бурхливу дерманську 
революцію, тут мав багато друзів, тут також почав перші кром¬ 
ки знайомства з великим світом. Покищо через книжки. Учи¬ 
тельська семінарія, манастир, а також і наша школа мали великі 
бібліотеки, і з ними я мав дуже близький, постійний контакт. За¬ 
поріжжя мало для мене також велике чуттєве, емоційне значен¬ 
ня, воно було пов’язане з великою містерією, про нього: було ба¬ 
гато леґенд та переказів, його предки походили з запорожців, 
вони викликали в мене уяву про їх романтичне минуле, нагаду¬ 
вали чимось вікінґів, і навіть ці їх нащадки — Бухали, Балаби, 
Середи та мої Гуци здавалися мені іншими від решти наших се¬ 
лян. А з цим різні леґенди про «вішальника Ляша», відьму Улі- 
ту, упиря Казмірця, злодійську банду, що тероризувала село і 
багато такого іншого, що давало безліч поживи для уяви й фан¬ 
тазії. За винятком кількох, тут були прекрасні господарі, ініція- 
тивні люди, думаючі філософи, шукачі земель ... Але саме за 
це їх жорстоко переслідував і майже розгромив новий більшо¬ 
вицький режим. 

Коли я прибув тепер на Запоріжжя, я його сливе не впізнав. 
Ще недавно, за Польщі, це було квітуче, пишне селище, тепер же 
воно виглядало, мов би після пожежі або чуми. Майже зникли 
дерева, вимерзли зовсім сливові сади, горіхи, делікатні сорти 
груш і яблунь, зникли всі огорожі. Великі господарі, як Семен 
Андрущук, Архип Бухало, Балаби ледви трималися, бідніші го¬ 
лодували ... А моя Гуцівщина майже перестала існувати ... З неї 
лишилася тільки дуже занедбана хата, кусень мурованого хліва, 
напіврозвалений свининець, муровані стовпи з клуні, кірат без 
машини серед двору і єдиний віз без якогобудь накриття. Від 
великої майстерні, магазину, комори не залишилося й сліду. На 
половині діда Івана, де тепер жив його син Мифод з родиною, 
залишилася тільки стара дерев’яна, піврозвалена хатина і біль¬ 
ше нічого. У нашій гуцівській хаті жив тепер дядько Парфен з 
жінкою Вівдею і двома дітьми Віктором і дівчиною, ім’я якої 
вже не пригадую. У Парфена була одна коняка, корова, віз і січ¬ 
карня. У свининці було порося, а по дворі, що виглядав, як вигін, 
ходило мало курей. На половині Мефода, крім його старої ма- 


УЛАС САМЧУК 


тері та численних дітей, не було дослівно нічого. З чого вони 
жили — було для мене великою загадкою. Назовні воїни вигля¬ 
дали, як цигани, всі босі і, здавалося, навіть не миті. Таке сталося 
з колишніх наших «панів». 

Розуміється, я зробив серію зняток своїм «цайс-іконом», Шек- 
кер «Ляйкою», ми побули коротко у Парфена, просили не турбу¬ 
ватися за гостину, видно було йото достатки, а потім відійшли. 
На душі у мене було тяжко. І чомусь соромно. 

Соромно за нас, за наш світ, за більшовизм, за Леніна, за Мар¬ 
кса. Хотілося когось просити вибачення, до когось апелювати. . . 
Здавалося, як легко було з нашої людської маси зробити людей, 
народ, націю. Приклад Тилявки, Балабів, Андрущуків, Бухалів. 
Чи не могла б з цього постати Данія, Англія, Америка? Але на 
місці того ця тотальна, універсальна духова і фізична руїна. Ко¬ 
му і для чого це потрібне? 

І це ж не тільки Запоріжжя, Дермань ... Це ціла Україна, весь 
«союз» республік. Весь народ, група народів. Всі вічні голоди, 
недороди, посухи, зриви, саботажі, не виконані пляни, кари, за¬ 
слання, вигнання! Нічні вивози, гістерії пропаганди, органи без¬ 
пеки. Для кого і для чого все це потрібне? Щоб отак виглядало 
оце квітуче колись гніздо — Запоріжжя? 

Мені соромно. Перед цілим світом соромно. Перед історією. 
Перед розумом і логікою. Чому ми найкращих наших людей зне¬ 
славили, покарали, вигнали? За їх розум, за їх ініціативу, за 
їх труд. Чому віддали життя в руки ледарів, бідних духом, хво¬ 
рих і немічних. Яким треба було помогти, але яким неї можна 
було віддавати в руки керма правління. Інакше бо все впаде. 

І все впало. І невідомо, чи коли знов встане. Життя тяжко 
поранене . .. Воно при смерті. 

Ми не були довго на Гуцівщині, зробили лише кілька зняток, 
я поговорив з старою «панією» — єдиною представницею най¬ 
старшого нашого роду, яка виглядала тепер, як жебрачка, пого¬ 
ворив з її сином, моїм колишнім товаришем Мифодом, який був 
нашим музикою, бо грав на скрипці. Він і тепер мав скрипку, 
але чобіт не мав, хоч за совєтської влади належав до її аристо¬ 
кратії, і, здається, його єдиного з нашого роду влада визнавала 
за гідну уваги особистість. 

Поруч з гуцівеькою садибою була багата, пишна, велика са¬ 
диба Бухалів ... Її колишній власник Трихон уже не жив, але 
жила його дружина Христя, яка мала вже вісімдесят п’ять ро¬ 
ків. Це була виняткова жінка. Колись ми знали її завжди ва¬ 
гітною: вона породила шістнадцять дітей, з яких вижило щось 
половина. Щороку вона ходила пішки на прощу до Почаєва, два 
дні ходи в один бік, при чому туди йшли «з постом», тобто нічого не 
їли аж до «святого причастя». За совєтів це обірвалося, але 
вже цього року вона знов ходила. І знову пішки. І знов з по- 


<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



НА БІЛОМУ КОНІ 


39 


стом. Лише з нею мусів йти один з її синів. Вона ще мала звичку 
кожного великого посту два рази сповідатися й причащатися, а 
на страсний тиждень, від четверга до розговіння на Великдень, 
також нічого не їсти. Вона дуже добре виглядала, ніколи не хво¬ 
ріла і завжди була при праці. У них було велике господарство, 
багато худоби, свиней, птацтва, вона ніколи не мала наймичок. 
Підростали діти — і вже від раннього дитинства всі мусіли пра¬ 
цювати. Троє з її синів — Максим, Василь, Євген і дочка Федора 
скінчили середні школи, а решта — Грицько й Архип господари- 
ли. Інші дочки повиходили заміж.. . 

Вони мали велику й багату забудівлю, великий сад, гарний 
город, але тепер все це було на дорозі до упадку. З колишнього 
саду стояли лише півзасохлі сторчани; лішники й огорожі зник¬ 
ли, а будинки ледве трималися — кандидати на руїну. Господарив 
тут один з братів Архип з матір’ю і своєю численною родиною, 
а решта всі розійшлися хто куди. Максим і Василь були свяще¬ 
никами на Холмщині і обидва загинули від польських партизан. 

Для мене ця родина з сусідніх була найближчою, бо з Архи- 
поїм і Василем; ми дружили від раннього дитинства, з Василем 
кілька років ходили разом до школи, до тієї самої кляси. 

З інших наших сусідів тут жили ще Корній Андрущук, Антін 
Андрущук (Антін Мотрин: по матері Мотрі) і ціла серія інших 
Андрущуків, як також залишки родини Серед. Деякі з них все 
ще гоїсподарили, деякі належали «до пролетарі!», колись були «за 
совєтську власть», але тепер однаково всі без винятку «прокли¬ 
нали ту власть на чом світ» і виглядали не багато краще, ніж 
мій дядько Парфен та Мифод. 

Запоріжжя справило на мене гнітюче враження, хотілося не 
бачити, скорше відійти. Пригадувалися читанкові вірші Грін- 
ченка: 


Не став би дивитись, 

Хотів би забути, 

Так сили забути нема. 

То ріднії села. 

То ріднії люди, 

То наша Вкраїна сама. 

Так воно є. Але до церкви ми того дня не йшли, а їхали, і на¬ 
віть тим самим наровистим «фіятом», якого наш шофер все таки 
змусів рухатись і рано прибув за нами. Це одначе не справляло 
мені аж надто великої приємности, бо хотілося бути ближче до 
землі, до людей і все бачити. Подорож автом цьому не дуже 
сприяла. Але мало було часу. Хода до церкви вимагала доброї 
години. І ми поїхали. По дорозі заїхали за Степаном Івановичем, 



40 


УЛАС САМЧУК 


який ночував у Шевчуків, і так усі разом у скорому часі появи¬ 
лися біля манастиря. 

Мені хотілося обійтися без уваги, без парад і зустрічей, але 
цього годі тепер уникнути. Ми не могли рухатися вільно, за нами 
постійно йшло багато народу, багато «признавалося» з рідні, з 
старих знайомих, товаришів. Заходили до обох церков, манастир 
ледве животів, але приходська церква не дуже змінилася. Пра¬ 
вив богослуження велетенського росту о. Кульчинський, спі¬ 
вав гарний хор, було повно народу. Зараз після богослуження до 
нас підійшла делегація обох старостів села (Дермань ділився на 
дві частини — «панську» й «казьонну» з окремою адміністра¬ 
цією, і цей поділ залишився до цього часу), яка просила мене 
«сказати щось до, народу». Не було ради. Ми пішли до семінарії, 
де за совєтів містився учительський інститут, і тут, у великій 
залі колишньої їдальні семінарського інтернату, на нас чекало 
по вінця повно народу. Привітання виголосив один з старостів, 
після один з учителів, Іван Мартишок, а після того говорив я. 
Звичайно, я був так зворушений, що не знаходив потрібних слів. 
Але мене бурхливо вітали, а коли я зійшов зі сцени, до мене 
підбігла якась дівчина, яка кинулася на шию і з плачем палко 
поцілувала. Це була одна з моїх далеких родичок, якої я вже 
не пам’ятав. А поза тим було повно народу, знайомих, близьких, 
рідних. Моя хлоп’яча любов Ніна дорікала мені, що її забув, що я 
говорив не про те, що треба було розповісти «щось про себе», а 
не про політику... Появилися і такі, яких я «описав» у моїй 
«Волині», а один з них, якого я представив «за більшовика», обі¬ 
цяв, що «подасть на мене в суд за образу», дармашр за рево¬ 
люції він належав до штабу більшовицького повстання. Я обі¬ 
цяв йому виправити цю «помилку». Появився один з моїх крев¬ 
них, який користався в юелі поганою славою, бо за Польщі 
належав «до хрунів», а за совєтів «перейшов до них» і «займався 
доносами». Через нього багато вислано до Сибіру. Він вперто мене 
весь час тримався, мабуть, з наміром підтримати свою репутацію. 
Мені радили «прогнати його», але він виглядав так пригноблено й 
мазерно, що мені було чомусь його шкода. Він намагався щось 
говорити, виправдуватися, «що все те наклепи», що його «хочуть 
знищити», що він має багато ворогів. Я обіцяв поговорити про це 
іншим разом, а покищо просив залишити мене. Мені здавалося, 
що всі ті «наклепи» відповідали правді, але судити його я не був 
уповноважений. 

Цього самого дня тут мала відбутися величава маніфестація з 
приводу похорону жертв більшовицького терору, що їх перевезли 
з Дубна і мали поховати на дерманському цвинтарі. Готували¬ 
ся до великого походу через ціле село на цвинтар, і ми з Степа¬ 
ном Івановичем були запрошені взяти в цьому участь. Похід мав 

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог§ 



прибути до села біля години другої, але ось наближається третя 
година, а його не видно. Був час обіду. На обід запросив нас док¬ 
тор Мартинзок. Не дочекавшися походу, біля години третьої ми 
пішли на обід. Докторі жив тут таки на семінарському подвір’ї, 
у будинку, де колись жила семінарська обслуга. Тут він мав 
також свою докторську амбулаторію. На обіді, крім нас, були 
присутні інші члени великої родини доктора. Обід видався, як 
звичайно, величний, дружина доктора, чудова пані Маруся, про 
це наперед подбала. Було багато тостів, привітань, згадували ми¬ 
нуле, наших батьків. Батько доктора Михайло мав на Лебед- 
щині дуже гарний хутір, це був колись єдиний найближчий наш 
сусіда, я ще знав їх могутнього, найкращого в селі господаря, діда 
Федора. Похід все ще не приходив, ми мали досить часу, обід 
протягнувся, тостів було багато, настрій був далеко не похо¬ 
ронний. 

І аж біля п’ятої години нам донесли, що похід наближається. 
Ми зібралися і через колишній семінарський сад, з якого зали¬ 
шилося тільки декілька сторчанів, пішли під гору до цвинтаря. 
Це не було' так просто, дехто з нас був під сильним впливом обі¬ 
ду, але обставини вимагали поваги. Дерманський цвинтар зна¬ 
ходиться на найвищій горі села, з нього довкруги розгорталися 
прекрасні краєвиди, посередині цвинтаря стояла прикметна ста¬ 
ровинна каплиця св. Онуфрія, через цілий цвинтар проходила 
широка алея, тут відбувалися дуже барвисті, многолюдні зустрі¬ 
чі на Великдень, а особливо тиждень по Великодні, на так зва¬ 
ні проводи, на які сходилося все село, правили панахиди по мер¬ 
твих, а опісля на могилах або в саду на травнику влаштовували 
поминки з великими гостинами. Це було також місце прогуля¬ 
нок для молоді протягом цілого теплого сезону року. У мене з 
пим цвинтарем було пов’язано багато спогадів з дитинства, а пі¬ 
сля хлоп’яцтва, тут також були поховані всі покоління моїх 
предків, могили яких звичайно зрівнялися, бо в ті часи про мер¬ 
твих не більше дбали, ніж про живих. Всі засоби мої батьки від¬ 
давали «на землю», на роздобутгя нових десятин, а на пам’ят¬ 
ники мертвим вже на лишалося. 

І, як сказано, з цього місця на всі боки розгорталися пречудові 
мальовничі краєвиди. На південний схід широкий луг з Городи¬ 
щем, Застав’ям і далеко на обрії заставським лісом, на південь 
і на захід густі сади — семінарські, манастирські і церковні, а в 
садах білі будови семінарії з зеленим дахом, старовинні будови 
манастиря з його знаменитою дзвіницею, у якій колись містилася 
друкарня відомого українського першодрукаря Федорова, і ши¬ 
рока баня приходської церкви. Інших будинків, яких тут було 
чимало, влітку за деревами не було видно. Внизу, під самим цвин¬ 
тарем на захід, стояв двоповерховий будинок старої так званої 




42 


УЛАС САМЧУК 


земської народної ніколи. Свій цвинтар дерманщ дуже любили, 
старанно йото упорядковували і звали його «могилки» з наго¬ 
лосом на о. 

На жаль, тепер і сюди було внесено спустошення. Передовсім, 
як і скрізь, майже зникли колись пишні сади, а все, що залиши¬ 
лося, це були лише незначні рештки. Як звичайно, зникли гарні 
огорожі. Дуже занедбано будинок семінарії. Вже за Польщі по¬ 
чався його упадок. За царського часу це була одна з найкращих 
шкільних будов цілої Волині, привілейована школа учителів під 
окремою опікою відомого в той час архиєпископа Антонія Хра- 
повицького — всемогутнього члена Святійшого Синоду Право¬ 
славної Церкви — найвпливовішої інституції Російської Імперії. 
Дерманська семінарія була особливо фаворизована, бо завданням 
її було спеціяльно вишколювати учителів для русифікації «за- 
падно-русского края», тобто Волині і Холмщини, як також «при- 
віслянського краю», тобто Польщі. Для цієї школи 1912 року був 
побудований дуже модерний на той час просторий, двоповерхо¬ 
вий будинок з водогоном, модерними меблями, великою бібліоте¬ 
кою, фізичним, природничим і музичним кабінетами, вигідним 
інтернатом, дуже гарним експериментальним садом, городом і па¬ 
сікою, як також чудовими квітниками та спортовими грищами. 

При семінарії була підготовна двоклясова школа, як також так 
звана зразкова народна школа для вправи вихованців семінарії. 

За Польщі всі ці школи були закриті, їх вихованцям не ви¬ 
знано права учителювати, в будові приміщено семиклясову на¬ 
родну школу з польською' мовою навчання, як також сюди пе¬ 
ревели з Крем’янця так зване дівоче епархіяльне училище, яке 
кілька років пізніше було також закрите. 

Коли ж прийшли совєти — тут відкрито не більш не менш, 
як Педінститут, тобто високу учительську школу. Була подвоєна 
кількість клясів і значно збільшено коктинґент учнів. Але все 
це було зроблене дуже по-совєтськи — прибавлено клясів, але 
не прибавлено приміщення, скасовано головну залю і приміще¬ 
но в ній додаткові кляси за перегородками з звичайних дощок. 
Було дуже тісно, імпровізовано, невигідно, занедбано. Назовні 
місцями зі стін відпав тинк, бляха на даху поржавіла і почала 
протікати. До того не стало колишніх пишних квітників, а морози 
знищили сади, які не були відновлені, як це робилося в таких 
випадках у минулому. 

Але ось ми знову на дерманських «могилках». Дуже гарний, 
теплий, соняшний передвечір. Усе цвинтарище залите народом, 
переважно молодцю, правиться панахида, розлягається сумний 
похоронний спів, повільно гойдаються полотнища жовто-синіх 
прапорів, ряд відкритих могил, і біля них ряди виструнченої мо¬ 
лоді у мазепинках. 

<іі§;іі:І2ес1 Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 





НА БІЛОМУ КОНІ 


43 


Виступають промовці, говорять про Україну, її боротьбу, її 
жертви, її поневолення, про недавні роки більшовицького терору, 
про зникання людей, заслання і, нарешті, масакри по всіх тюрмах. 
Всі слухають напружено — сумні, міцні, загорілі молоді облич¬ 
чя.. . Гарячі патріоти з гарячим бажанням помогти своїй землі, 
своїй батьківщині, своєму народові. 

Виступив з промовою Степан Скрипник, а також я. Ті самі 
слова, ті самі думки і ті самі бажання. Напружена, насичена жа¬ 
лем і гнівом атмосфера. Враження, яке ніколи не забудеться. 

А далі поворот назад, розходили, прощання. Ми з Шеккером 
ночуємо знов у шваґра. А другого ранку, в понеділок, відвідавши 
ще кількох знайомих на Запоріжжі, вертаємося до Рівного. І вже 
не через Гільче, а через Мизіч, щоб бачити інший шматок дороги. 

Мизіч типове мале жидівське містечко, сім кілометрів від Дер- 
маня на захід, з цукроварнею, гуральнею і галузкою залізниці 
від Озеран. Тут за царя була волость, за Польщі ґміна, тепер 
район. З цим місцем пов’язані у мене перші спогади про місто. 
Сюди ми їздили на ярмарки, «бити олію» і взагалі «до міста». 

На цей раз ми тут не мали наміру зупинятися, але все таки 
зупинилися, і подбав за це наш «фіят». Дуже химерна і примхли¬ 
ва машина, яка своєю вдачею нагадувала осла. Іноді вона зупиня¬ 
лася несподівано і без всякої потреби, зовсім на рівній дорозі. 
Це саме сталося з нею й тепер. Зупинилася вона саме тоді, коли 
ми проїжджали попри станицю районової поліції, на якій уже кра¬ 
сувалася урядова вивіска з відповідним написом і тризубом. 

Становище досить курйозне. Розуміється, поява нашого авта 
викликала зацікавлення. Шо робити? Шофер негайно вдався до 
мотора і почав з ним сваритися; Степан Іванович пригадав, що 
тут начальником району є якийсь його знайомий, і пішов його 
відвідати, а ми з Шеккером зісталися в ролі асистентів шофера. 

До речі, цей будинок поліції щось мені пригадував. Одного 
разу, це було давно, чи не 1925 року, я тут побував у досить не¬ 
привабливій ролі. Пригадую того літа, під осінь, я приїхав до 
Дерманя з наміром улаштувати там курси українських народних 
танців, що їх ми навчилися від Василя Авраменка. Я ж був ін¬ 
структором і цього мистецтва і мав відповідний диплом. Прига¬ 
дую, я проходив біля манастиря і несподівано зустрів двох полі- 
ціянтів. Невідомо чому вони зупинили мене і запитали про доку¬ 
мент. Мабуть, я здався для них підозрілим або воїни вже чули 
про мій антидержавний танечний намір. Документ я мав, але не 
такий, якого хотіли стражі порядку. Це була лише звичайна по¬ 
свідка моєї крем’янецької гімназії, а вимагалося державного паш- 
порта. З цього почалася моя містерія. Від мене забрали посвідку 
і сказали, що вже завтра я маю прийти за нею аж до Мизоча до 



станиці ґмішіої поліції. Розуміється, я мусів прийти... І там ме¬ 
ні сказали, що мою посвідку вони відсилають до староства в Кре- 
м’янці, що я маю негайно вертатися до Тилявки і чекати, поки 
мене викличуть до староства. Розуміється, я негайно виїхав до 
Тилявки і чекав виклику, а коли він прийшов і я там з’явився, 
мені простої сказали, що я поповнив великий злочин, що я мусів 
посідати державний пашпорт, що я мушу негайно зажадати його 
у моїй Білоцерківській ґміні, а покищо за мою провину я дістану 
тридцять злотих кари. Ніякі мої виправдання, шо я учень, що до 
цього часу я завжди користувався моєю шкільною посвідкою, що 
ніяка поліція нічого проти того не мала, мені не помогли. Я му¬ 
шу заплатити тридцять злотих або відбути два тижні в’язниці. 

Це була дошкульна кара, бо тридцять злотих були для нас 
великі гроші, а сидіти також не хотілося. Ніяких відкликів не бу¬ 
ло, а тому ми мусіли платити. Це належало до системи поліцій- 
ного терору, зі мною це трапилося вже втретє, щоб ми не дуже 
давали собі волю і не захоплювалися «вивротовими» (підривними) 
ділами, до яких належали і наші народні танці. Не дивлячись на 
це, я все таки такі курси танців у Дермані влаштував і вони 
справді багато спричинилися для збагачення культури нашо¬ 
го побуту. 

Отже цей будинок поліції пригадав мені минуле, і було при¬ 
ємно, що над його дверима вже не було польського напису з білим 
орликом, а на його місці був український напис з тризубом. Мо¬ 
жливо, що коли б цю просту проблему належно розуміли у Вар¬ 
шаві чи Москві, нам легше було б бути «братами слов’янами», за¬ 
мість ворогами. 

Розуміється, наша поява у такій Гротесковій ситуації не мо¬ 
гла не викликати зацікавлення мешканців того урядового бу¬ 
динку, у вікнах появилися силюети молодих людей, вони нами 
цікавилися, а можливо' також пізнали. Пізніше двоє з них у яки¬ 
хось півуніформах і відомих мазепинках з тризубцями вийшли 
з будинку, підійшли до нас, назвали мене по прізвищу, по-вій¬ 
ськовому привіталися і запитали, чи не був би я ласкавий за¬ 
йти до них на хвилинку, бо вони хотіли б зі мною говорити. Во¬ 
ни, мовляв, мої земляки, бо ціла їх станиця складається з дер- 
манців. 

З приємністю прийняв їх запрошення... Там уже чекала на 
нас ціла команда, ми привіталися, назвали себе, декого з них я 
знав з прізвища, і ми почали розмову. Передусім їх цікавило, що 
сталося з організацією націоналістів, чому вона поділилася на 
дві групи і чому вони ведуть між собою боротьбу. А також чому 
я належу до тієї групи, яку вони мусять поборювати? Вони зна¬ 
ють мене як письменника, якого читають і якого шанують, а їм 
чомусь заборонено навіть мене вітати. Що це за диво? 

сІі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 




НА БІЛОМУ КОШ 


45 


Я пояснив, як міг, радив не перейматися антагонізмами, робити 
своє діло, не сіяти ворожнечі, не слухати демагогів і не робити 
між нами ніяких різниць. Всі ми однакові і всі маємо ту саму 
мету, що ж до мене особисто, то я засадничо не належу до гру- 
повців, не люблю «івства», а хочу бути просто українським пи¬ 
сьменником і помагати нашому народу чим можу. Це засадниче 
моє переконання. 

Не знаю, чи вони зрозуміли мене належно, але говорили ми 
приязно, спокійно і попрощалися сердечно. Мені було приємно, 
що вони звернулися саме до мене і саме в цій справі. І здається, 
пізніше це багато нам помогло. 

Була обідня пора, начальник району Даниленко був радий нас 
бачити, запросив на обід, погостив добрим індиком і доброю «са- 
тилівкою», наш «фіят» також почав діяти, і вечерю ми вже їли 
в; Рівному, у гостинній господі „Степана Івановича і в товаристві 
наших киян. Як звичайно, було гарно, радісно і дружньо. 


(Далі буде) 


У мистецькому оформленні виданої нами книжки літературно-критич¬ 
них есеїв Юрія Шереха «Не для дітей» трапився прикрий технічний не¬ 
догляд. Виготовлений Яковом Гніздовським проект обкладинки зменше¬ 
ний і не заповнює цілої її поверхні, як це було запляновано мистцем. 
Просимо п. Гніздовського, а передусім читачів, вибачення за цей недогляд. 

Дослідне і видавниче об’єднання «Пролог» 




НЕДРУКОВАШ ПЕРЕКЛАДИ ЮРІЯ КЛЕНА 


(З нездійсненої антології) 


У каталозі за 1927 рік київське видавництво «Слово» подає список за¬ 
планованих видань, серед яких знаходимо «Антологію сучасної фран¬ 
цузької поезії» в перекладах О. Бургардта, М. Драй-Хмари, М. Зерова, Б. 
Тена, П. Филиповича та інших. Вступну статтю мав написати С. Савченко. 
Дальше свідчення про цю антологію дає М. Драй-Хмара в щоденнику під 
датою 22. І. 1928: 

«Учора був у Зерова на нараді з приводу видання французької анто¬ 
логії. Були ще Филипович і Бургардт. Вирішили надрукувати антологію 
не пізніше як 1 січня 29 року». (Див. Оксана Драй-Хмара-Ашер, Перегля¬ 
даючи батьків архів. У кн. «Безсмертні». Мюнхен, Інститут літератури ім. 
Михайла Ореста, 1963; стор. 157-158). 

Наскільки відомо, заплянованій антології не пощастило появитися дру¬ 
ком. Переклади Бургардта, про які говорить каталог «Слова», збереглися 
в архіві поета. У 30-их роках більша частина з них появилась у львів¬ 
ських журналах «Вістник» і «Дзвони». Решта друкується тут уперше. 

Якби виявилось, що якийнебудь із друкованих тут перекладів вже був 
колись публікований, Фундація ім. Ю. Клена звертається до наших чита¬ 
чів з проханням, надіслати докладні бібліографічні дані про першу появу 
на адресу «Сучасности». 


ТЕОФІЛЬ ҐОТЬЄ (1811 — 1872) 

ПОСМЕРТНЕ КОКЕТСТВО 

(О^иеїіегіе розіЬише) 


Коли умру і в домовину 
Лягатиму, хай покладуть 
На губи трошечки карміну, 

Хай очі чорним підведуть. 

Тоді рожева, синьоока 
Лежатиму у тій труні, 

Як у той вечір злотокрокий, 

Що він освідчився мені. 

сН^Шхесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ПЕРЕКЛАДИ ЮРІЯ КЛЕНА 


47 


Навіщо саван тонкотканий? 

Мене в ту сукню приберіть, 

Що аж тринадцять в ній воланів; 
В серпанку білім покладіть. 

Я тої сукні не носила 
Від того дня, як полюбив, 

Як першим поглядом мій милий 
Її навіки освятив. 

Навіщо жовті імортелі! 

В мереживі мене втопіть, 

На білу подушку постелі 
Моє волосся розпустіть. 

Вона ж єднала наші чола, 

Пила цілунки із очей, 

Коли гойдала нас ґондола 
В нестямі пристрасних ночей. 

До рук, які так тихо склала, 

Мов хтось із воску їх відлив, 

Ви чотки покладіть з опалу, 

Що в Римі папа посвятив. 

В країні, де надія тане, 

Я буду їх перебирать: 

О, на тих чотках мій коханий 
Любив цілунки рахувать. 


ПОЛЬ ВЕРЛЕН (1844 — 1896) 


СОНЦЯ ВЕЧІРНІ 
(ЗоїєіЬ соисЬапк) 

Зоря смуглява 
Ллє на лоно полів 
Сум золотавий 
Звечорілих сонців. 
Сум золотавий 
Колише, мов спів, 
Моє серце в отаві 
Звечорілих сонців. 



48 


ПЕРЕКЛАДИ ЮРІЯ КЛЕНА 


Примари — омани, 
Немов ті сонця, 
Звечорілі в тумані, 

У сяйві вінця 
Пливуть ненастанно, 
Пливуть без кінця, — 
Мов великі сонця, 
Звечорілі в тумані. 


«ОБРІЙ І НЕ МРІЄ ...» 
(«Оапз РіпіегтіпаЬІе ... ») 


Обрій і не мріє, 

Скрізь — безкрає поле. 
Білий сніг навколо, 

Мов пісок, лисніє. 

Небо мов мідяне, 
Височінь холоне, 
Бляклий місяць тоне, 
Пригасає тьмяно. 

Мов та сіра хмара, 

В білий сум рівнини 
Гай далекий плине 
Крізь морозну пару. 

Небо мов мідяне, 
Височінь холоне, 
Бляклий місяць тоне, 
Пригасає тьмяно. 

Вам, ворони чорні, 

Вам, вовки голодні, — 
Що вітри холодні, 

Люті, необорні? 

Обрій і не мріє, 

Скрізь — безкрає поле. 
Білий сніг навколо, 

Як пісок лисніє. 


<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 




ПЕРЕКЛАДИ ЮРІЯ КЛЕНА 


АРТЮР РЕМБО (1854 — 1891) 


МОЯ БОГЕМА 
(Ма ЬоЬеше) 


(В кишенях руки і подерта блюза; 

Мов решето, висвічують штани, 

А в серці — про кохання дивні сни, — 

Таким я йшов, твій вірний жрець, о Музо! 

В моїм пальті було вже безліч дір, 

А я, йдучи, складав чудові рими, 

Готель «Молочний шлях» вогнями блимав, — 
Я зупинивсь і слухав полуск зір. 

І вересневі ночі, що кропили 
Чоло росою, мов вино, п’янили 
Мене, — як ночував я в рівчаках. 

А іноді, склепляючи повіки, 

Я ніби на натягнених струнах 

Грав на шнурках подертих черевиків. 


У видавництві «ПРОЛОГ» вийшла з друку книжка Анатоля Камінського 
НА НОВОМУ ЕТАПІ, 
з передмовою М. Прокопа. 

Ціна примірника — 1,50 дол. або відповідна сума в іншій валюті. 
Замовляти у видавництві «Сучасність». 




БОГДАН рубчак: ШУКАЮЧИ СПРАВЖНЬОГО КУЛЬТОБМІНУ, 
СПРАВЖНЬОГО ЗЕРОВА 
І СПРАВЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

І. ЩЕ ОДНА ІМПРЕЗА 

На зустріч із культурними діячами в Чікаґо я, певна річ, пішов. 
Пішов цілком звичайно, по-людськи, без особливих вихилясів. Пішов 
з таких причин, з яких ходжу на кожну цікаву імпрезу або вечірку 
— щоб послухати нових думок, погуторити з цікавими людьми, чогось, 
дастьбі, навчитися, зробити власні висновки з побаченого і почутого, 
та піти додому. 

В усякому випадку я пішов на зустріч не на те, щоб когонебудь 
«викривати», насміхатися з когонебудь із своєї еміграційно-патріотич¬ 
ної драбини чи силою годувати когонебудь власними переконаннями. 
Пішов я так само не на те, щоб з кимнебудь цілуватися, поплакати 
під меланхолійно-носталгійні звуки пісні «Думи мої», чіплятися з не¬ 
бажаною дружбою і ганятися від готелю до готелю за людьми, що від 
мене втікають. Пішов я також не на те, щоб «щиросердечно» за друж¬ 
ньою чаркою запевняти когонебудь, що всьому на еміграції — гріш 
ціна і що єдина культура твориться «там у вас, на рідних землях 
(хлип!), де справжній Грунт (хлип-хлип!)» і так далі про коріння. 

Словом, я не робив піруетів на паркеті, як Кагляночка в своїх 
скляних черевичках, з одного боку, і не деформував рота мефісто¬ 
фельською посмішкою при барі — з другого. І, можливо, саме тому, 
що мої мотиви для зустрічі були такі природні та такі для мене само¬ 
зрозумілі, я багато дечого побачив, багато дечого почув і багато де¬ 
чого навчився. 

Перш за все я побачив, що зустріч була багато корисніша та ба¬ 
гато повчальніша для наших гостей, ніж для нас. Вони ж бо неспо¬ 
дівано зустрілися не тільки з земляками-еміґрантами в більшості інте¬ 
лігентними, але також і з людьми, що чудово визнаються на радянсь¬ 
кій культурі. Це було особливо помітно не так тоді, коли наші дами 
вигукували, що, читаючи Коротича, вони чують, як під їхніми чі- 
каґськими вікнами шумлять київські каштани, — як радше тоді, 
коли мова заходила про конкретніші речі: про різниці між двома 
виданнями Ільченкового «Козацькому роду нема переводу», про 
впливи Довженка і Ейзенштейна на сучасну радянську кінемато¬ 
графію чи навіть про «старшобратські» проблеми, як ось сліди тех¬ 
ніки Пастернака в віршах Андрея Вознєсєнського. 

Подруге, я побачив, що на справжній культобмін наші шановні 
гості ще далеко не готові. Питання та думки з боку молодих людей, 
що виросли вже на еміграції, були щирі та незавуальовані. Це були 
вислови людей, що серйозно, а не дипломатично цікавляться про- 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ШУКАЮЧИ СПРАВЖНЬОГО КУЛЬТОБМІНУ 


51 


блемами і бажають про них щонебудь нове дізнатися. Це були спро¬ 
би розмовляти так, як розмовляють на всяких професійних з’їздах 
чи зустрічах колеги, що з’їхалися з різних сторін і бажають обміня¬ 
тися думками, поділитися успіхами, невдачами, новинами. Так, на¬ 
приклад, хотіла говорити група молодих мистців із малярем Хміль- 
ком. Так пробували говорити молоді літератори з письменниками. 
Проте не вийшло воно так, як бажалося. Наприклад, коли зайшла 
мова на психологічні мотивування творчости Шевченка, наші ра¬ 
дянські співрозмовники почали розказувати нам, як чудово купа¬ 
тися в Дніпрі. Тому що благородні впливи річкових купелів на люд¬ 
ську систему мене не особливо цікавлять, я почав присвячувати свою 
увагу каві та тістечкам. З досить незручної ситуації вирятувала 
українська пісня — панацея, що не раз нам розв’язує незручні си¬ 
туації, на весіллях чи на зустрічах. 

Наші земляки гарно співають. Пісня мала з’єднати наші серця, 
злити почуття в якусь містичну єдність. Пісня мала викликати тугу 
за батьківщиною і переконати всіх присутніх, що ми сини однієї 
землі. Словом, пісня мала нас цілком розтопити, як жар розтоплює 
віск. І справді, на декого вона зробила дуже сильне, майже гіпно¬ 
тичне враження. 

Щоб і собі не прогаяти того піднесення, що запанувало в залі, я 
також усіма силами намагався включитися в це духове єднання. Але 
мені це якось не вийшло. Залишалося, мов згар, уперте почуття, що 
ми ось зібралися, щоб зустріти не земляків, а жителів Марса чи 
Меркурія, з якими можлива комунікація тільки з допомогою матема¬ 
тики. Словом, єдиним засобом порозуміння під час усієї зустрічі була 
не справжня розмова, а якийсь умовний код. 

Пісень співали багато. І наші гості співали б ще. Адже пісня — 
це також код. В тому був, безумовно, глибокий сенс, дуже трагіч¬ 
ний сенс. І як щось мене взагалі зворушувало під час тієї «співанки», 
то це були думки про трагедію людей, що співають, щоб погово¬ 
рити. Пісня, отже, викликала не так бажаний, як несподіваний для 
її ініціяторів ефект. Бо, замість раптового та нестримного бажання 
їхати до краю, народився глибокий і щирий жаль тих людей, що 
саме з того краю приїхали. 

Свіжим і здоровим леготом повіяло від слів «ікроїда», «псевдо- 
інтелектуаліста» і взагалі «культурника» Василя Маркуся, який по¬ 
чав своє привітання висловом іронічної надії, що зустріч співами 
все таки не закінчиться, а що буде поставлено ряд проблем, якими 
боліємо ми всі. І він вирішив ці проблеми ставити, чітко та недво¬ 
значно, одна за одною. Говорив про проблеми мови, культури, освіти 
та про «старшобратську» тінь над Україною. 

Відповідав йому Сергій Козак, почавши своє слово досить знер¬ 
вовано і не цілком тактовно. ВІін зразу ж заявив, що Маркусь обра¬ 
зив гостей з України. Образив? Хіба щирим бажанням відкрито по¬ 
розмовляти хтось когось ображає? Але це не новина — це вже не 



52 


БОГДАН РУБЧАК 


вперше я помітив, що гості з України дуже швидко ображаються. 
Потім, вживаючи аж надто часто російських слів і зворотів, Козак 
заходився запевнювати нас, що всі українці борються за чистоту 
української мови, що на Україні є висока і повноцінна культура і що 
«старший брат» цю культуру не тільки високо цінить, але і пома¬ 
гає її вирощувати. Якщо взагалі зростання української культури 
хтось спиняє, продовжував Козак, — то це країни капіталістичного 
Заходу, які не дозволяють цю культуру демонструвати на їх тери¬ 
торіях. 

З Сергія Козака дуже добрий, хоч може ще не досконало вивче¬ 
ний співак. Йому ще треба таки серйозної праці над нюансами, над 
пластичністю, над творчою інтерпретацією психології музичного тво¬ 
ру — кінець-кінцем кожну композицію можна дуже гарно і ефек- 
товно прокричати. Але він безперечно мистець. Якби я був прияте¬ 
лем Сергія Козака, я порадив би йому більше публічно співати, бо 
це він робить все таки добре, а менше публічно промовляти, бо це 
він робить дуже погано. 

Під час короткої програми вискочив на арену ще артист Сова. 
Брак доброго смаку цього громадянина показався вже з перших 
його жестів. Комічний монолог, а вже особливо сатира, що викону¬ 
ється в вечірньому костюмі, не потребує переборщеної жестику¬ 
ляції і вульгарної міміки циркового кльовна. Навпаки, при такому 
роді читання чим субтильніший жест, чим більше прихована міміка, 
тим вони мають сильніші і, звичайно, комічніші ефекти. (Подібну 
пораду можна, між іншим, дати і декому з еміграційних гумористів). 
Але на це треба тонкого майстра гумору, що вміє з математичною 
точністю контролювати кожний свій м’яз і кожний свій нерв. До 
такої техніки Сові таки ще дуже далеко. 

А вже брак не тільки мистецького смаку, але просто елементар¬ 
ного виховання показав Сова тоді, коли прочитав якесь антирелігій¬ 
не віршилище Воскрекасенка. «Майстер естради», як його нази¬ 
вають на Україні, мусів би знати, що хоч на Заході є багато атеїстів 
і хоч вони свою критику ортодоксальної релігії часто і цілком від¬ 
крито висловлюють, вони з віри інших не кплять примітивними 
«сельбудськими» частушками. Своїм виступом Сова образив не тіль¬ 
ки релігію, не тільки літературу, а також і добрий смак. Я не ди¬ 
вувався б, якби після його виступу не один культурний атеїст пішов 
до церкви помолитися, щоб віднайти якийсь сенс рівноваги. Бідний 
бо народ, що в ньому високе мистецтво церковного обряду заміню¬ 
ється випарами мозку якогось Воскрекасенка чи іншого «ударника» 
літератури. 

І ще одне. Сова мусів би навчитися культури від своїх господарів. 
Він і його друзі вірять у комунізм. Ми в нього не віримо і боремося 
з ним. Проте, ніхто з емігрантів не попер на сцену читати пашквіль 
на комуністичний «рай». Певна річ, що такий пашквіль — якщо він 
у кращому літературному виконанні, ніж творило Воскрекасенка, 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ШУКАЮЧИ СПРАВЖНЬОГО КУЛЬТОБМІНУ 


53 


— кожний з нас прочитав би з приємністю. Але з другого боку, кож¬ 
ний з нас знає засади доброї поведінки. 

І так продовжувалося до кінця. Опісля ми з друзями пішли на 
пиво, вирішили, що зустріччю ми таки дуже розчаровані, і пороз¬ 
ходилися додому. І все. Про зустріч я більше не думав, аж почалася 
та неймовірна своїм абсурдом та гістерією товкотнеча, яка триває 
й досі. В цьому відьомському шабаші розгнузданих інстинктів зро¬ 
блено багато ганебних помилок. Названо всіх членів «Слова» псевдо- 
інтелектуалістами. Вирішено, на кого можна покладатися як на па¬ 
тріота, а на кого можна вже тепер «покласти хрестик». Брутально 
заперечено право вільних зборів. Потрактовано Гірняка, Костюка, 
Лавріненка, Шевельова, Шлемкевича, Лимана, Бойчука, Оленську- 
Петришин, Голубничого, В. Петришина, Маркуся, Мілонадіса і ність 
їм кінця — як зграю дітей або півідіотів, що їх якийсь неграмотний 
боївкар має політично готувати... для чого? Для зустрічі з письмен¬ 
ницею, що зробила собі літературну славу легенькими романами 
для дівчат, з другорядним радянським драматургом, досить малові¬ 
домим батальним малярем, з критиком, що завжди орієнтувався не 
на прикмети літературного твору, а на політичну коньюнктуру, з 
якимсь політруком з Волині і з особистістю калібру Колосової. Боже, 
як ми боїмося тих людей! Як мало маємо віри в ті принципи, що їх 
передаємо нашій молоді! Як мало шануємо тих, хто вік присвятив 
нашій культурі! 

Це останнє явище таки дуже болить. Це ось вже вдруге (про по¬ 
передній випадок я вже писав) наші «батьки народу» показали, яка 
в них глибока пошана і любов до людей, що не тільки ділять з ними 
хліб-сіль еміграції, але ще до того не досипляють ночей, щоб щоне- 
будь написати, намалювати, вирізьбити; до людей, що їх імена ша¬ 
нують навіть чужинці. Страшно молодому мистцеві віддавати себе 
під опіку таким «батькам». Страшно і жалко, що немає в нас кра¬ 
щих; що немає здорових і стійких рук, які статечно і гідно взялися 
б за кермо нашої політики, а є гістеричні, маловідповідальні керма¬ 
ничі, які при першому подиху бурі готові видушити всю залогу. 
Дехто з них питає, чи можна вірити «культурникам» в критичній 
хвилині. А якже, скажіть, вірити таким провідникам? 

Блискуче використовується трагічна ситуація. Бандерівці, нап¬ 
нувши вітрила під вітром публічної опінії, відреставровують партію. 
Д-р Михайло Кушнір організує письменників до «Визвольного шля¬ 
ху». Д-р Волтер Ґеллен, цитуючи одну дуже вульгарну польську 
приказку, що напевно походить із його «сальонового репертуару», 
ставить кожного американця, будь то ґенґстер з Чікаґо, «дирт-фар- 
мер» з Кентакі чи житель Гарлему, вище від діпівського «культур¬ 
ника» і тим висловлює свою довготривалу ненависть до «новопри¬ 
булих». А один письменник, щоб нарешті задовольнити довго плека¬ 
ні амбіції «вождя», намагається створити власне «Слово». 

Це також дає нагоду всяким людям із невиправданими претен- 



54 


БОГДАН РУБЧАК 


сіями до літератури пробувати компромітувати справжніх поетів емі- 
ґрації неймовірно жахливими інсинуаціями, які заслуговували б на 
серйозний засуд, якби вони не були такі смішно наївні. Так, Лариса 
Мурович, що роками на сторінках «Визвольного шляху» друкує ціл¬ 
ком бездарні «патріотичні» віршилища, такі далекі від глибокої пое¬ 
зії з патріотичною тематикою справжніх поетів, як Маланюк, Сте- 
фанович чи Лятуринська (не даром д-р Кушнір шукає нових авто¬ 
рів для цього журнала!), — написала в «Гомоні України» від 25 квіт¬ 
ня 1965 року статтю, де між іншим є така не тільки абсурдна, але й 
до кінця неморальна нісенітниця: «Рівночасно органи КҐБ висилали 
і ще висилають (або вербують із середовища таки емігрантів) своїх 
замаскованих агентів для підривної роботи. Всіма силами ці яничари 
стараються збаламутити нас... Вони теж приваблюють людей мис¬ 
тецького хисту до засади „мистецтво для мистецтва”, щоб ці мар¬ 
нували час і папір та й завантажували редакції української емігра¬ 
ційної преси творами, не шкідливими для Москви». 

А на закінчення своєї статті невідповідальна авторка додає «сен¬ 
тенцію», що її можна б уважати за гіпокритичний цинізм, якби її 
інтелект був здібний на таку доволі рафіновану ментальну практи¬ 
ку: «Прийшла для нас крайня пора позбутися партійних упереджень 
і „п’ємотства” та на колінах благати Господа, щоб подарував нам 
більше єдности і любови до себе!» 

Ось як виглядає псевдорелігійна псевдомістика Донцова в устах 
його слабших учнів! 

Хтось злобний міг би сказати, що «любови до себе» Лариса Му¬ 
рович має багато. І чудово знає вона, як робити літературну кар’єру 
тоталітарними методами: політично скомпромітувавши справжні та¬ 
ланти, зайняти їх місце. Її думки нічим не відрізняються від того, 
що писалося в радянських журналах на перші виступи «шестиде¬ 
сятників» десять років тому (сьогодні вже ніякий (радянський жур¬ 
нал такого не писав би!) Але я певний, що її рядки були написані не 
зі злоби. Судячи з інтелектуального рівня решти |статті та інших 
творів авторки, вони напевно були написані з цілком щирим наміром 
допомогти українському народові ... 

Дивує в тому всьому не так бідна Лариса, як «Гомін України». 
Колись редактори тієї газети розуміли факт, що культура народу 
мусить складатися з різних віток: і з філософсько-патріотичної лі¬ 
рики Євгена Маланюка, і з експериментів Емми Андієвської. Не так 
давно вони навіть просили мене грішного до співпраці в їх літера¬ 
турно-мистецькому відділі, щоб я писав «що хочу» і «притягав» 
інших молодих письменників. Колись їх середовище навіть давало 
місце першим віршам самої Емми Андієвської («Фенікс»), видавало 
книги Віри Вовк. Та що там! Колись їх середовище видавало «Арку» 
— біблію сучасної української літератури, де вірші Лариси Муро¬ 
вич напевно не мали б місця. І тому не тільки дивує, але навіть 
болить те, що сьогодні «Гомін України» до тієї міри збагамутився і 

(іі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ШУКАЮЧИ СПРАВЖНЬОГО КУЛЬТОБШНУ 


55 


засліпився своєю невиправданою ненавистю до «культурників», що 
друкує на своїх сторінках навіть таке несамовите мракобісся. 

Чи я в майбутньому ходитиму на такі зустрічі? Мабуть ходитиму. 
Піду, якщо в той день не працюватиму над чимсь мені важливим, 
якщо погода не буде особливо погана, якщо не болітиме в мене го¬ 
лова, і якщо не вирішу піти в гості до приятеля. Словом, моє рішен¬ 
ня буде зроблене на підставі тих буденних критеріїв, що ними ке¬ 
руюся, коли заповідається яканебудь громадська імпреза. Такі бо 
зустрічі не варті більшої уваги. Кінець-кінцем ми їх можемо нази¬ 
вати чим хочемо, але в усякому випадку не тим, чим ми їх нази¬ 
ваємо — культобміном. 

Бо, з одного боку, культобмін уже довго триває, а з другого, — 
його ще немає, і ще довго не буде. Дозвольте тепер порозмовляти 
про культобмін, що існує. 

II. НОВІ «ГОЛУБІ ДИЛІЖАНСИ» 

Останніми місяцями наші радянські журнали приносять нам чу¬ 
дові несподіванки. Свіжинна відтеплінь, що віє з України, — це сьо¬ 
годні вже не жарт. Не вистачає вже емігрантові знизати плечима і 
трохи співчутливо, а трохи з іронічним почуттям своєї вищости, ска¬ 
зати: «Ну, так. Добре, що там все таки щось робиться». На Україні 
формується справжній літературний процес, хоч може ще (не ціл¬ 
ком дозрілий, довершений, зформований, але живий і енергійний. 
Такі літературні статті, як Івана Дзюби «Сумлінність художнього 
досліду» («Радянське літературознавство», ч. 1, 1965), Любомира Се- 
ника з промовистою назвою «Пролог — не епілог!» («Дніпро», ч. 1, 
1965) та його ж «Описовість чи художнє дослідження?» («Жовтень», 
ч. 1, 1965), Василя Стуса «Най будем щирі» («Дніпро», ч. 2, 1965) і 
кілька інших — читаються як цілком нормальні, серйозні та спо¬ 
кійні літературні дискусії. 

Безумовно, з багатьма думками в тих статтях я не погоджуюся. 
Взагалі теза більшости з них, яка твердить, що поет має осмислю¬ 
вати проблеми майже по-філософськи, мені не дуже до вподоби. Але 
спершу треба сказати, що поет має мислити, щоб аж потім, пережив¬ 
ши гуртом серію дуже складних, закрутистих і вигинистих 'куль¬ 
турних процесів, прийти до парадоксального висновку, що поет має 
«не-мислити», що поетичне слово, мовив Моріс Марлю-Понті, «го¬ 
ворить, не кажучи» і що «існування поетичного слова не обґрунто¬ 
ване омисленням або логікою, як і не обґрунтоване логічно людське 
існування» (Маигісе Мегіеаи-Ропїу, 8'щпез. Рагі$, 1960). 

Але це вже окрема проблема, що вимагає довгих , дискусій. Ось 
що головне — що деякі радянські літературні статті заслуговують 
на серйозну дискусію. Це вже вам не невгавуче громослов’я про 
«звеличання мужности бійців вітчизняної війни» та не базікання 
сахаринним голоском про якісь там дивовижні «сплітання рук і сер- 




56 


БОГДАН РУБЧАК 


дець». Це вже справжня література. І поготів, це вже не критика, 
основана на чернишевсько-пісарєвських поглядах, що появлялася 
довгі роки в еміграційній пресі. Взагалі, вона багато вища за 50% 
того, що пишеться сьогодні тут наохляп, на коліні, і публікується в 
журналах, що деякі з них не знають, коли померти. 

А ось що найголовніше. .Сьогодні серйозний радянський критик 
вже не мусить насилувати і викривляти смак і душу, щоб обороняти 
та коментувати «естетично-творчі начала» таких дерев’яних графо¬ 
манів, як Ющенко, Шеремет, Вирган, Воронько, Дмитерко, та інших 
трактористів літератури. Правда, ті парубійки все ще знаходять 
критика, їм по плечу. Але вже не мусить писати про них кожний, 
хто взагалі хоче писати критику. Богів оборогоподібного Олімпу сьо¬ 
годні трактують приблизно так, як пізні римляни тракували своїх 
олімпійських жителів — з поблажливою посмішкою. 

А справжніх поетичних творів, що ними справжній літературний 
критик може досхочу поласувати — повінь. На жаль, про більшість із 
них ми не знаємо. Чомусь справжніх шедеврів нової радянської лі¬ 
тератури більшість наших еміграційних видань не друкує, хоч за¬ 
воднює сторінки слабшими зразками радянської поезії. Цікаво, чому? 
Чи не з тієї ж психологічної причини, з якої деякі панове редактори 
цькують Андієвську? Просто, радянські поети переросли «політично- 
суспільні мотиви» їх передруковування на еміграції, бо пишуть вони 
справжню поезію, а справжня поезія політикам не потрібна. Візь¬ 
мім, наприклад, невідомий на еміграції шедевр філософської лірики, 
вірш Ліни Костенко про Ван Ґоґа. Я його не читав — мені його ви¬ 
падково читали, і все на деякий час змінилося, немов від оп’яніння. 
Фраза «самовитий-несамовитий» ходить за мною ще досі. Чому не 
передрукувати його? 

Безперечно, про Костенко, Драча, Вінграновського, Коротича (по¬ 
ета, зрештою, вельми нерівного) сказано вже на еміграції багато. 
Проте, не пишеться про наймолодших, що переросли своїх старших 
колег. Але ж бо народжується їх! Враження таке, що щодня на¬ 
роджується бодай один поет. Неоантоничівський Ігор Калинець, тон¬ 
кий лірик Марія Хоросницька, Микола Воробйов (зверніть, будь лас¬ 
ка, увагу на цього українського сюрреаліста!), пост-бажанівський 
Борис Олійник ... 

Колись учили нас наші ментори, що українська культура не по¬ 
требує того, що пишуть молоді поети на еміграції. Писалось, що все 
це не сходиться з українською психікою, що це не національне ми¬ 
стецтво, і що може молодим краще було б, врешті-решт, почати пи¬ 
сати по-англійськи. Якби я, недайбі, був одним із тих менторів, мені 
сьогодні було б досить і досить неприємно читати такі, наприклад, 
рядки: 


«Хлипа сон у чарках, гранчастий, важкий...» 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬ 1 іоіека.ог§ 



ШУКАЮЧИ СПРАВЖНЬОГО КУЛЬТ'ОБМІНУ 


57 


Або: 

«Ти мені пригадай, пригорни буйні хащі моїх лісів. Птиць нашли 
на шляхи, щоб я птицями міг боліти. І щоб довго потому усе це но¬ 
сив за старими хвіртками світу». 

Васильківська? Може, Килина? А ось ще: 

Голова пеленае світи 
в ручаях: 

коло яблук задуманих тих 
грають яблука на солов’ях, 
на гілках по червоній стіні. 

Ліхтарі розповзлися 

в завихрення. 


Це, напевно, Андієвська. І ще далі: 

Треба йти, зустрічати, казати, 
і пити, і думати. 

Обминати машини. 

Читати щось. Не чекати — 
чекаючи вічність. 

Невідомо, 

коли розпочався дощ ... 


Ю. Тарнавський? 

Ні. Не Васильківська, не Андієвська, не Тарнавський. Це рядки 
з творів Воробйова Миколи Панасовича, який народився 1941 року, 
працює на будовах Черкащини і є членом ВЛКСМ («Дніпро», У, 1965). 

Колись дехто з читачів домагався полеміки між молодими поета¬ 
ми та їх опонентами. (Люди ще в наш час люблять дивитися на свіжу 
кров і кричати «Ол£!»). Але така полеміка була б витратою енер¬ 
гії. З опонентами всього молодого і нового сперечається — і буде спе¬ 
речатись — час. І так, час сперечається з ними в рядках Воробйова. 

Звичайно, тут немає мови ні про які безпосередні впливи еміґран- 
тів на наймолодших поетів України. Ідеться про далеко глибші та 
складніші процеси — процеси остаточного дозрівання справжньої 
сучасної літератури українською мовою, про вітер, що віє і там, і тут. 
Колись Шеремет був стилістично подібний до Ганни Черінь. Тепер 
знову молоді подібні до молодих. Те, що має рости — росте. Час за¬ 
тирає політичні границі, і в мушлі часу відгомін переливається з від¬ 
гомоном, пісня вливається в пісню. 

І коли тонкий критик Юрій Лавріненко порівняв Л. Костенко з 
Е. Андієвською, інстинкт не завів його на манівці. Тільки критик 
зробив дві тактичні помилки: непотрібно називав прізвища поетів, 
що привело до цілком несуттєвих і дрібничкових нападів на нього, 
і... на два-три роки поспішив. 



БОГДАН РУБЧАК 


Ці глибокі та складні процеси перемін в радянській та еміграцій¬ 
ній літературі, належать до явищ, що підземними струменями нур¬ 
тують під будівлями історично-культурних фактів і подій. Ці про¬ 
цеси — культобмін, що існує. Бо справжній культобмін це не нещирі 
зустрічі і точно обчислені мінуети стерильних розмов. Справжній 
культобмін — хоче того «Гомін України» чи ні — вже давно відбу¬ 
вається. Це просто стихійна сила, висока і тривала. Це синтеза нової 
української літератури. І коли я був би одним із бравих молодців з 
«Гомону України» чи навіть одним із «бойсів» різних асекураційних то¬ 
вариств — я боявся б такого культобміну багато більше, ніж Колосо¬ 
вої та її «бригади». Цього твердження далі коментувати не збира¬ 
юсь, і приємність знайти багатогранні висновки його залишаю кміт¬ 
ливому читачеві. 

III. ЯК БОСКРЕШАТИ МЕРТВИХ 

Несподіванки по сторінках радянських журналів аж ніяк не обме¬ 
жуються новим. Адже для нового треба збудувати (часом навіть «на 
швидку руку») якийсь фундамент культури, якусь традицію. І вреш¬ 
ті-решт треба дати молодим поетам щось читати, треба їм показати, 
щось цікавіше від дмитерко-вороньківського репертуару, щоб вони 
чого доброго не подумали, що справжня література починається від 
них. А черпати є таки з чого! Нагромадили наші бідні «культурники» 
минулого і сучасного добрячий скарб — багато цінніший, ніж «со¬ 
юзові» мільйони. Скарбниця української новітньої літератури, що 
досі була запечатана партійним сургучем, зоріє неймовірними клей- 
нодами. 

Як відомо, «черпання» те почалось ще від смерти Сталіна. Техніка 
його — досить складна. Спершу публіку приготовляють на реабілі¬ 
тацію певного імени та одночасно намацують ґрунт. У статтях радян¬ 
ських літераторів починають появлятися згадки того імени, ще не 
відомого читачеві — спершу з щораз менш негативними, а тоді з що¬ 
раз більш позитивними епітетами. (Якби хтось мав терпеливість про¬ 
слідити цю дуже повільну, майже непомітну Градацію таких епіте¬ 
тів, вийшла б дуже цікава соціо-літературна, а може й психо-лінґ- 
вістична студія). Далі — вибір із творів у репрезентативному жур¬ 
налі. А тоді вже «Вибране» (а часом і «Обрубане»), звичайно в «лабе¬ 
тах передмови» (парафраза з Коротича), де даний критик займаєть¬ 
ся просто неймовірним вентрилоквізмом, уживаючи «вибраного» за 
манекена, який має висловлювати певні твердження; і де той кри¬ 
тик ходить по різних ментальних линвах, щоб пояснити читачеві де¬ 
які дивні факти, як, наприклад, несподівану смерть поета. 

Плужник, Бобинський, Близько, І. Крушельницький, М. Куліш, 
Дніпровський, Вухналь, Ірчан, Б. Поліщук — тільки декілька при¬ 
кладів нещодавніх «воскресінь». А ось цими місяцями уважно при¬ 
готовляється ґрунт на реабілітацію Драй-Хмари, Филиповича, Майка 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ШУКАЮЧИ СПРАВЖНЬОГО КУЛЬТОБМІНУ 


59 


Йогансена. Сподіваюсь, що незабаром також прийдуть ранні опові¬ 
дання Підмогильного і може дещо з Семенка. І так буде, мабуть, про¬ 
довжуватись — аж до Хвильового. 

Як читачі пригадують, одною з таких справжніх несподіванок 
було «відкриття» в журналі «Жовтень» генія модерної української 
поезії — Богдана І. Антонича. Цей реверанс у бік «передвоєнної» за¬ 
хідноукраїнської культури особливо пікантний, бо в особі Антони¬ 
ча, на мою думку, було згущене все, що мала б ненавидіти радян¬ 
ська ментальність. Глибокий релігійний містик — спершу співець 
ортодоксальної релігії, а потім жрець дуже скомплікованого влас¬ 
ного релігійно-містичного культу, великою мірою основаного на фі¬ 
лософії німецького ідеалізму дев’ятнадцятого століття, — він завжди 
вірив в існування трансцедентальне і метафізичне. Поклонник поетів 
французького «декадансу» та модерної французької літератури, він 
у своїх теоретичних статтях завзято боровся проти тих галицьких 
критиків, які хотіли, щоб поезія була «всім зрозуміла і доступна для 
всіх». Правий націоналіст, який написав чудову поему про одного з 
генералів фаланги диктатора Франка («Пісня про Альказар») та май¬ 
же містично оспівував збройну силу українського націоналізму («Стя¬ 
ги в куряві», «Пісня про полк піхоти»), він ніколи не любив радян¬ 
ської літератури, включно, на жаль, з творами багатьох героїв 
«розстріляного відродження» (хоч захоплювався Семенком). 

В маловідомій поемі «Маніфест серця», опублікованій у «Дзво¬ 
нах» (ч. 2, 1932), поет робить цікаву синтезу образотворення та дик¬ 
ції радянських поетів того часу, на яких дуже сильно, і часом ду¬ 
же негативно, впливав кубізм пізнього Маяковського. Стиль і пое¬ 
тика цього твору — окрім свого досить прозорого змісту, — знаме¬ 
нита пародія на поетику такого типу поезії, включно з її наївною 
алітерацією («столунний тупіт тупо в тротуар»). Це єдиний вірш Ан¬ 
тонича в такому стилі, хоч пародії він пробував писати частіше — 
звичайно на «побутові» віршики галицьких поетів. Тому що твір 
такий маловідомий і такий незвичайно цікавий своїм змістом і па¬ 
родійною формою, дозволю собі навести його тут 'повністю. 

МАНІФЕСТ СЕРЦЯ 

Рубаєте словами, мов сокирами, 
грімкі, могутні виголошуєте фрази, як а, б ... 
але в своє загляньте серце щиро, 
чи не оббріхуєте ви самі себе? 

Ставляєте сучасний світ під ваших віршів дуло, 
говорите: ми вістуни грядучих бур. 

О не такими вже вітрами дуло, 
о не такі вже тарани вдаряли в мур. 



60 


БОГДАН РУБЧАК 


Ви кричите: 

за нами б’є столунний тупіт тупо в тротуар, 
туман підноситься червоний з поля. 

Що ж вам на те: 

це блеф, уяви гра, привиддя це пусте, 
це бакханалія розхрістаних примар, 
не так родилася правдива воля. 

Поставлю одначе справу руба, 
без алегорії, просто з мосту, без заслон: 
коли стає кобила історії дуба, 
чи ви її хвостом? 

Вбираєте ви порожнечу в милозвучних слів трико, 
махаєте поемами довженними, годинними, 
і декламуєте: кров, крови, кров’ю, в крові, криви. 

Я ж інший покладу закон: 
право на щастя людини, 
право любови. 

Кажуть, що скоро в Радянському Союзі вийде «вибраний» Анто- 
нич. На всякий випадок подаю текст цієї поеми до диспозиції ре¬ 
дакторів того видання. 

Жарт жартом, але справжній культобмін таки продовжується. Хоч 
Антоничем захоплювалися у Львові і захоплюються ним на емігра¬ 
ції, радянський читач його досі не знав. А тепер і київській моло¬ 
ді відкриваються зелені двері його пісень. 

Другою такою несподіванкою в процесі культобміну можуть та¬ 
кож тішитися і радянські читачі, і емігранти. Львівський журнал 
«Жовтень» — той самий, що друкував Антонича, — опублікував 
у числі від січня 1965 року велику кількість (сорок-шість!) творів 
«метра» неокласиків Миколи Зерова. Це вже другий важливий 
крок у процесі реабілітації цього цікавого поета. (Першим було опу¬ 
блікування деяких його перекладів у журналі «Всесвіт», але тому 
що Богдан Кравців уже про цю справу писав на сторінках «Сучас- 
ности» («Реабілітація Миколи Зерова-перекладача», ч. 2, 1965), я 
довше на ній спинятися не буду). На третій крок — оприлюднення 
праць Зерова про історію української літератури, де він так холод¬ 
но і джерельно заперечує впливи на українську літературу «старшо¬ 
го брата», разом з гострими полемічними виступами того поета у 
справах культури його сучасности — доведеться, мабуть, ще довго 
почекати. 

Перед молодими радянськими читачами вперше розгортається та¬ 
кий дуже близький кожному інтелігентному емігрантові Зеров. На 
еміграції вже здавна існує культ Зерова, разом із спеціяльною орга¬ 
нізацією, що займається його спадщиною. Вірші його ми вчили на- 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬ 1 іоіека.ог§ 



ШУКАЮЧИ СПРАВЖНЬОГО КУЛЬТОБМІНУ 


61 


пам’ять у таборових гімназіях. Коли мені було п’ятнадцять років, я 
робив про нього «гутірку» у своєму пластовому гуртку. І, звичайно, 
в одному з своїх перших (дуже, зрештою, літературних) любовних 
листів я цитував «Як ніжна праосінь, ти йдеш моїми снами», хоч 
моїй улюбленій до дозрілої жінки, що її можна б назвати «праосінню», 
було тоді таки досить і досить далеко. 

Звикнувши до традицій Маяковського, до Тичининого «клярне- 
тичного» імпресіонізму і мускулястої бриластости Бажанового екс¬ 
пресіонізму — як же приймуть радянські студенти «нашого» Зе- 
рова? Правда, знають вони трохи (на жаль, небагато!) раннього Риль¬ 
ського. Але Рильський в порівнянні з Зеровим — це гомеопатія в по¬ 
рівнянні з неорганічною хеміею; це кристалічність неокласицизму, 
схрещена з вордсвортівським романтизмом та арлекінадою труба¬ 
дурів; це вже не чиста «культура», бо легко заражена хаотичним сві¬ 
том дикої рослинности. 

Перед молодим радянським читачем пересуватимуться, немов діа¬ 
позитиви, панелі стилізованих пейзажів та суворо закутих у легку 
іронію почувань. Ці рівномірні відтинки світозображення, ця матема¬ 
тично зрівноважена закономірність світовідчування, майже безжа¬ 
лісно оформлена в статичні картини сонетів та олександрин, справді 
робить враження панелів однакового розміру та однакової тонації. 
Камеї почувань. Пейзажі, мов створіння, що навіки запечатані в 
бурштин. Здається, що цієї самозамкнености в мистецтво не можуть 
зрушити найжорстокіші зовнішні бурі, найсильніші внутрішні зри¬ 
ви. Мабуть, такого заслуханого в себе спокою, заслуханого в себе 
шуму морської мушлі прагнула Олена Теліга, коли вона писала (ци¬ 
тую з пам’яті): 

Від сонця свят і непогоди буднів 
щоб не змінилися безцінні фарби, 
в твою скарбницю я складаю скарби, 
які дає мені моє полуднє. 

В цьому своєму найкращому вірші, і одночасно в одному з най¬ 
кращих прикладів української ліричної поезії, вона висловлює ба¬ 
жання сховати цю скарбницю 

... у глибокий спокій, 

де інших пристрастей рвучкі потоки 

її не змиють у годину бурну. 

Але їй — буревійній — не було призначено різьбити в бронзі мінія- 
тюрні барельєфи. їй було призначено писати вітами на плесах вод. 
І тільки в цих кількох рядках вона якоюсь мірою перекликається 
з Зеровим. 

Зеров — просто неймовірне явище нашого часу, що його вдава¬ 
ний, позований спокій можна порівняти хіба з Полем Валері (різ- 



БОГДАН РУБЧАК 


ниці між ними двома, звичайно, очевидніші, ніж їх подібності). Про¬ 
сто не віриться, що в нашому невротичному столітті такі зрештою 
зрівноважені сонети як цикл «Сог Апхіит», а особливо сонети «Сон 
Святослава» та «Дайте» сам автор уважав за «неврастенічні» та за¬ 
певняв у приватному листі, що вони є продуктами сну («Согоііагіит», 
Мюнхен, 1958, стор. 194). 

А все таки в тих ніби одноманітних і, здавалось би, майже «апа¬ 
тичних» панелях-віршах є велика різноманітність і напружена чуттє¬ 
вість. Різноманітність відчувається особливо в формі. Форма Зерова 
— тонка та субтильна, основана перш за все на інтонаційному напру¬ 
женні між синтаксичними і поетикальними границями, тобто між 
тими павзами, що природно появляються в кінці фраз і речень, та 
павзами, які спричиняють цезури і кінцівки рядків. Різноманітність 
поетики Зерова основана також на напруженні між найвищими ін¬ 
тонаційними точками синтаксичними і поетикальними, на передзвоні 
між наголосами стіп і природними наголосами і на рафінованій, май¬ 
же прихованій алітерації. Все це в поета таке плянове і розраховане, 
що його якоюсь мірою можна назвати формалістом. 

Бо й справді Зеров був із тих поетів, які не покладаються на 
інстинкт, а плянують кожний крок своєї поетики. Він плянував із 
найбільшою точністю ті ледве помітні віяння, що робили його твор¬ 
чість такою тонко різноманітною. В одному з листів до Василя Чап- 
ленка поет пише: «Структура сонета може довести до найнуднішої 
одноманітности, коли за цим спеціяльно не стежити» («Согоііагіит», 
стор. 196). Можна бути певним, що Зеров за тим, як і за всім іншим, 
майже по-професорськи «спеціяльно стежив». 

Про тиху, але часом тим власне більше напружену чуттєвість 
сонетів Зерова вже писали. Його гама почуттів — це не тільки легка 
іронія і професорська, трішки кокетлива самоіронія. Де-не-де вони 
багато глибші та багато гостріші. Ось носталгія, висловлена з висо¬ 
ким ліричним напруженням: 

А сам лишуся тут у горі і біді. 

Я тільки думкою до скель полину рідних, 

Я тільки чайкою . . з тобою ... по воді. 

А ось нестерпна туга за померлим десятилітнім сином: 

Стою німий і жити вже безсилий: 

Вся думка — з білим і смутним горбом 

Немилосердно ранньої могили. 

Цю неоклясичну недоговореність та суворість форми, що навмисне 
приховує буяння душі, чудово пояснює друг Зерова Максим Риль¬ 
ський в одному з своїх ранніх віршів: 

Морозе! Ти душа Парнського співця. 

Так, як вона, ховаєш у кришталі 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬ 1 іоіека.ог§ 


ШУКАЮЧИ СПРАВЖНЬОГО КУЛЬТОБМІНУ 


63 


І подих вод, і трав завмерлих жалі 
І все, від чого міняться серця. 

І хто вгадає за спокоєм ліній 
Та непорочних тонів голубих 
Глибокий спів розливів весняних 
Чи літні грози і одчай осінній? 

Як кожному відомо, Рильський був одним з «неоклясиків» і дуже 
близько дружив із Зеровим. Зеров любив і шанував молодшого по¬ 
ета і вповні оцінив його талант, обороняючи його від робфаківців лі¬ 
тератури того часу в блискучому есеї «Літературний шлях Максима 
Рильського (1910-1925)» («До джерел; історично-літературні та кри¬ 
тичні статті», Краків-Львів, 1943). 

Хто інший, як Рильський, міг би рекомендувати Зерова радянсько¬ 
му читачеві? І ось один з нечастих прикладів такту і доброго смаку 
радянських «босів» від літератури — вірте хоч ні, саме Рильський 
Зерова в «Жовтні» рекомендує. 

В своїй дуже теплій, переплітаній особистими спогадами статті, 
Рильський говорить про високий поетичний талант свого колишньо¬ 
го друга, однодумця, і в багатьох відношеннях — вчителя. Його ви¬ 
сока оцінка творів Зерова тим більше зворушлива, що вона зроб¬ 
лена наперекір офіційному поглядові про Зерова, що ще далі три¬ 
ває. Наприклад, в «Історії української радянської літератури», ви¬ 
даній у 1964 році, автори в кількох пасажах Зерова лають і — що¬ 
правда, не без рації — намагаються довести, що Зеров був поет не 
тільки антирадянський, але, щобільше, шкідливий розвиткові радян¬ 
ської літератури, бо він зневажливо висловлювався про росіян. 

Отже стаття Рильського це в першу чергу оборона імени Зеро¬ 
ва — можливо, пізній реванш за «Літературний шлях». Але щоб обо¬ 
ронити метра, Рильський спершу мусить обороняти цілий ряд про¬ 
блем, на Заході вже давно самозрозумілих. Так, він обороняє «любов 
поетів до слова, до строгої форми, до великої спадщини світової лі¬ 
тератури». Також обороняє він, між іншим, Фета, любов поетів до 
книг і книжних тем (акробатично балянсуючи цю любов із «зближен¬ 
ням до життя», мовляв, «хіба книги — не життя?»), та сувору форму 
сонета. Це просто патетично, як Рильський, до останнього дня свого 
життя, пробував учити самовдоволених своєю обмеженістю земляч¬ 
ків. «Яі не думаю», пише він обережно, щоб не образити чутливість 
літературних експертів із колхозів та шахт, «що тут треба стати 
на позицію читача, який зневажливо махне рукою: „Біс його знає, 
що вона там за Дідона і які ото триреми!”» І для авторитету (ніби 
його власний авторитет замалий доярці та шоферові!) зразу ж цитує 
маловідомого російського поета, який обороняє культурну спадщи¬ 
ну нашої цивілізації. Цей останній деталь — справді жалюгідний 
приклад «старшобратського» тиснення на нашу культуру. 



БОГДАН РУБЧАК 


6-і 


Це тиснення зрештою підкреслено в багатьох пасажах статті, де 
автор, круто розминувшись із правдою, говорить про велику по¬ 
шану Зерова до російської культури. Правда, Зеров любив Пушкі¬ 
на, переклав «Бориса Ґодунова» і часто російського барда цитував. 
(Між іншим, цікаво, що Зеров перекладав саме «Ґодунова», а не, на¬ 
приклад, багато стрункішу і «неоклясичнішу» п’єсу «Моцарт і Саль- 
єрі»). Але казати, що Зеров шанував російську культуру як цілість — 
рівнозначне з цілковитим викривленням постаті того поета. 

В статті Рильського трапляється ще багато більше неточностей. 
Особливо цікавий такий пасаж: «Хоч пишеться в наших довідкових 
виданнях, ніби українські „неоклясики” проголосили культ „чи¬ 
стого 'мистецтва”, але заявляю з повною відповідальністю, що ніхто 
з учасників групи ніде й ніколи такого гасла не підносив, — ні Зеров, 
ні Филипович, ні Драй-Хмара, ні тодішній Рильський... У теоретич¬ 
них твердженнях „неоклясиків” було справді багато спірного, а то й 
невірного — та про це можна б говорити лише тоді, 
коли б читачам була відома спадщина тієї групи 
(підкреслення наше!). Але апологетами „чистої краси”, „мистецтва 
для мистецтва” і подібних нісенітниць „неоклясики” себе ніяк не вва¬ 
жали і не проголошували». 

Такі твердження можна робити дуже легко, бо повна спадщина 
неоклясиків не буде відкрита радянському читачеві ще довго, як і 
не відкрита йому повна спадщина Миколи Куліша («Народний Мала- 
хій»), Івана Дніпровського (сильні ранні оповідання), Василя Бобин- 
ського (його чудовий неосимволізм), І. Крушельницького (ранній, май¬ 
же японський імпресіонізм) і багатьох інших. Звісна ж бо річ, що 
радянського читача трактують ще, як неповнолітню цнотливу дівчи¬ 
ну, якій треба уважно підбирати лектуру. Дивно: ось я виріс на ра¬ 
дянських, еміграційних і галицьких українських виданнях пара¬ 
лельно, а комунізмом заражуватися не збираюся. 

А тепер назад до теми неоклясиків і «чистого мистецтва». Нео¬ 
клясики, звичайно, не були «жерцями краси» в вульґарному розумін¬ 
ні. їх сприймання тих речей було далеко тонше, ніж «прерафаелітів» 
чи декадентів кінця дев’ятнадцятого століття. Проте, в «мистецтво 
для мистецтва» вони таки вірили. Прикладом може служити вірш 
Рильського, цитований вгорі. Другим прикладом може служити його 
ж таки вірш «Бодлер», де автор пише про бажання того поета за 
всяку ціну зазнати різних граничних, навіть звироднілих пережи¬ 
вань тільки для того, щоб збагатити свій мистецький досвід та по¬ 
ширити свої мистецькі горизонти. Відомо, що ця проблема особливо 
цікавила і Бодлера, і Верлена, і Рембо: 

Лякати буржуа, назватись людоїдом, 

Що хтів би скоштувать малесеньких дітей; 

Впиватися гірким, самотним, тонким медом 
Нездійснених бажань і неживих ідей, — 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ 1 іоіека.ог§ 



ШУКАЮЧИ СПРАВЖНЬОГО КУЛЬТОБМІНУ 


65 


І бачити в вині безстидної таверни 
Вино причастія, єдину кров Христа ... 

Хіба таке життя, потворне і химерне, 

Не зветься: красота? 

Тонка і глибока інтерпретація Зерова цього твору ще більше 
підкреслює його виключну «мистецькість». В уже згаданій статті 
про Рильського Зеров захоплено пише, що в цьому вірші Рильський 
вправляється в літературному позуванні, «і Бодлера він шанує саме 
за яскравість літературного позування» («До джерел», стор. 246). 
«Літературне позування» — в сенсі Бодлеровому — це цілковита ві¬ 
дірваність від реальности, та цілковите занурення в мистецтво, 
включно з каліченням емоцій задля мистецтва. Якщо «літературне 
позування» — «маски» Єйтса і «рег$опае» Павнда — не є «мистец¬ 
твом для мистецтва», тоді тяжко взагалі збагнути сенс цієї фрази. 

І ще один досить дивний пасаж із статті Рильського. У відомому 
сонеті «Самоозначення» Зеров протиставляє улюблене «мистецтво 
рівноваги», «скупі різьблені слова» і «вбогу та черству чутливість» 
— «акторським реплікам», «уданим мукам», «плиткій істерії». Без¬ 
перечно, ідеться про деяких мілкіших українських поетів двадцятих 
років, що їх поет недолюблював. Проте, Рильський чомусь запитує: 
«Чому, коли на одному боці (врівноважена, спокійна, холодна, різь¬ 
блена краса Ронсара, Дю Белле, Ередія, Леконта де Ліля, Брюсова 
та й самого Зерова, то на другому боці доконче плаксиві істерики, а 
не Байрон, не Кардуччі, не Лєрмонтов, не Петефі, не Шевченко, 
не молоді Тичина і Сосюра?» І далі Рильський обвинувачує Зерова в 
нечіткості та необ’єктивності. 

Перш за все можна запитати, при чому тут Брюсов... Брюсов 
був поет безперечно знаменитий, але поет тисячі «масок», тисячі 
стилів і напрямів, поет-еклектик в найкращому розумінні цього сло¬ 
ва. «Неокласичний» період тривав у нього досить коротко. Рильсько¬ 
му, мабуть, ішлося про те, щоб назвати якогось російського неокла¬ 
сика, а російських неокласиків, приступних радянському читачеві, 
немає; Волошина ж бо чи навіть Ґумільова, що, на мою думку, були 
багато ближчі до Зерова, ніж Брюсов, згадувати в Радянському Со¬ 
юзі не можна. Друге дивне явище це імена «неістериків», «непозерів» 
і «неакторів», що їх Рильський називає. Кардуччі — актор-позер аж 
до знудження. Якщо треба конче італійського поета — чому вже 
не Леопарді? Більшого поета «удаваних мук» (не так у мистецькому, 
як у біографічному значенні), як Байрон, тяжко знайти. «Байронізм» 
у літературі якраз окреслює все те, чого не любив Зеров. Але зда¬ 
ється тому, що і Жирмунскій, і Томашавскій, і Ейхенбаум, а за ними 
кожний радянський підручник літератури докраю перебільшує впли¬ 
ви Байрона на Пушкіна (впливи ці помітні тільки в трьох ранніх 
поемах Пушкіна), Байрон став у Радянському Союзі символом англій¬ 
ського романтизму. Алеж Рильський? Як пояснити цей «ляпсус» 



66 


БОГДАН РУБЧАК 


доброго смаку? Проте, найдивнішим прикладом стає, безперечно, Лєр¬ 
монтов. Започаткувавши «школу» «зайвої людини» в російській лі¬ 
тературі своїм «Героєм нашого часу» та ранніми поетичними твора¬ 
ми, цей поет є есенцією «акторських реплік», «уданих мук», та «плит- 
кої істерії», і в додатку досить наївного обожання краси, що від ньо¬ 
го Рильський відмежовує неокласиків. Сосюра — і ранній і пізній — 
має також масу гріхів плиткости. Якби такий список склав Степан 
Крижанівський, я зрозумів би. Але Рильський? 

Далі, Рильський весь час настоює на тому, що Зеров найбільше 
воював із «модними, скороминущими галасливими формалістичними 
викрутасами». Безперечно, це правда, але тільки до деякої міри. 
Рильський бо сам твердить в іншому місці статті, що Зерову подо¬ 
бався вірш Маяковського «Наш марш» через його «знамениті молоси», 
а «Наш марш» — це особливо формалістичний вірш, побудований на 
спондеях, («Наш бог бег»), і взагалі цілком «олітературнений». Зеров 
також хвалив Семенка за деякі його вірші («До джерел», стор. 265), 
хоч Рильський уважає Семенка за якнайбільшого ворога неокля- 
сиків. І ще — якщо Зеров і критикував Валеріана Поліщука, то 
власне за його прозаїчність. Словом, ті люди головними ворогами 
Зерова не були — ворогами були інші, ті, які потім спричинилися 
до фізичного знищення поета. То були ті всякі пилипенко-коряків- 
ські будяки та інші колесники нашого примітивізму, то були «поети» 
харківських робфабрик, сельбудів та інших «культурних» середо¬ 
вищ, які звели радянську літературу до рівня звичайнісінької про¬ 
паганди, «вигравши» в процесі конкуренції різних напрямків і оста¬ 
точно давши підстави єдиній радянській літературній організації — 
профспілці, де до останніх кількох років володарями були графома¬ 
ни та писарчуки, що про них так промовисто говорить Симоненко в 
своєму щоденнику. Полемічні статті Зерова («До джерел», стор. 252- 
271) найкраще свідчать про це. Але Рильський про це не пише. 

І реабілітація Зерова як поета, і стаття Рильського — події без¬ 
умовно ваговитого «суспільно-політичного» значення, які напевно 
знайдуть на еміграції своїх коментаторів, що докладно проаналізу¬ 
ють нам політичний підтекст тих подій. Зв’язані з ними цікаві пи¬ 
тання, наприклад, як радянський читач зрозуміє численні напівпри- 
ватні політичні натяки в творах Зерова — ненадовго залишаться не 
порушеними. Але за це я братися не буду, бо таких аналіз робити, 
на жаль, не вмію. 

Натомість продовжуватиму писати про питання культури і про 
справжній культобмін. Досі я говорив про культобмін, який три¬ 
ває. Тепер буде мова про культобмін, якого немає, і ще, мабуть, 
довго не буде. 


(Закінчення в наст, числі) 


<іі§іі:І2е<і Ьу икгЬіЬ 1 іоіека.ог§ 



СТАНІСЛАВ є. лєц: НОВ І НЕЗАЧІСАНІ ДУМКИ 

Вибір у перекладі Ігоря Костецького 

Ах, скільки ж то Атлантид бачити в політичних атласах! 

Кат виступає звичайно у масці — справедливости. 

Уже давно з золотого тельця зробилася дійна корова. 

Часом брехня так пристає до правди, що трудно жити у тій 
щілині між ними. 

Є великі слова такої порожняви, що в них можна ув’язнювати 
народи. 

Будуймо Содоми! Коли матимемо їх тисячу, достараємося 10 000 
справедливців. 

Він високо ніс прапор: не хотів його бачити. 

Посипав собі голову попелом своїх жертв. 

Один чоловік мав на грудях витатуйоване обличчя жандарма. 
Коли він дихав на повні груди, жандарм щирив кутні зуби. 

Бідна людино, ти кажеш: «Після мене потоп!» — і всього лише 
сіпаєш за ланцюжок резервуару. 

Коли деспоти повертаються до терору, можна спати спокійно. 
В тому жодного обману. 

Вірю у прогрес: у винахід машини читати думки, яких не думано. 

Інколи я перестаю вірити у блакить. Мені здається, що то про¬ 
сторінь, ідеально вкрита синцями. 

Найважче підпалити пекло. 

Я не вважаю, що власник однієї душі це «дрібний власник». 



68 


СТАНІСЛАВ Є. ЛЄЦ 


Хто зна, що б відкрив Колумб, якби на дорозі не стала Америка. 

Якби ж то можна було народитися щойно після смерти ворогів! 

Кого це життя не ошукало! Адже ж і тих, що їх породило на 
ганчір’ї, а винесло на висоти. 

Я пишу самі принагідні твори: про життя. 

Сатирик, який плює з вітром, обпльовує власне обличчя. 

Незнання закону не звільняє від відповідальности. Але знання 
— раз у раз. 

Диявол підступний. Він може прийти попросту дияволом. 

Взаємини з пігмеями деформують хребет. 

Навіть коли рот затулений, питання залишається відкритим. 

Дехто так любить патос, що погоджується вживати його з усяким 
текстом. 

Я знав пожежників, що над їхнім ліжком висів Прометей, а не 
святий Фльоріян. 

Я за скасування кари смертю. Але я й проти впровадження на¬ 
городи смертю. 

Можливо, якінебудь майбутні Дарвіни виступлять з тезою, мов¬ 
ляв, високо розвинені істоти (до яких вони належатимуть) походять 
від людей. То буде чималий шок! 

Хто ж винайде грамоту, щоб нею можна було порозумітися з не¬ 
грамотним? 

Від часу, як винайдено людину, її вдосконалюють виключно про¬ 
тезами. 

Будь альтруїстом, шануй егоїзм інших! 

О, якби якийсь Бог сказав: «Вірте мені!» а не: «Вірте в мене!» 

Струсю, ти всадив голову в пісок піщаного годинника! 

Пам’ятайте, що й невіра може бути чиїмсь найсвятішим почуттям. 
Не пляміть її. 

Либонь чудово жити у джунглях, де не володіє їх закон. 


сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



НОВІ НЕЗАЧІСАНІ ДУМКИ 


Якби я був знав тоді те, що знаю тепер, то не знав би того сьо¬ 
годні. 

Світ прекрасний! І це, властиво, таке сумне. 

Люди дедалі наближаються одні до одних, світ перелюднюється. 

Дехто пророкує мені швидкопроминальну актуальність. Вони га¬ 
дають, що я пишу про них. 

Я стану місцевим письменником. Обмежуся на нашому глобусі. 

Не довіряйте людям. Вони здатні до великих речей. 

Не зношу мізантропів, тим то уникаю людей. 

Людина не самотня. Хтось же її таки пильнує. 

Людина, що не має милосердя, повинна про нього благати. 

Пишайтеся з багатобічности людини, але не подавайте її у фаль¬ 
шивому світлі. 

Нехай туба не дивується, що обпльовує її той, хто крізь неї щось 
виголошує. 

«А все таки крутиться!» Але в який бік? 

Вказівки напрямку не полегшують Хресного Шляху. 

Боюсь янголів. Вони добрі, погоджуються бути дияволами. 

Людина має ще ту перевагу над машиною, що вона вміє сама 
себе продати. 

Нема повороту до печер! Нас надто багато. 

Прагнеш крови? Стань блохою. 

У мене є думки, що їх я навіть собі не виявляю. Ви знаєте їх усі. 

Протягом усього життя людина пожирає сама себе, щоб не стати 
канібалом. 

Довіряйте інтелігентності людей. Багато речей вони неспроможні 
зрозуміти. 

Не прірва розділює, а різниця рівня. 

Міцніє їхній капітал. Обростає нулями. 




70 


СТАНІСЛАВ Є. ЛЄЦ 


Той, хто безперервно топче закон, рідко коли стоїть міцно на ногах. 

Сатирик накладає на себе руки притупленим вістрям власної са¬ 
тири. 

Правда інколи перемагає тоді, коли перестає нею бути. 

Звідки взяти сміливости? Адже сміливці її не віддадуть. 

Світ ніколи не може пробачити тим, які нічого не завинили. 
Можна втратити обличчя, надававши його добі. 

Коли на кров крапне трохи сліз — як же тоді рожево! 

І республіками часом керують голі королі. 

А от що й боягузи ніколи не бояться лежати на кладовищах 
героїв! 

Кров подоланих часто зміняє кольори переможця. 

Усі кайдани світу утворюють один ланцюг. 

Ах, якби найвищою державною гідністю була людська! 

Дилетанти вбивають майстра в першому ж бою. Гей! Але якби 
він воскрес! 

Прийняти лавр це значить зрадити розмір своєї голови. 

Деякі національні трагедії не знають антрактів. 

Догми гарантують прогрес. Інтерпретувати їх небезпечно, треба 
їх ламати. 

Де копальні мудрости? Звичайно там, де її поховано. 

Як же маліють пігмеї у побільшенні! 

До суми власної мудрости обережно додавай чужу глупоту. 

Люди без плями, стережіться! Вас легко впізнати. 

Зловив себе кілька разів на тому, що крізь побільшувальне скло 
я шукав на глобусі себе. 

«Правди нема»! — каже часом сама вона. З обережности. 

Теміда сліпа. Чи вона не бачить своїх слуг? 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬ 1 іоіека.ог§ 



НОВІ НЕЗАЧІСАНІ ДУМКИ 


71 


Тільки дуже великі можуть дозволити супротивникам піднести 
голову. 

«Мане текел» — чинне, хоч би й була помилка у правописі. 
Кордони думки? Пошукай на мапі. 

І зло хоче нас тільки ущасливити. 

Його тортурували. Шукали в ньому своїх думок. 

Люди зростають, важко їм буде сховатись. 

Лжепророки самі виконують свої віщування. 

Людожер не погорджуе людиною. 

Сатирики повинні гострити свій язик на камені мудростаг. 

Трудно сказати самому собі правду, коли її знаєш. 


У видавництві «Пролог» вийшла з друку книжка 
Юрія Шереха 
НЕ ДЛЯ ДІТЕЙ, 

збірка статтей про сучасну українську літературу з передмовою 
Ю. Шевельова 

Ціна примірника — 3,95 дол. або відповідна сума в іншій валюті. У 
Німеччині — 14 н.м. 

Замовляти у видавництві «Сучасність». 





НА АКТУАЛЬНІ ТЕМИ 


ДАРІЯ РЕБЕТ: у ДЯБІРИНТї 

КОМСОМОЛЬСЬКОГО ВИХОВАННЯ 


(Огляд журнала «Зміна» за 1964 рік. Закінчення) 

НА ВЛАСНИХ СЛІДАХ 

Що молода Генерація шукає ґрунту, на якому їй довелося зро¬ 
стати, і що є зацікавлення минулим, — про це свідчить й інша, поза- 
літературна частина змісту комсомольського журнала, хоч загалом 
цей матеріял скупенький, його добір дуже «умовний», і він, очевид¬ 
но, не може дати об’єктивного пізнання і розуміння історії чи хоч 
би окремих її фрагментів. Щоправда, у різних нотатках і довідках, 
тут і там, сягнуто дуже далеко, аж до археологічних розкопів, до 
«скитських курганів», є натяки на те, що маловідомі знахідки, му¬ 
зейні предмети й етнографічні деталі мають свою значущу мову: 
мовляв — «поцікавтеся й ви». «Нерідко за назвами сіл і міст кри¬ 
ються досить цікаві події, що пов’язані з походженням і історією 
населення» (ч. 12). Але з усього цього і найпильніший читач жур¬ 
нала ніяк не збагне, звідки починається історія України. Як десь і 
згадуються давні київські часи, то хіба для того, щоб подати, що 
в києво-печерській друкарні на початку 17 століття вийшов перший 
«російський» словник Памви Беринди, а відомостям про інші дру¬ 
карні, в Острозі, Львові й Києві, обов’язково передує історія пи¬ 
сання книжок у Московщині. Тут і там зустрічаються якісь згад¬ 
ки про козацькі часи, про гайдамаків, то якийсь дрібний епізод, 
для прикладу, про повстання і одчайдушні витівки Гаркуші, «яко¬ 
го боялися і в Петрограді», — але взагалі йдеться немов про народ 
без роду і без державно-політичної минувшини, і тільки окремі 
нечисленні свідчення про самобутню українську культуру зависають 
в повітрі історично-політичної порожнечі. При чому, здається, до пи¬ 
тань своєї культури молодь України все таки чуйна і допитлива, і 
зокрема розвиток освіти і науки серед українського народу при¬ 
вертає увагу сучасників. 

У четвертому числі «Зміни» з минулого року було поміщено 
цікаву з цього погляду довідку Г. Нульги «І чужого вчились і сво¬ 
го не цурались». Там згадуються школи у Києві та на Запорозькій 
січі, і зокрема Києво-могилянська академія, при чому головне зав¬ 
дання статті — подати детальніші факти про освіченість серед на- 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.оі 



У ЛЯБІРИНТІ КОМСОМОЛЬСЬКОГО ВИХОВАННЯ 


73 


роду в давніші часи, що ширшому загалові сучасників, мабуть, і 
справді мало відоме. З архівів і документів витягають цікавий ви¬ 
падок з 17 століття про шестеро українських козаків, що, втікши 
з турецького полону і не .діставши притулку у французькому посоль¬ 
стві в Царгороді, опинилися на французькій Галері. Капуцин, що мав 
завдання навернути їх на католицьку віру, з подивом писав фран¬ 
цузьким королівським властям про те, що ці козаки знають латинську 
мову, е великими патріотами своєї віри і землі і «змусити відсту¬ 
питися таких чесних і відважних людей буде безчесно». У цій самій 
статті зустрічаємо й інші нотатки про те, що ще у документах з 
1353 року є згадка про чи не першого магістра, який вийшов з 
Сорбонни. І далі, ще .таки у чотирнадцятому столітті, є мова про 
бакаляврів, ліценціятів з докторськими дипломами і магістрів «ру- 
тенської нації з Києва». Є також подібні окреслення студентів різних 
факультетів, що, крім Сорбонни, училися по університетах Голландії, 
Шотландії, Гайдельберґу, Ляйпціґу, Страсбургу, Кракова, Падуї і 
Риму. Поборюючи різні труднощі, за кордон виїздили дворяни, куп¬ 
ці, міщани, сини козацьких старшин, простих козаків і селян. «Немов 
журавлі, летіли вони удалеч по знання, щоб потім знову повернутися 
на рідну землю» ... «Поверталися вони звідти не тільки з знанням 
та ученими ступенями, а й привозили на батьківщину наукову та 
художню літературу» ... «і так найновіші філософські думки й по¬ 
гляди переносилися на Україну безпосередньо з університетських 
авдиторій» ... «Тож не диво, що у козачих канцеляріях поруч шабель 
і рушниць були різного змісту книжки і навіть періодичні видання 
Західньої Европи. За ними гетьман і козацькі ради слідкували, як 
складається „політична погода” в Европі». 

Цей приклад наведено докладніше, як один із нечисленних, де 
є образніше відтворення якогось відтинку з минувшини. 

Тут і там натрапляємо ще на нариси з культурних процесів і 
суспільних рухів 19 і початку 20 сторіччя. При чому досить дбай¬ 
ливо виминають усе, що не мало якогось зв’язку або що не дасть¬ 
ся підтягнути до пізнішої більшовицької революції. Сюди часом 
попадають нечисленні, очевидно, критичні пригадки про діяльність 
демократично-ліберальних чи «ліберально-буржуазних» кіл, розумі¬ 
ється, у відповідному насвітленні. Так, у статті про Коцюбинського 
як громадського діяча говориться про його учсть у нелегальному 
«Братстві Тарасівців» і у «Громаді», яка «вбачала своє основне зав¬ 
дання в опорі примусовій русифікації» і «намагалася активізувати 
розвиток української культури, пробуджувати і розвивати націо¬ 
нальну і соціальну свідомість»; говориться про молодіжні гуртки 
самоосвіти, з яких «сміливіші неодноразово ставили вимоги перед 
владою допустити місцеву народну мову в школу, дозволити вида¬ 
вати цією мовою підручники й книги». 

Але тут же автор статті Мі. Потупейко робить свої застережен¬ 
ня і заключний висновок, що «вже з цього побіжного переліку пи- 



74 


ДАРІЯ РЕБЕТ 


тань, якими займалася „Громада” видно, що це була буржуазно- 
ліберальна організація, віддалена від життя народу, від найістотні¬ 
ших завдань визвольної боротьби трудящих» (ч. 9). 


НА ЧУЖИХ МАНІВЦЯХ 

Після таких скупих, блідих і здеформованих відблисків минулого 
тим буйніше розцвітає у молодіжному журналі найновіша історія, що 
так жорстоко вирішила сучасне рабське становище України та її на¬ 
роду. Разом з цим новим історичним літописом реалізується цілком 
конкретно, планово і рафіновано національна і виховна політика, що 
діє причаєно, але послідовно у замаскованих формах обману, ілюзій 
і фікцій. 

Тут зовсім визначне місце посідає звеличення російсько-більшо¬ 
вицької революції і так званої громадянської війни на Україні. Воєн¬ 
ні і революційні чинності на всіх просторах колишньої царської імпе¬ 
рії, аж по далекий Схід; всі персонажі різних національностей, що 
діють у пляні революційного Петербургу і потім більшовицької Мос¬ 
кви, сплітаються в один туго зашморгнений вузол, в один злощасний 
лябіринт, у якому, згубивши нитку Аріядни, і досі блудить україн¬ 
ський безпомічний Тезей, не здолавши Мінотавра. У безконечній ґа- 
лерії «людей ленінського гарту» уславлюють подвиги і підбої окре¬ 
мих персонажів, що визначилися на службі більшовицької аґресії на 
різних фронтах у різних країнах і серед тих самих народів, що ко¬ 
лись стали жертвою завоювань царського імперіялізму. «Полковод¬ 
цю ленінської школи» Василеві Блюхерові присвячено розчулені 
пеани з цитатами на зразок: 

Если Блюхер на Востоке, 

Наш Восток непобедим. 

«Золотими літерами вписане його ім’я в історію нашої Батьків¬ 
щини». 

І тут з пієтизмом намальовано картини його завоювань: «Розгром 
Колчаківських банд у Сибіру, нищівний удар по чорному барону 
Вранґелю в Криму, героїчна оборона каховського укріпленого райо¬ 
ну, штурмові ночі Спаська, визволення Далекого Сходу від білих 
армій і японських інтервентів» і т. д. (ч. 4). У дусі засудження куль¬ 
ту особи таким же сантиментом віє від згадки про розстріл за нака¬ 
зом Сталіна цього героя ленінських завоювань, як і від жалю за 
В. П. Затонським, що його «героїчне життя трагічно обірвалося 1938 
року, коли Сталін відкрив пальбу по рядах ленінської Гвардії» (ч. 
7). У цій самій ґалерії маяком височіє силюета командира металістів, 
латиша Яна Лепсе, який чомусь був потрібний не своєму народові 
у Латвії, а більшовицькій партії в Росії, проживаючи там від лютне- 


<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 




У ЛЯБІРИНТІ КОМСОМОЛЬСЬКОГО ВИХОВАННЯ 


75 


вої революції. Він, мовляв, служив «першій у світі соціялістичній 
державі» і за заслуги похований не в своїй рідній землі, а у «крем¬ 
лівській стіні», ,а столиця України звеличує його іменем котрийсь із 
київських заводів (ч. 10). 

Не треба собі робити ілюзій, що молодий безкритичний читач 
«Зміни» може мати об’єктивне розуміння української політичної си¬ 
туації і зокрема української боротьби за національну суверенну дер¬ 
жаву, що точилася в той самий час. Ленінсько-більшовицькі змаган¬ 
ня і бої з «денікінцями, петлюрівцями, вранґелівцями», «боротьба 
з білогвардійцями, махнівцями і українськими націоналістами» — 
все це стоїть на одній площині. Ба більше: деякі окремі постаті 
українських конспіративних функціонерів часу більшовицької ре¬ 
волюції, що індивідуально діяли з доручення Москви проти україн¬ 
ських державних органів 1918-20 років, надихані героїчно-сантимен- 
тальною романтикою і атрактивною таємничістю, що бодай якоюсь 
мірою не може не залишатися без впливу на молоду комсомольську 
Душу. 

Про те, у якому світлі стоять історичні події і як визначається 
скаля національно-політичних і моральних вартостей, можуть по¬ 
свідчити два знаменні біографічні приклади. 

Про підпільницю Галю Тимофеєву, секретаря київського обкому 
партії довідуємося, «як вона допомагала викрити велику контрево- 
люційну змову у Москві під час роботи першого З’їзду більшовиків 
України». Далі читаємо, що вона була «страчена петлюрівцями в 
1918 році» і що «до останніх днів, до останнього подиху лишилася 
мужньою комуністкою, вона не зрадила своїй справі і товаришам» 
(ч. 4). Коли у цій довідці говориться про «злочини бандитів-націона- 
лістів», що на мові більшовицької пропаганди рівнозначне з чужи¬ 
нецьким запроданством, то, мабуть, не один юний читач «Зміни» 
збереже у своїй пам’яті Тимофеєву, як героя доброї справи у від¬ 
даній боротьбі зі «злом», дармащо у вільному світі, у житті суверен¬ 
них націй служіння чужим потугам проти власних національних 
урядів є очевидною зрадою свого народу і карається як державний 
злочин агентури, провокації, шпигунства і т. д. 

Ще один знаменний приклад — це спогад про дочку популярного 
на Україні Михайла Коцюбинського, Оксану Коцюбинську. «Милу 
і мужню» Оксану звеличують два автори — М. Дмитрієнко і Ж. 
Тимченко (ч. 6). Москва вислала Гі в Центральну Раду, «орган запро- 
данців-націоналістів». Вона попала на роботу до секретаріяту, в іно¬ 
земні зв’язки. «Жовтоблакитникам подобалося, що дочка визначного 
письменника співробітничає з ними... Адже головним козирем у 
грі вони виставили національні почуття. Чому б не пограти на них 
і зараз? І красуня Оксана почала працювати... Але як! З самого 
лігва націоналістичної зграї більшовичка Коцюбинська добувала для 
партії цінні дані. Молодша сестра Ірина була при Оксані зв’язківцем». 

Потім Оксана Коцюбинська записалася у перший революційний 



76 


ДАРІЯ РЕБЕТ 


полк Червоного Козацтва, налагодила випуск газети цього козацтва 
«К оружию» і «стала агітатором, пропагандистом ленінських ідей». 
Автори нарису закінчують її словами з листа до Ґорького: «Праг¬ 
нення жити для людей — здійснилося». 

Цим нарисом вони дали, як не можна краще, ілюстрацію того, як 
ще й досі романтикою і лжегуманізмом окутуються процеси насад¬ 
жування російсько-більшовицької влади на Україні, як закріплю¬ 
валася воєнно-політична і ідейно-програмова окупація. «Розуміння», 
з яким автори нарису віддали думку, що боротися «за щастя тру¬ 
дового люду» треба саме так, вислуговуючися Москві і шпигуючи 
та зраджуючи своїх земляків, — є сумним доказом, що опанування 
деяких українських душ чужими ідеями триває далі. Заяви про все¬ 
союзний і ленінський патріотизм складаються послідовно. З нагоди 
річниці комсомолу у шостому числі минулорічної «Зміни» редакція 
деклярує: «Справді, хто з нас і з наших старших братів не марив 
Чапаєвим і Корчагіном, Каховкою і штурмовими ночами Спаська, 
не шкодував, що спізнився народитися ?.. Вихованці партії і Ленін¬ 
ського комсомолу на фронтах і в тилу, у воєнний і повоєнний час 
йшли в атаку на старий світ, за комуну, за справу великого Леніна». 
Говориться, зрештою, і про довоєнне покоління, що «стало жертвою 
міасових репресій за часу культу Сталіна». Та є запевнення: «Не зва¬ 
жаючи ні на що, молоде покоління того важкого часу... залишилося 
вірним безсмертним ідеалам Леніна». 

Повторюємо ці застарілі шабльони, бо все ще важко повірити, 
що вони таки безсмертні. 


МУМІФІКОВАНИЙ КУЛЬТ 

Постає невиразна думка: якщо культ Леніна так само тривкий 
і глибокий, яким виявився культ Сталіна, то, мабуть, нічого боятися 
звичайній смертній радянській людині за втрату людської гідности 
і особистої суверенности у постійному ідолопоклонстві. Але покищо 
культ Леніна (і сам він), відмінюваний у всіх відмінках, — «без- 
мертний». Його мавзолей — «святиня людства», а шаховий столик 
Ульянових із зняткою в журналі, з описом висуваних шухляд і їх 
колишньої функції для переховування паперів — багато важли¬ 
віший у всесоюзній історії, ніж різні інші «дрібнички» з історії Ле- 
ніном «визволених» народів. У журналі то серед «озброєних ленін¬ 
ців», то серед дітей — скрізь зворушливо кольоровий «наш Ілліч», 
«вчитель і друг», чи то намальований як живий, чи по-різному і без 
кольорів на постаментах. Тут же й історія пісні «Замучен тяжелой 
неволей», бо вона подобалася «Володимиру Іллічу» і він часто спі¬ 
вав її з друзями. Отаким способом і автор пісні, російський письмен¬ 
ник Г. О. Мачтет твердше увійшов в історію, а попри нього й ім’я 


<іі§іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 




У ЛЯБІРИНТІ КОМСОМОЛЬСЬКОГО ВИХОВАННЯ 


77 


нашого Шевченка краще стверджується у додаткових згадках, бо він 
(себто не Ленін, а Мачтет) тоді й тоді приїздив у Канів. 

Та й виявляється, що «за декретом Ілліча» ще багато дечого Шев¬ 
ченко завдячує Леніну, бо вже з 1918 року, з часу, коли Ленін бо¬ 
ровся за владу, вдячні провінціяли пишалися гіпсовими фігурами 
Шевченка, поставленими у Москві й Ленінграді «позту-крестьянину». 

«Не довго проіснували ці пам’ятники, але вони відограли значну 
агітаційно-пропагандистську ролю. Український народ завжди буде 
з глибокою вдячністю згадувати, що перші в країні Рад монументи 
Великому Сину Українського народу Тарасу Шевченку були спо¬ 
руджені за Ленінським декретом у Москві і Ленінграді», — так і 
радіє минулорічна «Зміна» (ч. 1). Далі довідуємося, що на священній 
мові ленінських декретів, це називається «монументальна пропаганда» 
і що цей самий плян і далі «у дії». 

На цьому можна замкнути чергу зразків, як пишеться історія ле¬ 
нінських часів, історія, що має бути постійно «у дії». 


ПАТРІОТИЗМ У ПРИЙМАХ 

На щастя, завдяки поваленню культу другої «особи» — про Ста¬ 
ліна не доведеться й писати; він випав з історії, і правовірний комсо¬ 
молець, мабуть, так і не довідається з свого журнала про заслуги 
Сталіна для утримання новітнього російського самодержавства ще 
до війни; і про те, якими способами далі за його наказами мобілізу¬ 
валися сили не лише проти гітлерівсько-німецьких наїзників, але 
й проти українських самостійників; як кувався «всесоюзний» па¬ 
тріотизм «радянського народу» у другій «вітчизняній» війні, а зреш¬ 
тою, і після неї. 

Що ж до самого воєнного періоду, то він дуже густо відзначений 
не тільки, як було згадано вище, у белетристиці, але й взагалі в 
численних пригадках і відзначеннях різного вигляду. 

Цей шматок історії ще дуже свіжий і по-різному дуже болючий 
кожному українському серцеві. Але й об’єктивно (якщо комсомоль¬ 
ський журнал переповнений нотатками про героїв цієї війни, зо¬ 
крема про юних борців, що на рідних порогах жертвували життям 
за кожний клаптик землі: якщо вони зі зброєю в руках спиняли во¬ 
рожі наступи; якщо так часто в історичних, біографічних довідках 
говориться про юних «оборонців столиці України», та про «Молоду 
Гвардію» з протинімецького підпілля з її конспіративно-диверсійними 
акціями) — все це, без сумніву, патріотизм, який не може не наро¬ 
дитися і скріпитися в часи смертельної загрози й оборони самого 
життя. 

Але тут стоїть знову однакова площина для різних форм «вітчиз¬ 
няного» патріотизму і героїзму, що проливався кров’ю хоробрих 
синів України на всіх Кремлем визначених лініях, від брянських 



78 


ДАРТЯ РЕБЕТ 


лісів до партизанських маршів на Заході, де по Альпах, Югославії, 
Болгарії і т. д. з тугою за рідною землею українські бійці помагали 
здійснювати далекосяжні сталінські пляни. Патос захисту вітчизни, 
що розгортався по широті «спільних» фронтів під твердою рукою 
диктатора, — залишає міт всесильности і непереможности кремлів¬ 
ського господаря з приреченістю України бути у приймах на своїй 
землі. 


НА ШЛЯХУ ДО ЖИТТЄВИХ ПОЗИЦІЙ 

Як було видно з літератури й мистецтва, якою щирою є любов 
сучасного молодого українця до рідної землі, так не можна й сумні¬ 
ватися, що також щирою і нефальшованою є ця любов у відбудові 
з повоєнних руїн, у щоденній праці, у матеріяльних вартостях, ви¬ 
творюваних сучасною українською людиною. Вона без сумніву горда 
за все, що дається їй здобути важкими зусиллями. І вона це реєструє; 
у полоні норм і майже «містичних» графіків — реєструє, може, біль¬ 
ше, ніж треба. Але все таки у поетичному надхненні відзначений 
власний ріст природним порядком якоюсь мірою знаходить свій ре¬ 
альний відповідник і виразник снаги на різних ділянках життя, у 
фактичному рості суспільних кадрів. У здобуванні кращого фаху, 
вищої освіти, ліпшого життєвого стандарту «на шляху до здійснення 
комунізму» доводиться переборювати багато труднощів. 

Зокрема в ділянці освіти вже сама широко стосована система за¬ 
очного і вечірнього навчання говорить за себе. Виразні підтверджен¬ 
ня таких труднощів знаходимо у публічних виступах зацікавлених, 
у запитаннях до відповідних органів, часом у «непомітних» нотат¬ 
ках. З публікованих даних виходить, що 60 відсотків студентів вчить¬ 
ся на заочних та вечірніх відділах. Правда, на робітників-студентів 
дивляться як на людей шанованих не тільки тому, що від них ба¬ 
гато чекають у майбутньому, але й тому, що вони взагалі вносять 
свіжу, сміливу думку у виробництво і мають оригінальні винаходи 
і вдосконалення. Але як же непохвально для системи, що хвалиться 
прогресивністю, звучать твердження: «Важко, дуже важко людям 
вчитись і працювати». Стомлюються, кидають науку, 40°/о студентів 
заочних та вечірніх відділів не закінчують навчання вчасно. Багато 
і безрезультатно пишуть про організацію змінних відділів на фа¬ 
культетах, щоб лекції були не тільки ввечорі, а й удень. І все це 
стоїть під гаслом: «як товчуть в ступі чорнило» (ч. 7). 

І далі нотатка «Плюс — мінус один рік» дає приклад незадово¬ 
лення з студійних порядків: 

«Шість років навчання занадто багато для зрілої людини, яка 
добре знає виробництво! Цей строк можна скоротити без будь-якої 
шкоди для знань та кругозору майбутнього інженера» ... «Останнім 
часом до вузів здебільшого йдуть люди з виробничим стажем, добре 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



У ЛЯБІРИНТІ КОМСОМОЛЬСЬКОГО ВИХОВАННЯ 


79 


підготовані. А програма майже не зміняється» ... «Якщо переглянути 
програми заочних та вечірніх факультетів, удосконалити їх, можна 
скоротити строк навчання принаймні на рік ... Чому ж ця важлива 
справа посувається так повільно? Адже кожен зайвий місяць, що 
його виробничник проводить у вузі — це питання його професійної 
кваліфікації і заробітку і, зрештою, особистого щастя. Адже ніхто 
не звільнить його на ці довгі роки ні від родинних обов’язків, ні від 
громадської роботи, ні від всіляких інших турбот». 

З різних довідок і дискусій бачимо, що й рівень науки, зокрема 
в гуманістичній ділянці, викликує застереження. Стверджено, на¬ 
приклад, що є великий відсоток викладачів історії, які не мають уче¬ 
них ступенів. Ставиться проблема: «покликання чи ремесло», і на 
конкретне питання щодо наукових виступів міністер змушений від¬ 
повісти: «Не можна не погодитися, що в дисертаціях, особливо в гу¬ 
манітарних дисциплінах, повторюються з року в рік одні і ті ж 
теми. Разом з тим багато важливих тем залишаються вакантними». 

Далі йде запевнення, що є бажання поліпшити науку, але оста¬ 
точний висновок міністра легко міг би висловити будь-який менший 
пропагандист: «Кваліфіковані кадри дуже потрібні народному госпо¬ 
дарству. І дальше вдосконалення системи підготовки наукових ка¬ 
дрів, ширше залучення талановитої молоді дозволяє ще більше на¬ 
близити науку до потреб комуністичного будівництва, досягти нових 
перемог в усіх галузях знань» (ч. 2). 

У іншому місці унаочнено ще інший аспект. Міністра вищої та 
середньої спеціальної освіти УРСР Ю. М. Даденкова запитують «про 
нове в житті і практиці вузів». І тут бачимо, що при допущенні до 
вузів, крім медалістів і відзначених, «перевагу мають також вступ¬ 
ники, які виявили здібності в обраній галузі знань, беручи активну 
участь у шкільних та інших гуртках»... І таке «удосконалення» 
щодо дипломів: «щоб перевірити, чи міцно молодий спеціяліст, „ко¬ 
мандир” виробництва, тримається на ногах, чи гідний він диплому, 
віднині введено новий порядок. Випускникам видаватиметься лише 
тимчасове посвідчення. Тільки через рік, коли з місця роботи прийде 
хороший відгук про вчорашнього студента, посвідчення обміняють 
на диплом. Це підвищить авторитет документа», — каже міністер 
(ч. 7). 

Що на практиці монопартійної автократії означають різні переду¬ 
мови, як «участь у гуртках» чи «хороший відгук з місця роботи» 
— це ясне, і тут немає сумніву щодо того, який «науковий» критерій 
«на місці» вирішує про те, щоб бути «гідним» диплому. 

Нарешті, такі мірила не є нові, і вони не дивують тим більше, 
коли протекціонізм застосовується навіть у такій гуманітарній ді¬ 
лянці, як відпочинок дітей. Про республіканський піонерський табір 
ЦК ЛКСМУ «Молода Гвардія» в Одесі з гордістю написано, що учас¬ 
ники «здобувають» право на еідпочинок біля моря в змаганні за най¬ 
кращі успіхи в навчанні, громадській роботі» (ч. 12). До питання 



80 


ДАРІЯ РЕБЕТ 


етично-виховного значення «громадської» конкуренції молоді в мо- 
нопартійно-апаратній системі зайве додавати ще якісь коментарі. 


РЕКЛЯМА ПРАЦІ І ПУБЛІЧНИЙ ПОБУТ 

Вже саме враження від великої кількости фотографій людей з 
виробництва вказує на те, у якій пошані трудящі, що можуть дати 
щось конкретне державі. Можливо, що такі методи «опублічнюван- 
ня» можуть бути заохотою до праці, кваліфікації, спеціалізації і кра¬ 
щих трудових досягнень. Але все таки вражає ще один штамп «ра¬ 
дісного життя» в ділянці, що є найзвичайнішим і самозрозумілим 
виповненням життєвого змісту. Чому при всій пошані до хеміків, 
електриків, інженерів, будівників, металюрґів, вуглекопів, ткаль, доя¬ 
рок і інших безчисленних фахів сторінки журналів мусять бути 
засипані такою рекламою праці, цими мовчазно-говорющими слідка¬ 
ми фальшивого крику при спростачуванні і спрощуванні щоденного 
людського життя? Чи і це потрібне для певнішого вирощування при¬ 
в’язаних до режиму і вдячних партії кадрів і кар’єристів? Чому для 
молодої людини таке важливе бути вивішеним на дошці або «мати 
портрет у багатотиражній»? Чи завжди до таких досягнень доходять 
прямими шляхами? Чи таке вирізнювання має заступити недостатнє 
забезпечення життєвого стандарту? Чи загалом такі атракції мають 
відтягнути увагу людини від усього цікавішого, що могло би стати 
поперек «шляху до комунізму»? Ці зовнішні ознаки вказують на пля- 
нові намагання виробити своєрідний стиль совєтчини. 

Це зокрема яскраво виявляється у продукуванні документальних 
фільмів, що утривалюють і популяризують побутові форми і зокрема 
нові обряди, а разом з тим є прикладною рекламою для окремих пер¬ 
сонажів «комуністичного життя». З таких фільмів, як «Зустріч на 
будові» чи «Ми студенти різних континентів» або «Листи (ланкової) 
Люби Молдован», посередньо довідуємося, що «пече» партію, що 
треба роздути і де потрібно публічної заохоти. 

Щоправда, зустрічаються різні погляди на те все, що робиться 
офіційно для казенної реклами. В. Лігостов у нотатці «Сміливіше, 
документалісти!», радіючи з зустрічі з людиною у фільмі, каже: 
«Ми побачили її у хвилини радости і в буденних турботах, — і веселу, 
задерикувату, запальну, і сумовиту. І перед нами постав привабли¬ 
вий образ людини, якій до всього є діло на цій плянеті. Люба близь¬ 
ко бере до серця і господарські діла свого колгоспу, і долю мало зна¬ 
йомих ровесників з Харкова чи Сибіру, і те, чи бути миру на землі». 

Але після цієї красивости і сам автор рецензії висуває сумніви: 
«Слухайте, а чи не занадто ви захопилися оспівуванням героїки пра¬ 
ці, громадського горіння? Адже Люба у фільмі тільки те й робить, 
що сапає, збирає врожай, сперечається, горює з бездощів’я, вчиться, 
виступає. .. Чи не віє від неї аскетичністю? Вона ж не тільки пере- 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



У ЛЯБІРИНТІ КОМСОМОЛЬСЬКОГО ВИХОВАННЯ 


дова, а й юна...» Але задовольнившися тим, що «аскетичність тут 
не приписана», бо в якийсь момент «її проводжає поглядом юнак 
комбайнер», автор свідомо чи несвідомо доходить до приписаного кра¬ 
сивого узагальнення: 

«Мій зголодніли за людьми в документальному кіно, за людьми, 
а не за манекенами, за життям, а не підробкою. За часів культу особи 
Сталіна документалістам здебільшого тільки того й залишалося, що 
фіксувати на плівку врочисті прийоми, наради, засідання. Людина 
праці з її радощами і болями залишалася поза кадром» (ч. 2). 

Хотілося б збагнути, чи автор справді вірить у те, що тепер, саме 
у такому (!) документальному фільмі людина справді входить у 
кадр з своїми дійсними «радощами і болями»?! 

Як у випадку лекцій Крушельницького з режисури, виникає яви¬ 
ще протиріч між бажаннями і дійсністю, між прагненням до справж¬ 
нього і невідлучною надумано-програмовою красивістю і штампами, 
яких по суті самі автори бояться. 

А ось один ще яскравіший момент програмового опублічнювання 
щоденного, інтимно-особистого життя. У цьому самому коментарі 
Лігостов написав: 

«Пригадалося одне показове комсомольське весілля. З’їхалися на 
нього в село гості з усіх усюдів — із райцентру, і з области, і з Києва. 
В основному — комсомольські працівники, журналісти, фотокорес¬ 
понденти, оператори телебачення. Ох, і гірко ж було молодятам! Яких 
тільки анекдотично безглуздих промов не довелося їм вислухати, 
як тільки не крутили їх перед об’єктами, щоб спіймати найбільш 
виграшний момент, момент поцілунку. І нікому не спало на думку, 
що опошлюється найурочистіший день в житті юної пари. Чого вар¬ 
тий один термін — показове комсомольське весілля. І додумалися ж 
ми, захопившись новим обрядом до того, щоб інтимне виставляти на 
показ, на огляд десятків тисяч незнайомих людей» ... 

З показаного опису видно, яку ролю виконують нові обряди, що 
керовано і контрольовано мають заступити віками вироблені, більш 
особисто замкнені форми вияву святковости, романтичности, містич- 
ности, релігійности, безпосередности людської душі; і мають усе це 
навернути у приписане русло тотальної схеми усуспільнення. При 
чому знадобляється воно і для програмового викорінювання релігії, 
хоч рівночасно, як видно, все таки не без значення залишаються тут 
елементи народности звичаїв. 

Про обряд «христин» пише Тамара Гірник у довідці «Перші іме¬ 
нини» (ч. 7). «Сталося так, що, відмежувавшися від попів, ми приза¬ 
були разом з тим і нашу красиву обрядовість» ... «Створюючи свої, 
радянські обряди, ми перш за все звертаємося до кращих народних 
традицій». На такому радянському наіменуванні обираються «по¬ 
чесні», «названі» «іменинні батьки», відбувається урочиста реєстрація 
і надання імени, усе це з оркестрою, тушем, запитаннями і благо¬ 
словенням урядника («благословляємо Вас на це велике, благородне 



82 


ДАРІЯ РЕБЕТ 


діло») дарунками, садженням деревець, квітами, хороводом дівчат, 
і з участю дітей, що готові скоро перебрати новонародженого «в лави 
жовтенят». Даруються «значки юного ленінця», піонерські галстуки, 
комсомольські значки і т. д. 

Також до старих народніх звичаїв причіпляють адміністративно- 
урядові ярлики з офіційними партійними представниками, промовами, 
нагородами та іншою «громадською» опікою, а новозаведені дні тру¬ 
дової слави й інші улаштування набирають характеру своєрідної 
«теж-народної» обрядовости. 

Попри все це культурно-самобутня енерґія народу, і зокрема мо¬ 
лоді, виявляється досить всебічно і різнорідно у так званій культур¬ 
ній самодіяльності. Це також знаходить відповідну відбитку у фік¬ 
суванні різних улаштувань і досягнень. Помітне, що серед студент¬ 
ської молоді, по різних студійних осередках організуються численні 
ансамблі, студії і виступи у різних галузях і жанрах. Та й взагалі 
в журналі з нефальшованою любов’ю плекаються і популяризуються 
різні форми оригінального, декоративного і прикладного мистецтва 
під гаслом «не вмирає душа наша». Усе це має характер широко 
популярний, і при режимі, де нема можливости для вільного громад¬ 
сько-політичного життя, є по суті єдиним всенародним висловом спон¬ 
танного українства. 

РОДОВІД 

Можна б додавати ще багато дрібніших ілюстрацій з життя і атмос¬ 
фери українського комсомольського світу і його впливів на ширші 
кола молоді. Є багато намагань робити життя кращим, доцільнішим, 
будувати його свідомо, власного відповідальністю і власними зусил¬ 
лями. У молодіжному журналі є багато практичних побутових по¬ 
рад, є шліфування сімейної спільноти і гармонії в ній, є ідея етики 
і естетики щоденного життя і виховання дітей у такому дусі. Зо¬ 
крема, виходять молоді кадри і на захист рідної мови з принципами 
пошани, плекання і уліпшування її; крім меуарного нарису у тре¬ 
тьому числі, окремими рецензіями знайомить редакція читачів з 
станом мовознавчих видань. Існує постійна рубрика знайомлення 
молоді з світом — «обертаючи ґльобус», з окремою увагою для тем¬ 
них рас, очевидно, знов же з скеруванням у директивне русло між¬ 
народної політики Кремлю. З малих нотаток можна б відкрити 
окрему сторінку курйозів неправдивого і безглуздого «інформуван¬ 
ня», наприклад, про торгівлю людьми, яких перевозять кораблями 
з Африки до СІЛА, про потребу радянського прикладу навіть у спор¬ 
ті для торування свободи жінкам у світі на шляху поступу і т. д. Такі 
«дрібниці» роблять якоюсь мірою густішою заслону, що відгород¬ 
жує Україну від світу. 

Але через усю цю гущавину і її бездоріжжя думка вертається 
до джерел. 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬ 1 іоіека.ог§ 



У ЛЯБІРИНТІ КОМСОМОЛЬСЬКОГО ВИХОВАННЯ 


Навіть з такого поверхового перегляду писаного слова виникають 
відрадні вияви життя, праці, думок і мрій, творчости, культури і 
змагань народу, і головне, молодого покоління, що виросло і живе 
серед різних потрясень, зламів і злетів. Джерельна цілюща сила на¬ 
роду стоїть поза сферою всіх політик і програм. Це родовід нації. 
Молодий Симоненко знайшов цей родовід у коренистій силі невми¬ 
рущої старости. Він написав «Думу про діда» (ч. 1). Про діда, який не 
взявся б зайців доганяти, хоч би за це й «трудодні писали», бо «не 
любив дурне діло робити»: 

«Чим густіша паморозь падала на дідову голову, тим більше він 
любив мене і щедріше розкривав свою душевну скарбницю. Він ста¬ 
рів на моїх очах, і йому здавалося, що сила його і навіть саме життя 
його переливаються в мене, бо не було в діда синів — покосили їх 
пошесті та кулі». 

«— Безсмертячко ти моє кирпате, — шепотів дід, коли я заси¬ 
нав під музику його слів». 

Розповівши про смерть діда, Симоненко під кінець пише: 

«Я нікого так не люблю, як дідів. Це жива мудрість, неписана 
історія нашого народу. На своїх зігнутих плечах носять вони стільки 
краси і ніжности, що може позаздрити їм будь-хто». І згадавши дідові 
простодушні оповіді, «в яких переплітається фантазія і дійсність», 
Симоненко думає про внука: 

«І колись обов’язково проснеться в його душі дідова краса, і жи¬ 
витиме його дідова мудрість і дідова мова». 


НА ОБРІЇ — РАНОК 

Журнал «Зміна» у 1964 році виходив тиражем близько 60 000 і 
більше. Склад редакції: відповідальний редактор Б. Олійник. Редак¬ 
ційна колегія: В. Коротич, А. Кулінич, В. Кушнір, В. Лігостов (відпо¬ 
відальний секретар), А. Мельниченко, М. Острик, Б. Сорока, І. Цюпа, 
Ю. Щербак. 

Тогорічні останні числа «Зміни» віднотовують тираж 75 000, а 
в редакційному складі вибув відповідальний секретар Лігостов і 
скреслена сама функція секретаря. 

Останні числа заповідають ще одну новину. З сьомого числа ц. р. 
журнал дістає нову назву. «Ранок». Чому змінено назву і що обі¬ 
цяє вона — не можна сказати. Може, згодом побачимо. 

В оголошенні про дальший вигляд журнала повідомлено, що бу¬ 
дуть у ньому «дискусійні статті з проблем моралі, кохання, дру¬ 
жби, етики». 

Шкода, що тільки для цих тем відкривається можливість «диску¬ 
сійного» трактування. Тому можна й наперед думати, що не такий 
то вже світлий ранок сходить там, де залишаються будь-як за¬ 
слонені обрії. 



МИРОСЛАВ прокоп: АМЕРИКАНСЬКО-РАДЯНСЬКІ ВЗАЄМИНИ, 
ОБ’ЄДНАННЯ ЕВРОПИ ї УКРАЇНА 


У травні ц. р. в Нью-Йорку появилася праця видатного американ¬ 
ського дослідника комуністичного бльоку Збіґнєва Бжезінського п. н. 
«Альтернатива до поділу. За ширшу концепцію ролі Америки в Ев- 
ропі». Бжезінський (людина польського роду) автор кількох книжок, 
директор Дослідного інституту комуністичних проблем, професор 
Колюмбійського університету та член російського інституту того ж 
університету. Він часто виступає в дискусіях в американському ра¬ 
діо і телевізії як коментатор міжнародної політики. Про виняткове 
значення нової студії Бжезінського говорить факт, що кілька днів 
після її появи на ринку газета «Нью-Йорк Тайме» прихильно скомен- 
тувала цю книжку в своїй передовій, — явище дуже рідке в полі¬ 
тиці цієї газети. Посередньо на думки, викладені в книжці, відгук¬ 
нувся колишній американський амбасадор у Москві, Джордж Кеннан, 
на конференції, присвяченій питанням міжнародної політики у Відні. 
У доповіді на тему «Мости між Заходом і Сходом» Кеннан розглядав 
і передбачав можливості об’єднаної Европи з участю в ній комуніс¬ 
тичних держав. А це є власне нова і провідна думка найновішої сту¬ 
дії Бжезінського. 

Книжка Бжезінського на свій лад цікава для українського чита¬ 
ча з двох причин. Поперше, в ній зайвий раз відзеркалюється сучасна 
деконьюнктура української справи на заході. У мистенні тих кіл, що 
сьогодні планують і формують західню, точніше — американську 
політику у відношенні до Радянського Союзу Україна як проблема, як 
окремий фактор на ділі не існує. Звичайно, це не значить, що ті кола 
про неї не знають або що всі вони нам ворожі. Правда, на Заході мож¬ 
на зустрітися з неприязним ставленням до України або з іґнорацією 
української справи, але якоїсь з детермінованої ненависти до неї — 
як це суґерують деякі українці —і в керівних колах західньої політи¬ 
ки немає. А щодо знання української справи, то дехто на Заході знає 
про сучасну Україну, про її реалітети, отже про сили і слабості, де¬ 
коли більше, ніж не один український еміграційний діяч. Але тим не 
менше під цю пору Україна як окрема національно-державна осо¬ 
бовість, як підмет є поза рамками безпосереднього західнього плану¬ 
вання. 

Передусім причиною цього є небажання дратувати Росію, з якою 
прагнуть знайти порозуміння. Крім того, що найважливіше, сила ук- 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



АМЕРИКАНСЬКО-РАДЯНСЬКІ ВЗАЄМИНИ 


раїнського фактора ще замала, щоб його враховувати в міжнародне 
планування. Просто він ще замало дає про себе знати, український 
народ не змусив ще світ заговорити про себе так, наприклад, як 
останньо румуни. Звичайно, йому це не під силу, для цього немає 
ще об’єктивних зовнішніх умов, українці є в іншому становищі, ніж 
румуни чи поляки. Це у світі добре знають, але в міжнародній полі¬ 
тиці рахуються тільки з фактами і силою. 

Праця Бжезінського цікава для українського читача ще з одної 
причини. У ній видно, як далеко політичне мислення Заходу відбігає 
від думання чи, точніше, уявлень деяких українських еміграційних 
чинників. Коли читати книжку Бжезінського, як зрештою й інші по¬ 
дібні західні праці, не можна позбутися враження, що деякі україн¬ 
ські кола на еміграції, головне найбільш гомінкі, які день-у-день пи¬ 
шуть і говорять про «ґльобальні й універсальні» визвольні концепції, 
знаходяться на глухій периферії всього, що сьогодні відбувається в 
політичному плянуванні Заходу у відношенні Радянського Союзу. Це 
одна з типових ознак провінційности частини еміграційного україн¬ 
ства. 

Та про це пізніше. Насамперед пригляньмося до основних думок 
Бжезінського, зокрема його висновків і пропозицій. 

Об’єктом досліду автора є справа об’єднання Европи. Це — як 
видно з назви книжки — друга альтернатива, що її автор пропонує 
європейським народам у протиставленні до теперішнього двоподілу. 
При тому це питання Бжезінський розглядає в аспекті дотеперішніх 
взаємин між Москвою і Вашінґтоном і тієї ролі, що 'її вони можуть 
відограти в процесі об’єднання Европи. 

Справа в тому, що якраз на терені Европи протягом двадцятьох 
років зударяються інтереси Америки і Радянського Союзу, і жодній 
стороні не вдалося досі здійснити своєї концепції європейського ладу, 
побудувати «свою» Европу. У повоєнні роки Москва робила кілька 
спроб опанувати цілий європейський континент або принаймні кон¬ 
тролювати європейські нації та витіснити Америку з Европи. Такими 
спробами треба зокрема вважати дві берлінські кризи в 1948-49 і 
1958-62 роках. Не вдалося також Москві вдарити Америку на її влас¬ 
ному передпіллі, себто на Кубі. З другого боку, не здійснилися також 
надії Заходу на те, що вдасться відсунути Москву з теренів її сате¬ 
літів. 1956 рік показав, що це неможливе. 

У таких умовах становище в Европі хронічно нестабільне. Ця 
тимчасовість створює ряд небезпек для СІЛА і СРСР, для європей¬ 
ських народів і для світу взагалі. Одну з головних небезпек творить 
поділ Німеччини і такі його наслідки, як тривалий страх Радянського 
Союзу і його сателітів перед відродженням німецького реваншизму, 
деякі сепаратні спроби франко-німецького союзу, евентуальна мож¬ 
ливість нового Рапалльо, себто німецько-російського порозуміння, 
тощо. Усунути ці небезпеки можна, на думку автора, тільки шляхом 
об’єднання цілої Европи, себто Західньої і Східньої, з Радянським 



86 


МИРОСЛАВ ПРОКОП 


Союзом включно. До речі, від 1960 року таку концепцію висунув та¬ 
кож де Ґоль, що говорить про Европу до Уралу. Але досі французи 
не завдали собі труду цю концепцію з’ясувати детальніше. 

Останній постулят Бжезінського, себто включення і сателітів і 
самого Радянського Союзу чи його європейської частини в об’єднану 
Европу, е, як сказано, новим і найбільш суттєвим елементом його кон¬ 
цепції. Досі такої розв’язки на Заході серйозно до уваги не брали. 
Досі говорили про об’єднання Західньої Европи в надії, що з часом 
туди вдасться притягнути також східніх німців і таким чином об’єд¬ 
нати Німеччину. Все, що було поза лінією Одер-Нісса, мало лиши¬ 
тися в східньому, комуністичному бльоці. Бжезінський пропонує щось 
зовсім нове. Він каже, що Східню Німеччину треба лишити, бо на її 
приєднання до Західньої Европи Москва не погодиться тому, що буде 
боятися об’єднаного німецького промислового і воєнного потенціялу, 
в чому, зрештою, підтримують її також сателіти. Треба натомість, 
каже він, насамперед прагнути до об’єднання всієї Европи, а тоді 
об’єднання Німеччини прийде як останній, завершуючий акт цього 
процесу. Така розв’язка більш сприйнятна також для західньо-евро- 
пейських народів, які також мусять боятися німецької гегемонії. Вкін¬ 
ці, така розв’язка вигідна й для Америки. Бо, поперше, утримування 
двоподілу Европи силою умов приводить до ривалізації між Амери¬ 
кою і Росією. Подруге, поділ Европи зв’язує Америку з Німеччиною 
як основною оборонною силою перед можливою російською агресією, 
а такий союз з Німеччиною своєю чергою викликає страх у Москві, 
отже стоїть на перешкоді тривалому мирові. 

В таких умовах, каже автор, Америка повинна взяти ініціятиву 
і довести Східню Европу і Радянський Союз до зближення і тісної 
політичної, культурної та економічної співпраці з Західньою Европою 
та США. Особливий наголос Бжезінський кладе на економіку і про¬ 
понує, щоб президент США звернувся з офіційною пропозицією до 
всіх європейських народів та до СРСР спільно створити і фінансу¬ 
вати плян всеевропейського економічного розвитку. Це мало б бути 
щось на зразок повоєнного пляну Маршала. Автор сподіється, що цим 
разом Москва такий плян не відкинула б тому, що сьогодні умови в 
світі зовсім інші, ніж були в перші повоєнні роки. 

Такі надії автора. Чи вони реальні? Чи передусім на таку об’єдна¬ 
ну Европу погодяться в Москві? Ясно, що об’єднання, отже і замирен¬ 
ня Европи було б можливе тільки при умові зречення Москви з пля¬ 
ну підбоїв, а про таке зречення нічого не відомо. Навпаки, офіційно 
КПРС досі зобов’язує зовнішньополітична платформа, що була на¬ 
креслена на 20 з’їзді партії восени 1961 року, суттю якої є м. ін. т. зв. 
визвольні війни колоніальних народів Заходу, що їх Москва мала б 
підтримувати. При тому йдеться не тільки про рештки колоніальних 
народів Африки, бо «поневоленими імперіалізмом» можна одного дня 
визнати також народи європейського Заходу і почати їм «помагати», 
як Москва у свій час «помогла» сучасним сателітам чи Україні. 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



АМЕРИКАНСЬКО-РАДЯНСЬКІ ВЗАЄМИНИ 


87 


З другого боку, також самі сателіти Москви, що мали б стати са¬ 
мостійними партнерами майбутньої об’єднаної Европи, на ділі у ве¬ 
ликій ще мірі підпорядковані Москві і своєї долі не вирішують. 
Як можна рахувати на їхню участь в інтернаціональному об’єднанню 
без згоди Кремлю? 

Не можна сказати, щоб Бжезінський не брав до уваги таких труд¬ 
нощів. Але становище поза залізною завісою він розглядає не ста¬ 
тично, а в процесі розвитку, в еволюції. Тому він будує пляни про 
участь сателітів в об’єднаній Европі на припущенні, що вони будуть 
поступово усамостійнюватися від Москви. Він також рахує на посту¬ 
пові внутрішні зміни в самому Радянському Союзі, в результаті яких 
керівники КПРС мали б одного дня зрозуміти, що їхня доля пов’яза¬ 
на з Европою, що до неї їм треба приєднатися. Автор уважає, що в 
такому напрямі буде штовхати московських керівників також екс¬ 
пансія Китаю. 

Рівночасно, щоб зробити для Москви прийнятнішою ідею об’єднаної 
Европи. Бжезінський пропонує, щоб Захід не робив ніяких спроб про¬ 
тиставляти сателіти Росії. Він дуже суворо дотримується відомої тези 
російської закордонної політики про Гарантію безпеки на західніх 
кордонах СРСР. Тому він каже, що в об’єднаній Европі дотеперішні 
сателіти Москви мусять бути з нею в приязних взаєминах. Він проти 
розпалювання націоналістичних чи націонал-комуністичних пристра¬ 
стей серед народів Східньої Европи. На його думку, це привело б до 
відродження старих порахунків між тими народами, до балканізації 
цього району, до інтервенції великодержав, словом до міжнародних 
конфліктів і воєн, а не до замирення і єдности. Вкінці, каже Бжезін¬ 
ський, проти Москви не підуть самі сателітські вожді, бож їхня влада 
спирається у великій мірі на московський мандат. Одним словом, 
автор за поступове усамостійнення сателітів від Москви, але проти 
того, щоб завтра Захід брав їх під свої опікунчі крила і протиставляв 
Росії. Автор пропонує народам Східньої Европи і Радянського Союзу 
поступову еволюцію в напрямі демократії і національної незалежно¬ 
сте, а ця еволюція має завтра відкрити шлях до спільного існування 
всіх європейських народів в одній об’єднаній Европі. 

Однак, каже автор, Захід не може з заложеними руками ждати 
на такий розвиток. Він мусить розгорнуте широкий плян дії. Перш 
усього він мусить бути мілітарно й економічно сильний, тобто го¬ 
товий на всяку евентуальність. Рівночасно він повинен почати ши¬ 
року дипломатичну акцію, метою якої було б переконати ЦК КПРС 
і його сателітів, що об’єднана Европа є в їхньому інтересі, що За¬ 
хід не думає підтримувати німецьких реваншистів, що об’єднання 
Німеччини буде здійснене тільки після об’єднання (і в рамках) Евро¬ 
пи. Крім того, Бжезінський пропонує якнайширше розбудувати куль¬ 
турні, економічні і політичні зв’язки з народами комуністичного бльо- 
ку. В|ід розбудови тих зв’язків він взагалі узалежнює здійснимість 
цілого пляну об’єднаної Европи. Тому автор детально аналізує дані 




88 МИРОСЛАВ ПРОКОП 


про економічні взаємини Заходу з поодинокими державами комуні¬ 
стичного бльоку, туристичний і культурний обмін з ними і числами 
доводить, що розміром обміну з вільними народами визначається 
ступінь незалежности поодиноких народів Сходу Европи. Так, на¬ 
приклад, одним з показників усамостійнення Румунії є збільшений 
товарообіг з вільними народами і обмін туристами. Автор свідомий, 
що комуністичні режими дуже бояться ідеологічної коекзистенції, 
що вони проти неї, але власне в тому він бачить силу вільних наро¬ 
дів і їхніх ідей, які будуть просякати поза залізну завісу незалежно 
від того, чи керівники комуністичного бльоку з тим згідні, чи ні. 


II 

Така концепція Бжезінського. Звичайно, вона не є ще офіційна 
політика США чи Заходу. Але тим не менше не треба забувати, що 
свої погляди Бжезінський викладає на тлі існуючих не від сьогодні 
намагань керівників західньої політики тривало порозумітися з Мо¬ 
сквою. Ще на початку 1950-их років видатний англійський історик 
Арнольд Тойнбі виступив з думкою, що комуністичний світ посту¬ 
пово притуплюватиме гостроту своєї ідеології і політики та шукати¬ 
ме модус вівенді з іншими системами, а американський совєтолог 
заговорив про майбутню ерозію комунізму. В нашому десятиріччі 
ці теорії на свій лад виклав американський професор, а тепер голова 
уряду плянування при Державному департаменті США Волтер Ро¬ 
стов, при чому він поклав наголос на вимоги економічного розвитку, 
які, на його думку, штовхатимуть комуністичну систему до ревізії 
своїх принципів. 

Коли взяти до уваги сучасні економічні експерименти КПРС, 
не можна сказати, що Ростов був зовсім поганим пророком. Також 
інші зміни, які постали і далі постають у комуністичному бльоці від 
часу смерти Сталіна, вказують на те, що деякі погляди Тойнбі чи 
Кеннана не позбавлені підстав. Правда, ці зміни досі не заторкнули 
основного ядра системи, себто безконтрольної диктатури партії, а в 
національній політиці зовсім не послабили тиску російського велико¬ 
державного шовінізму, але все таки вони створили деякі частинні 
передумови для національної, політичної і соціальної боротьби поне¬ 
волених народів. Нічого дивного, що на Заході існує тенденція зв’я¬ 
зувати з цими процесами пляни політики у відношенні до комуніс¬ 
тичного бльоку. Наскільки ці пляни виправдані, покаже тільки 
життя. 

Я згадав уже про те, що в сучасній західній політиці не вважа¬ 
ють Україну за окремий політичний фактор. На неї дивляться як на 
складову частину Радянського Союзу. Тому і в Бжезінського висту¬ 
пають, з одного боку, сателіти як окремі кандидати в члени об’єдна¬ 
ної Европи, з другого — Радянський Союз, або, як він часто пише, 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



АМЕРИКАНСЬКО-РАДЯНСЬКІ ВЗАЄМИНИ 


«радянська Росія» чи просто — «Росія». Логічно, коли б у такому 
пляні Україна мала колись попасти в об’єднану Европу, то тільки за 
посередництвом чи, що гірше, в складі Росії. Не треба пояснювати, 
що це на нові десятиріччя припечатало б долю українського народу 
в новій міжнародній системі, що мала б за собою благословенство 
головних вирішальних міжнародних сил світу. Це було б гірше, ніж 
сьогодні. Бо сьогодні як-не-як половина світу, себто вільні народи, 
розглядають існуючий поза залізною завісою порядок тимчасовим, 
проминальним етапом у житті народів того географічного району. 

Чи існують об’єктивні можливості для того, щоб не допустити до 
такого розвитку подій, чи інакше — щоб при майбутній побудові «но¬ 
вої Европи» Україна стала не предметом, а підметом, принаймні на 
міру теперішніх сателітів? Що в цій справі можуть зробити українці 
по обох боках залізної завіси? 

Перш усього треба сказати, що українські прагнення стати окре¬ 
мим фактором при побудові нового європейського ладу можуть бути 
реальні. Не тому, що такі є українські прагнення, але тому, що су¬ 
часна Україна має для цього деякі підставові передумови. Терито¬ 
рією, кількістю населення, економічними ресурсами, людськими ка¬ 
драми, соціяльною структурою, своїми технологічними досягненнями 
вона кваліфікує себе до ранґи середньої величини нації з усіма ма¬ 
теріальними атрибутами бути самостійною державою. Для того однак, 
щоб вона такою державою стала, бракує двох елементів: пригожих 
зовнішних умов для української революції і організованої політич¬ 
ної сили, що цю революцію зробила б. Існуюча на Україні політична 
сила порівняно ще недостатня навіть для того, щоб у теперішніх ко¬ 
муністичних умовах здобути для України позицію окремого фактора 
поза залізною завісою. Тому вирощування тієї сили — це перше і 
незмінне завдання сучасного українства так на рідних землях, як 
і на еміграції. Воно важливе тому, що ніхто не може передбачити, 
як довго існуватиме комуністична система і як довго український 
народ мусітиме в ній жити. 

Хоч сучасні умови життя українського народу незвичайно важкі, 
навіть у них існують можливості для вирощування такої українсь¬ 
кої сили. Як досі, вона виявляє себе більше стихійно, ніж організовано. 
Але без неї не було б веденої тепер на Україні боротьби проти ру¬ 
сифікації і колонізації, без неї немисленні були б деякі, хоч невеликі 
досягнення сучасного українства в галузі літератури, культури і нау¬ 
ки, тільки на її ґрунті можуть родитися серед української молоді 
сучасні течії національного самоусвідомлення, самооборони і про¬ 
тесту проти чужого панування. Слабістю однак цього модерного укра¬ 
їнства є те, що воно, як і до революції, є в більшості обмежене то¬ 
ненькою інтелектуальною верхівкою та ширшими суспільними ни¬ 
зами села. Місто, робітництво центральних промислових районів і, 
що найважливіше, керівна урядова верства є знову, як перед 1917 
роком, на ділі поза межами «українського руху». А втім саме ці кола 



МИРОСЛАВ ПРОКОП 


вирішальні в сучасній українській дійсності. Робітництво, студенти 
і марксистські інтелектуали створили підґрунтя, а далі і рушійну 
силу угорської революції 1956 року. Передусім керівні кола Румунії 
вирішили за останні три роки справу «власного шляху до соціяліз- 
му» цієї держави. 

У таких умовах поширення соціологічної бази сучасного україн¬ 
ства на Україні на згадані вище суспільні кола, зокрема на партію, 
є сьогодні важливим завданням тих людей на Україні, які очолюють 
стихійний зрештою український визвольний процес. Тільки ті кола 
можуть вирішально впливати на політику Москви на Україні, вони 
можуть створювати акти, що мали б піднести статус сучасної Укра¬ 
їни з рівня російської колонії до позиції партнера в комуністичному 
бльоці. На жаль, досі світ знає про них в більшості як про безвольне 
знаряддя в руках ЦК КПРС і послідовних виконавців волі імперії 
в українській провінції. 

А тим часом шанси України стати партнером у майбутніх розмо¬ 
вах про об’єднану Европу залежать від піднесення позиції УРСР в 
очах світу, і то зарівно комуністичного, як і некомуністичного. (Оче¬ 
видно, я говорю про ситуацію, в якій комуністичний бльок існує. Ко¬ 
ли його не стане і Україна буде справді самостійною державою, тоді 
вона зможе за власною волею увійти в об’єднану Европу як дійсно 
незалежний чинник). Тому в піднесенні її ролі логічно зацікавлені 
українці по обох боках залізної завіси. 

Ця остання думка звучить для деяких українських кіл на еміґра- 
ції як блюзнірство. Подібним блюзнірством вони в свій час уважа¬ 
ли, а подекуди і сьогодні вважають пов’язування українського виз¬ 
вольного процесу з існуючими на Україні кадрами, також партійними 
кадрами. Коли цю думку висунув на еміграції по другій світовій 
війні Іван Багряний, деякі еміграційні діячі накинулися на нього як 
на «комуніста», мовляв, такі думки шкідливі, відірвані від народу. 
До речі, треба згадати, що подібні до Багряного погляди про ролю ка¬ 
дрів у визвольній революції висунув уже в час другої світової війни 
організований український визвольний рух. Крім того, для оборони 
таких поглядів існує велика інтелектуальна спадщина чи не найбіль¬ 
шого українського мислителя нашого сторіччя — Вячеслава Липин- 
ського. Він писав, що без участи провідних офіційних кадрів поне¬ 
воленої України в боротьбі за її незалежність вона не може стати са¬ 
мостійною державою. Якщо прийняти, що, наприклад, сучасні сате- 
літські кадри посилюють шанси поляків, румунів чи угорців до 
самостійности принаймні в якійсь мірі, — а в тому не сумніваються 
навіть найзавзятіші еміграційні антикомуністи тих народів, — то 
видно, як глибоко подібні процеси сприймав Липинський. 

Але деяким українським еміграційним колам таке думання зовсім 
чуже і навіть вороже. З приводу самої теорії про УРСР як державу 
в правно-формальному розумінні, що її ще в 1940-их роках висунув 
Богдан Галайчук, а за ним ряд інших українських дослідників між- 

<іі§;іі:І 2 есі Ьу икгЬіЬ1іоі;ека.ог§ 



АМЕРИКАНСЬКО-РАДЯНСЬКІ ВЗАЄМИНИ 


91 


народного права, зчинилася велика буря в українській еміграційній 
пресі. Посипалися закиди в здогадному відступництві від принципів 
української самостійницької політики, у нехтуванні традиції Укра¬ 
їнської Народної Республіки тощо. Не багато помагали запевнення, 
що тут ідеться тільки про правний аспект УРСР як чинника, що пе¬ 
ред світом виступає в ролі «суверенної держави», тоді як у політич¬ 
ному, культурному та економічному відношеннях ця УРСР є не чим 
іншим, як колонією Росії. Не переконував також аргумент про ко¬ 
ристі, які українська справа може мати з формальної державности 
УРСР. 

Правда, від деякого часу і тут слідне частинне протверезіння. Лю¬ 
ди спокійніше починають приймати погляди, що виходять поза межі 
утертих шабльонів. Можливо, що це відбувається як реакція на пе¬ 
ренасичення фразою українського політичного і громадського життя. 
Починає зростати розуміння, що так довго, доки немає об’єктивних 
умов для повного державного усамостійнення українського народу, 
все, що підсилює позицію УРСР у Радянському Союзі, йде нам на ко¬ 
ристь. Це здоровий поворот. Бо справа в тому, що сьогодні україн¬ 
ський народ перебуває під без порівняння більшим тиском і у біль¬ 
шій небезпеці, ніж хтонебудь з сателітів. Плянова русифікація і ко¬ 
лонізація України, як складові елементи політики т. зв. злиття на¬ 
цій, — це величезна загроза для українського народу. Проти них 
еміграція зобов’язана повести якнайрішучішу акцію серед сторон¬ 
нього світу. Рівночасно однак ми зобов’язані пам’ятати, що в тих 
умовах, які існують на Україні, всяка самооборона народу має силь¬ 
ніші підстави, коли вона використовує для себе існуючі формальні 
права, те, що записано в конституції і день-у-день брутально лама¬ 
ється. Коли б ці формальні права були здійснені, ні про яку політику 
злиття націй не могло б бути й мови. Коли б Україна мала на ділі, 
а не тільки в теорії, свої українські, а не двомовні школи, включно 
з університетами і технікумами, коли б українська мова була уря¬ 
довою, тоді нею говорили б не тільки україністи, учителі, частина 
студентів і робітників чи селян, але також мільйони промислового ро¬ 
бітництва та провідна партійна і державна верхівка. А якщо б так, 
тоді чужинці, що відвідують Україну, не верталися б додому з вра¬ 
женнями, що Україна це провінція Росії, і самі не переплутували: б 
її з Росією. Особливе значення в цьому відношенні мали б окремі 
дипломатичні представництва УРСР за кордоном, її торговельні і 
культурні місії, словом, репрезентація УРСР як окремого від Росії 
чинника. Це піднесло б значення України в світі взагалі, а не тільки 
українських комуністів. Москва свідома цього, і тому вона ніяк не 
хоче допустити до такого розвитку. Розмір страху Москви перед 
виходом на світову арену хоч би комуністичної України видний з 
того, що сам «міністер закордонних справ» УРСР виступає (звичайно 
на виразне доручення згори) проти окремих дипломатичних пред¬ 
ставників УРСР у світі. 



МИРОСЛАВ ПРОКОП 


Цікаве, що навіть така постава Москви не переконує деякі укра¬ 
їнські групи на еміграції, і вони також виступають проти; заходів у 
справі дипломатичних взаємин УРСР з іншими державами. Мотив 
у них такий, що це, мовляв, може звести на манівці самостійницькі 
позиції еміґрації. Звичайно, це неправда. Суттю існування всякої 
еміґрації є її непогодженість з режимом дома. Наша непогодженість 
з режимом випливає не тільки з того, що він диктаторський і тота¬ 
літарний, але також з того, що він накинений Україні Росією, що 
збройно знищила Українську Народну Республіку. Такого розумін¬ 
ня своїх позицій, отже боротьби за віднову УНР еміграція зректися 
не може, якщо не хоче сама себе заперечити і ліквідувати. 

Але ведучи боротьбу за відновлення справжньої державної са- 
мостійности, еміграція не може лишити поза увагою те, що діється 
в УРСР, бо там живе український народ. Для української еміґрації 
зовсім не може бути байдуже те, чи український народ живе в умо¬ 
вах тотального національного і політичного поневолення, чи, може, 
він має якісь права. Для нас не байдуже, чи формально Україна це 
звичайна провінція Росії, як це було за царату, з кількома губернія¬ 
ми, чи, може, вона має автономію або статус окремої радянської рес¬ 
публіки. Не байдуже і те, чи ця республіка має тепер такі права, як 
УРСР, чи як сателіти, чи існують окремі українські представництва 
за кордоном, чи УРСР висилає свої власні торговельні місії, чи тор¬ 
гує з світом через Москву, чи за кордон виїжджають групи діячів 
української культури і складають візити чужим діячам культури як 
представники окремої нації чи як делеґати одної «радянської» місії, 
отже як «росіяни». Усе це дуже важить у нашому національному по¬ 
тенціалі і в оцінці сторонніх сил. 

У таких умовах українська самостійницька еміґрація не тільки 
може, але й має обов’язок помагати українському народові боротися 
за поширення тих прав, які збільшують його питому вагу і відкри¬ 
вають йому кращі вихідні позиції для боротьби за повну самостій¬ 
ність. Не домагатися того, значить не розуміти основних елементів 
сучасного становища українського народу. Висуваючи такі домаган¬ 
ня, українська еміґрація не розгублює ідеї державної самостійности, 
а наближає її здобуття. 

Як згадано вже, всупереч існуючій ще тут і там атмосфері пере¬ 
насичення фразою, починає перемагати серед нашої громади здоро¬ 
ве думання про актуальні можливості допомоги визвольній бороть¬ 
бі українського народу. Справа оборони формально-правного стату¬ 
су УРСР не так зле виглядає, як могло б на перший погляд здава¬ 
тися. Дуже показовою лекцією того був 1955 рік, коли в США появи¬ 
лися тенденції усунути УРСР з Об’єднаних Націй. Проти таких на¬ 
магань однодушно протестувала еміґрація (дехто про це забув або 
старається забути). Три рази впродовж останніх тринадцятьох років 
голова Українського конґресового комітету Америки Лев Добрянсь- 
кий робив через різних членів конґресу США заходи в справі того, 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоІека.ог^ 



АМЕРИКАНСЬКО-РАДЯНСЬКІ ВЗАЄМИНИ 


93 


щоб США нав’язали дипломатичні взаємини з УРСР. Подібну позицію 
відстоювала інша українська громадська централя — Комітет укра¬ 
їнців Канади (КУК). Останньо КУК виступив з іншою дуже цінною 
ініціативою. У червні ц. р. він звернувся до уряду Канади з цілим 
рядом проектів у справі політики канадського уряду в питанні куль¬ 
турного обміну з СРСР, точніше з УРСР. КУК пропонує урядові Ка¬ 
нади встановити в цій справі прямі зв’язки з Києвом, отже без посе¬ 
редництва Москви. Метою цих зв’язків мав би бути обмін різними 
делегаціями, допущення преси і літератури Канади до України і пе¬ 
реселення з України родичів канадських громадян українського ро¬ 
ду, зниження оплат за висилані з Канади харчові посилки; для рід¬ 
них на Україні тощо. Немає сумніву, що коли б канадський уряд 
схотів скористати з пропозицій КУК, він вчинив би багато доброго 
для української справи. Полишаючи на боці користі гуманної натури 
(поєднання родин, допомога), такі пропозиції, якщо б їх здійснити, 
відкрили б нову сторінку у бідненьких зовнішньополітичних взає¬ 
минах УРСР. Хочеться побажати, щоб з цієї ініціативи КУК скори- 
стали також інші українські еміграційні громадські централі у світі. 

Вкінці треба сказати, що позитивну ролю, якщо йдеться про з’я¬ 
совування актуальних цілей і шляхів української визвольної полі¬ 
тики, відограе також частина еміграційної преси. Не вся вона знахо¬ 
диться на периферії політичної думки вільних народів. Деякі наші 
публіцисти намагаються дотримувати кроку в політичному думанні 
вільних народів і використати їх для розбудови українських позицій. 
У нас, правда, бракує широких публіцистичних полотен, мало лю¬ 
дей ставлять собі завдання ґрунтовніше проаналізувати українську 
визвольну політику на тлі існуючої дійсности на Україні і в світі, 
показати шляхи, якими вона повинна йти. Але тут і там, на сторін¬ 
ках такого чи іншого журнала або газети появляються погляди, які 
дозволяють сподіватися, що українська політична думка намагається 
не лишатися позаду головних течій західнього мислення. Це дуже 
важливе, коли взяти до уваги, що у той же час українська політична 
думка на рідних землях призначена на тотальну мовчанку. Тому тре¬ 
ба сподіватися, що також такі погляди, як їх виклав у своїй книжці 
Бжезінський, знайдуть відгук серед української громади та своєю 
чергою впливатимуть також на з’ясовування напрямів практичної 
української політики на еміграції, а частинно і на Україні. 



ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ 


СТЕПАН ю. процюк: ШЛЯХИ І МЕТОДИ 

ПЕРЕМІШАННЯ НАСЕЛЕННЯ В СРСР 

(На прикладі України) 

(Закінчення) 

II 

Після аналізи росту кількости росіян у населенні УРСР треба 
розглянути зріст кількости українців, переселених поза межі України. 

Як «допомога народів СРСР у відбудові економіки України» (пе¬ 
редусім у 1943-53 рр.) становила привід для широко закроєної акції 
завезення росіян на Україну, так територіяльні зміни в наслідок 
другої світової війни стали засобом для переселенчої акції великих 
маштабів, яка охопила сотні тисяч українців. На підставі домовлень 
у Ялті та Потсдамі СРСР анектував значну частину Східньої Прус¬ 
сії і Сахалінський острів та менші острови на Далекому Сході. В 
той час коли Україна відчувала пекучу потребу робочих рук у про¬ 
мисловості та сільському господарстві, щоб відбудувати свою зруй¬ 
новану війною економіку, в той самий час проводиться на Україні набір 
переселенців у прибалтійські республіки, в Калінінградську область 
(північна частина Східньої Пруссії), в Карелію і на Сахалін та Ку- 
рильські острови. Перепис населення 1959 року показує, що в трьох 
балтійських республіках, де до 1939 року взагалі не було українців, 
проживає тепер 62 901 українець, а в Комі АРСР налічуються 80 132 
українці, що становить 9,9°/о населення цієї автономної республіки. 
В районах Далекої Півночі — як Ненецький, Таймирський, Ямало- 
Ненецький, Ханти-Мансійський, Евенківський та Комі-Пермяцький 
райони і Якутська АРСР та Коряцька національна округа — живе 
коло 40 тис. українців, що становить у середньому 4-5°/о тамошнього 
населення. В Чукотській національній окрузі цей відсоток доходить 
до 7,6. В Карельській АРСР опинилося 23 569 українців, тобто 3,6°/о 
населення. На Сахаліні нараховуються 48 073 українці. 

В. І. Наулко в цитованій нами праці каже: «В 37 областях и кра¬ 
ях РСФСР численность украинцев по сравнению (С довоєнньїм пе- 
риодом значительно возрасла; зто касается в первую очередь во- 
сточньїх и северньїх областей РСФСР, Коми АССР, Сахалинской 
области, Якутской АССР и др.». 

На початку 1964 року стала відомою цифра суцільних переселень 
з України за післявоєний період. П. Коваленков, начальник під¬ 
відділу праці Держпляну УРСР, подав, що в 1946-62 рр. «порядком 
оргнабору» направлено на Україну на працю понад 2,2 млн робітни¬ 
ків, у тому числі коло 810 тис. поза межі УРСР; а «порядком пере¬ 
селення» селян направлено в мало населені райони та на зрошувані 


<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 



ПЕРЕМІШАННЯ НАСЕЛЕННЯ В СРСР 


95 


землі 277 тис. селянських сімей, з чого коло 88 тис. сімей поза ме¬ 
жі УРСР (його стаття в журналі «Економіка Радянської України», 
ч. 6, 1963, стор. 81-84). Якщо рахувати, що селянська сім’я склада¬ 
ється тільки з чотирьох осіб (збірник «Народьі Европейской части 
СССР», том 1, розділ «Украинцьі — структура современной семьи», 
вид-во «Наука», Москва, 1964, стор. 695), то за 1946-62 рр. пересе¬ 
лено з України в інші райони СРСР не менше 1 162 000 осіб — 
810 тис. робітників та 352 тис. селян. До цієї цифри треба ще до¬ 
дати випускників високих та середніх спеціяльних шкіл, яких 
направлено на працю в східні райони СРСР. 

З вищенаведених даних бачимо, що переселенці розпорошені по 
широких просторах Азійської частини СРСР. З більших нових скуп¬ 
чень українських переселенців утворилися великі колонії в Казах¬ 
стані, Комі АРСР і на Сахаліні, зате міцні колонії на Далекому 
Сході («Зелений клин») не підсилилися новим українським елемен¬ 
том, навпаки, вони зазнали значних втрат у наслідок русифікації. 

На увагу заслуговує факт, що посилене переселення українців 
в Азійську частину СРСР проводилося також у т. зв. хрущовський 
період. Так, наприклад, улітку 1954 з України в Казахстан виїхало 
понад 24 тис. «добровольців». Цей потік росте також у 1955-58 рр., 
так що в самому Цілинному краї нараховується в 1959 році 396 тис. 
українців (в усьому Казахстані жило в той час 762 131 українець, 
тобто 8,2°/о населення республіки). Цифра 366 тис. українців в інших 
областях Казахської РСР (поза Цілинним краєм) є для нас важлива, 
але вона не становить ключа для з’ясування об’єму міграційного 
потоку з України на схід. У 1926 році в Казахстані жило 861 тис. 
українців; урахувавши природний приріст, їх кількість повинна б 
становити коло 1 млн; тим часом разом з новими переселенцями 
є там тільки 762 тис. Надто ризиковно було б твердити, що жертвою 
русифікації впало там за 34 роки коло 400 тис. українців. Напевно 
частина їх русифікувалася, але одночасно велика частина виїхала 
з Казахстану в інші райони радянської Азії. Деяку частину недобору 
слід зарахувати на конто воєнних втрат 1941-45 рр.: багато з’єднань, 
зформованих із жителів Казахстану, було вжито в останній стадії 
війни — в битвах у Східній Німеччині і при окупації Манджурії та 
інших колишніх японських володінь. 

Багато цікавих моментів щодо внутрішніх міграційних процесів 
в азійських районах СРСР насвітлює збірник «География населе¬ 
ння Восточной Сибири», виданий у 1962 році Сибірським відділен¬ 
ням АН СРСР. Зокрема цікавою є аналіза рухів населення в Якут¬ 
ській АРСР. Виявляється, що українці становили серед новоприбу¬ 
лих у південну Якутію в середньому 3,5% і що ті, хто виїхали з 
Якутії на Україну, становили 9,4% виїжджаючих. Серед прибуваю¬ 
чих у Красноярський край з України і з Донської та Кубанської зе¬ 
мель картина така: на кожних 100 новоприбулих убувало 125 (по се¬ 
лах) або 145 (по містах) колишніх поселенців. Утеча з «Богом за- 



96 


СТЕПАН Ю. ПРОЦЮК 


бутих» сільських районів Якутії була ще виразнішою: на кожних 
100 новоприбулих «з міст півдня Европейсьскої частини СРСР» при¬ 
падає аж 220 осіб, що повертаються назад (стор. 86 названого збір¬ 
ника). В цілому на кожних 100 прибулих з різних неросійських 
республік припадало в 1959 році 140 вибулих. Позитивний балянс по¬ 
казує тільки Російська РФСР, але не всі її області, бо Урал та 
«западньїе области» також виказують надвишку прибуваючих на¬ 
зад над переселеними в східні райони. 

Не дивно, що автори аналізи — Ж. А. Зайончковський та В. І. 
Переведенцев — змушені зазначити, що «в результате общий итог 
перераспределения населення неблагоприятен для края». Стан на рі¬ 
зних індустріальних комбінатах ще гірший: наприклад, на кожних 
100 переселенців, що прибули в 1955-59 рр. на Сорський молібденовий 
комбінат, 190 осіб вибуло в інші міста та села Красноярського краю, 
а 201 особа взагалі залишила край. 

На підставі наведених даних можна б поставити гіпотезу, що 
українці в азійських районах СРСР проявили в другій половині 
50-их років тенденцію повертатися на Україну. В праці В. В. По- 
кнлішевського (згаданий збірник, стор. 63-81) знаходимо такий аб¬ 
зац: «Некоторьіе районьї — источники активно происходящих 
миграций — также являются национальньїми территориямьі (Укра¬ 
йна, Белоруссия, Молдавия, Литва). Зто создает специфические труд- 
ности, но не следует их переоценивать. Во первьіх, среди населе¬ 
ння зтих территорий довольно вьісока доля русских, а также дру¬ 
гих некоренньїх национальностей, особенно в городах. Во вторьіх, 
украинцьі и белоруссьі еще до революции активно и успешно участ- 
вовали вместо с русскими в заселений и освоєний бьівших восточньїх 
окраин России. Нет основания считать, что в условиях обеспеченного 
социалистическим общественньїм строєм братства народов возмож- 
ность такого участия снижается». 

Інший дослідник питання робітничих кадрів СРСР у майбут¬ 
ньому, М. Я. Сонін, також звертає увагу на подібні фактори і каже: 
«Извесно немало фактов, когда вследствие недоучета естетственньїх 
и исторических причин тяготения населения одних районов в дру- 
гие и построения планов переселення только на основе формальних 
данньїх баланса трудових ресурсов без учета особенностей состава 
населения, битовьх обнчаев, производственного профиля и т. д. осу- 
ществления планового переселення оказнвалось недостаточно еффек- 
тивньїм» («Воспроизводство рабочей сили СССР и баланс труда», Гос- 
лланиздат, Москва, 1959, стор. 137-138). 

Тривожні голоси радянських дослідників дозволяють припускати, 
що в 1957-59 рр. (а, може, також і пізніше) пливкість міграційного 
руху в азійських районах, зокрема на сибірських промислових ново¬ 
будовах, досягла надто великих розмірів і в багатьох випадках ви¬ 
пала з-під контролю державних планових органів. Також відомо, 
що навіть у таких областях, які постійно перебувають під партійним 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ПЕРЕМІШАННЯ НАСЕЛЕННЯ В СРСР 


97 


контролем, як от Цілинний край, десятки тисяч набраних переселен¬ 
ців самовільно залишили місця праці чи поселення і або поверну¬ 
лися назад до місця набору, в тому числі також на Україну, або 
переїхали в інші райони, де умови праці були сприятливіші. Не ви¬ 
ключено, що з незадоволенням переселенців та їхніми дальшими 
міграціями чи втечею є частково пов’язане таке явище, як постій¬ 
ний спад врожаїв зерна в Цілинному краї. 1958 — збір зерна ста¬ 
новив там 14,3 млн тонн, 1959 — 13,9 млн, 1960 — 12,9 млн, а 1961 
— тільки 10,3 млн тонн. 8 ) 

Перестороги і биття на сполох покищо не викликали виразного 
загострення обмежень переїзду переселенців на нові місця. Маємо 
на думці 1960-63 роки. Ситуація погіршилася в 1963-64 рр., коли 
посилився контроль партійних та державних органів над переїздами 
переселенців, хоч, з другого боку, цілковите заламання плянів щодо 
цілинних земель Казахстану викликало нові масові втечі тамошніх 
переселенців. Дані про нові обмеження у свободі вибору місця та 
роду праці радянських робітників подав американський географ Тео- 
дор Шабад, який 1964 року проживав у Москві. 9 ) 

На початку натиск кладено радше на покращення «культурного 
обслуговування» окремих національних груп переселенців. Цитований 
уже ІІокшишевський рекомендує таке: «С целью лучшего удовле- 
творения культурних потребностей новоселов с учетом их нацио- 
нальньїх особенностей стоит продумать вопрос о возможности обес- 
печения в районах компактного поселення представителей отдельньїх 
национальностей, возможности предподавания для желающих н а 
родном язьіке, о создании национальньїх домов культури и т. п. 
Такие мероприятия облегчили би включение в миграционньїе потоки 
национального населения». Ця рекомендація говорить, що, поперше, 
неросіяни не беруть такої участи в переселенчих проектах, як цього 
прагнули б центральні плянові органи; подруге, зрозумілою стає те¬ 
пер причина, чому організуються подорожі бригад українських 
письменників чи Гастролі українських театрів у Киргізію та Цілин¬ 
ний край, на Поволжя тощо. 

З другого боку, існує дуже багато доказів на те, що шовіністичні 
російські великодержавницькі кола всіляко протидіють таким захо¬ 
дам і прагнуть створити умови, які приспішили б процес перемішання 
населення, наприклад, через національно мішані подружжя. На 
виїзд у Цілинний край у 1960-62 рр. набирали в більшості україн¬ 
ських дівчат, коли хлопців набирали передусім з центральних та за- 
хідніх районів Російської РФСР. Щоб дати приклад для мішаних 
подруж, у Цілинний край відправлено деяку кількість «партійно 
свідомої інтелігенції», бо саме серед цієї інтелігенції мішані подружжя 
стали чимось у роді «моди» або «вияву радянського патріотизму». 


8 ) АЬгат Вегдзоп, „Теп уеагз аїіег", „Зиїлгеу" N 0 . 47, Аргії 1963, р. 78. 

®) ТЬеосІоге ЗЬаЬай, „Зоуіеі Із Зїийуіпд ТідЬі СигЬз іо Сій ’Могкег 
Тигпоуег", „Кєуі Уогк Тішез" 28. РеЬгиагу 1964. 




СТЕПАН Ю. ПРОЦЮК 


Питанням асиміляції в нових центрах переселення була всеціло 
присвячена об’єднана сесія Відділу історичних наук АН СРСР та 
Відділу суспільних наук АЛ Білоруської РСР, яка відбулася 19-25 
квітня 1963 в Мєнську. Цікаві дані з цієї конференції знаходимо 
в доповідях І. І. Максимової «Бьіт населення целинньїх земель Казах- 
стана» і Н. П. Ковальського та Ю. Б. Гошка «Формирование и со¬ 
став рабочих Львовско-Вольїнского угольного бассейна». Багатющий 
матеріал до питання про асиміляцію чи, точніше окресливши, руси¬ 
фікацію в азійських районах СРСР дають статті, поміщені в жур¬ 
налі «Советская зтнография», ч. 6 за 1964, зокрема стаття ПІ. Анна- 
кличева «Роль промьішленньїх центров в процессе сближения нацио- 
нальностей», де знаходяться дані про одруження українських дівчат 
з росіянами або туркменами в містах Туркменської РСР у 1959-62 роки. 

У 1961-64 рр. пропаґанда «добровільних» виїздів і переселень бу¬ 
ла набагато зміцнена. Тому що газети з України читають також 
за кордоном, стосовних оголошень у них не багато. Також Київська 
радіостанція дуже рідко подає заклики до виїздів. Усю пропаганду 
зосереджено в мережі обласного радіомовлення й обласних та район¬ 
них газет; вона проводиться в окреслені періоди року, найчастіше 
у переднівок. Тут урахований передусім психологічний момент: на¬ 
приклад, у західніх областях УРСР (аграрно перенаселених) селянам 
немає чого робити зимою, зокрема тепер при колгоспній системі; у 
такий час настирливі та зручно зредаговані заклики можуть мати 
досить значний вплив. Аналіза програм обласних радіостанцій на Ук¬ 
раїні показує, що на такому переднівку деякі радіостанції передають 
з ранку до вечора заклики до виїздів і вихваляють умови праці, на¬ 
приклад, у Казахстані чи Карелії. Помічено, що найміцнішою є ця 
пропаґанда, керована обласними управліннями «організованого на¬ 
бору» в таких українських областях, як от Врлинська, Рівенська, 
Львівська, Івано-Франківська (Станиславівська), Вінницька, Хмель¬ 
ницька та Чернігівська. Селян закликають також переїздити ціли¬ 
ми селами в Херсонську та Кримську області, а зокрема в Цілинний 
край. Робітників заохочують виїжджати в області Джамбулійську, 
Кокчетавську та Чикменську (за даними 1963 року). Гуцулам і вза¬ 
галі жителям українських Карпат, «пропонують» виїжджати! на лісові 
роботи в Архангельську область, у райони Печори, Сисоли та Ту- 
дежу і в Комі та Карельську АРСР. 

У закликах по радіо вживаються різні примани і проголошують¬ 
ся всілякі обіцянки: безкоштовна подорож, обладнані (?) , безплат¬ 
ні гуртожитки, безповоротні грошові допомоги в початковий період, 
допомога матеріалами та кредитами в будівництві власного жит¬ 
ла (якщо переселенець залишиться в даному районі після закін¬ 
чення будівництва стосовного промислового об’єкту) тощо. Селян¬ 
ські сім’ї відразу переселюють напостійно; робітники підписують 
2-3-річні трудові контракти, а після цього примушують їх примана¬ 
ми та погрозами залишатися на нових місцях. Колгоспам, які вишлють 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ПЕРЕМІШАННЯ НАСЕЛЕННЯ В СРСР 


99 


призначений їм контингент лісових робітників у райони Далекої Пів¬ 
ночі, обіцяють поставити по державних цінах дефіцитний у них бу¬ 
дівельний матеріал. 

На таких «трудових контрактах» наживаються різні спекулянти, 
про що писав у «Радянській Україні» (ч. 18 за 1964) О. Телюкін. 
До речі, надмірне наголошування пільг не завжди відповідає дій¬ 
сності. Відомо, що переселення одного робітника: з центральних об¬ 
ластей Росії на Сибір чи в Казахстан коштувало державі в серед¬ 
ньому 100 крб., а переселення 4-особової сім’ї — 360 крб. (дані 
за 1959-62 рр в цитованій праці Покшишевського, стор. 92-93). Під¬ 
раховано, що в 1959 році номінальна заробітна плятня робітників у 
Красноярському краї була на 15% вища, ніж середня по Російській 
РФСР, зате їхні реальні доходи були нижчі, бо в сім’ї на новому 
поселенні було більше незатруднених членів, ніж у давніх районах. 
Згодом зліквідовано цілий ряд окремих пільг для переселенців на 
Далекій Півночі, бо. .. «в новьіх условиях развития зтих районов 
сохранение надбавок к заработной плате и других льгот в прежних 
об'ьемах приводило в ряде случаев к необоснованньїм излишенствам» 
(Указ президії ВР СРСР від 10 лютого 1960). 

Про стан, що створився в 1959-64 рр., ми не маємо покищо зве¬ 
дених даних. Однак з перепису населення в 1959 році нам відомо, що 
поза Україною (в СРСР) опинилося понад 5,1 млн українців, у тому 
числі 3 359 000 в Російській РСФСР. На цьому місці ми не оцінювати¬ 
мемо точности цих чисел. Ми вже згадали, що деякі російські нау¬ 
ковці поставилися критично до даних про національний склад на¬ 
селення на Кубанщині, Донщині та Поволжі і вважають ці дані пе¬ 
репису 1959 року грубо перекрученими на користь російської націо¬ 
нальної групи чи російської мови як рідної. Уже раніше ми згадали 
критику Кушнера щодо неточности даних про «російське» населення 
сумежних з Україною районів Ростовської области. Такі самі засте¬ 
реження висловила Л. Чижикова щодо даних про Кубанщину («Со- 
ветская зтнография», ч. 6, 1963, стор. 25-38). Вона нагадує, що в 
1897 році 49,1% населення вважалося українцями за мовою і що 
в 1926 році 66,58% населення Кубанської округи були українцями, 
а в Армавірській окрузі — 34,45%, у Майкопській —■ 31,35%. Зате 
в 1959 році заявили себе «росіянами» 89,4% населення цих районів, 
а українцями — тільки 3,9%. Чижикова ставить під сумнів ці дані: 
«При проведенні перепису 1959 року могли бути допущені помилки 
так, як деяка частина старшого покоління далі називає себе „коза¬ 
ками”, „кубанцями”, чи „хохлами”». Вона натякає на масовий виїзд 
росіян з півночі і каже: «Ми, на жаль, не диспонуємо загальними 
статистичними даними про кількість та походження переселених 
у Краснодарський край за роки радянської влади». Ін ш ими словами, 
інвазія росіян відбулася «по-таємному», при чому на 100 новопри¬ 
булих після 1926 року наїхало туди росіян: при кінці 20-их років 
— 9,2, протягом 30-их років — 35,4, під час війни — 4,3, а після вій- 



100 


СТЕПАН Ю. ПРОЦЮК 


ни — аж 51,1. Таким чином залив російським елементом здійснював¬ 
ся так само, як на Україні — в роки терору 1934-38 і в післявоєнні 
50-і роки. Чижикова описує, в яких умовах здійснювалася русифіка¬ 
ція Кубанщини: «Великий наплив переселенців на Кубань з різних 
районів країни в 1930-і та післявоєнні роки із значною перевагою 
росіян ще більше посилив перемішання різних верств населення, ни¬ 
щив залишки колишньої окремішности. Не зважаючи на соціяльно- 
економічні перетворення, які сприяли тісному спілкуванню населен¬ 
ня, важливу ролю відіграли включення даної території в склад Ро¬ 
сійської Федерації і шкільне навчання російською мовою. Більшість 
за своїм походженням українського населення, що народилося на 
Кубані, живе посеред росіян і при визначенні своєї національности 
вирішальним для нього є місце народження або постійне перебування 
на одному місці. В наш час українцями називають себе в більшості 
випадків уродженці України, що прожили на Кубані порівняльно не¬ 
великий проміжок часу — 10-20 років, деколи ЗО років, — при чому 
багато з-поміж них утратили свою рідну мову, а своїх дітей ува¬ 
жають росіянами». Ця цитата доводить, що всіх українців, кубан¬ 
ських старожилів, поголовно зарахували під час перепису 1959 
до росіян; а тим, що прибули з України в останні 20 чи впродовж 
ЗО років, «допомогли» втратити рідну мову, загнавши молодь у ро¬ 
сійські школи. 

У світлі з’ясувань Кушнера та Чижикової можна під сумнів 
поставити не тільки дані перепису 1959 року, але також інші за¬ 
гальні зведення щодо населення в СРСР, зокрема наведені в енци¬ 
клопедичних збірниках. Так, В. І. Козлов, автор вступної частини 
в книзі «Народьі Европейской части СССР», пише: «Збільшений 
приріст загальної кількости росіян частково може бути пояснений 
злиттям з ними окремих інших груп народів, зокрема досить чи¬ 
сленних груп українського населення на Кубані та Північному Кав¬ 
казі» (стор. 22). З праці Чижикової довідуємося про шляхи насиль¬ 
ної русифікації, як також і про фальшування даних перепису, що 
підтверджує праця Кушнера. 

З-поміж великих скупчень українців поза межами України на¬ 
шу увагу привертає насамперед Москва, де нараховувалося 115 489 
українців; однак українську мову як рідну вважає тільки 34 298 
осіб, тобто коло 30%. З-поміж 81 599 українців, які проживають поза 
Москвою в Московській області, аж 51 066 (понад 60%) рідною мовою 
вважає російську («Итоги всесоюзной переписи населення 1959 года. 
Том: РСФСР». Москва 1963, стор. 343). Згадані цифри мають для 
нас велику вартість, бо вони дають відповідь на питання, як сильно 
репрезентовані українці в центральних партійних і державних орга¬ 
нах і якими міцними можуть бути їхні потенційні впливи. Очевидно, 
було б неправильно назвати їх усіх «малоросами» чи «совєтчиками», 
але чекати від них купівлі українських книжок, журналів та газет 
або посилання своїх дітей до українських шкіл в УРСР було б біль- 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 




ПЕРЕМІШАННЯ НАСЕЛЕННЯ В СРСР 


101 


ше, ніж наївно. Українські впливи в Москві можуть базуватися рад¬ 
ше на впливах КП України і на персональних інтервенціях досить 
численної групи видатних науковців та вищих офіцерів, які силою 
свого знання та кваліфікацій перебувають на керівних і відповідаль¬ 
них постах у Москві. 

З дуже великих скупчень українців поза межами УРСР ми зга¬ 
даємо передусім такі (поминаючи при цьому давні скупчення в пів¬ 
денному Сибіру, на Поволжі та Далекому Сході): Челябінська об¬ 
ласть — 134 335 українців, Омська — 128 011, Свердловська — 93 047, 
Пермська — 71 985, Іркутська — 97 184, Архангельська — 48 098, 
Мурманська — 32 384, Магаданська — 29 992, Алтайський край — 
111 875, Башкирська АРСР — 83 594, Ленінград — 68 308 українців. 
На особливу увагу заслуговує дуже значне скупчення українських 
переселенців в індустріальному трикутнику Норильськ-Дудинка- 
Ігарка в Красноярському краї. У 1963 та 1965 рр. побували тут 
концертні ансамблі з України і при цій нагоді появилися в київській 
пресі відомості про кількість українців, зокрема в Норильську. Всі 
вони були переселені в післявоєнний період. Наприклад, Норильськ 
мав у 1939 році тільки 13 866 жителів, у 1959 — 109 442, а в 1963 — 
понад 120 000. Однак дані цієї преси є приблизні та неповні. Стосовні 
статистичні джерела подають тільки зведені дані по всьому Красно¬ 
дарському краєві: наприклад, у 1956 році прибуло туди з України 
6 912 переселенців (В. Н. Стариков, «География населення Красно- 
ярского края». «Сибирский географический сборник», том 2, АН 
СССР, Москва 1963, стор. 196-205). 

Це — передусім нові еміграційні скупчення і наслідок пересе- 
ленчої політики за останні два десятиліття. Зате давні скупчення, 
зокрема в суміжних з Україною районах, занепали, і вони не по¬ 
сідають такої сили, як це було у 20-і роки. 

Найтрагічнішими є розпорошені менші скупчення українських 
переселенців. Перепис населення показує, що майже кожна область 
РРФСР нараховує в середньому коло 10 тисяч; ці цифри коливаються 
між 7 тис. (Орловська та Астраханська області) і 15,6 тис. та 17,7 тис. 
(Кіровська та Тюменська області). Оті невеликі групи українців, роз¬ 
кидані по всіх закутках Російської Федерації, які разом становлять 
коло 300 тис. осіб, є чи не найбільше загрожені тиском русифікації. 
Утримування ними контакту з Україною та українською культурою 
справді межує з геройством. 

Також окрему увагу мусить привернути скупчення українців на 
Білорусії, де в 1959 році нараховувався 133 061 українець. Деякі 
наші джерела подають кількість українців на Мозирщині (Білорусія) 
в 1926 році у висоті 143 тис., при чому зазначається, що цей підра¬ 
хунок базується на мовному критерії («Енциклопедія українознав¬ 
ства», том І, Мюнхен, 1949, стор. 164-165). 

Щодо непевности вживання тільки мовних критеріїв належало б 
на цьому місці навести деякі сучасні спостереження дослідників 



102 


СТЕПАН Ю. ПРОЦЮК 


т. зв. суміжних районів. У збірнику «Матеріали з етнографії та 
художнього промислу» (АН УРСР, випуск III, Київ 1957) Д. І. Фіґоль 
пише у статті п. н. «Етнографічні дослідження в Рокитнянському ра¬ 
йоні в 1954 році»: «Характерно, що жителі сіл, які до революції вхо¬ 
дили до складу Мінської губернії, а при Польщі — до Столінського 
повіту Поліського воєводства, називають себе білорусами, хоч учать¬ 
ся і говорять українською мовою, співають українські обрядові 
пісні (весільні, обжинкові та ін.) та й матеріальна культура в них 
в основному українська. У Глинному приблизно 99% жителів нази¬ 
вають себе білорусами, а в Боровому, яке колись належало до Во¬ 
линського воєводства, — українцями, хоч ні мовою, ні побутом, ні 
звичками особливо не відрізняються від жителів Глинного». 

Таким чином постає питання: чи під час перепису опитувач має 
респектувати те, що каже про себе опитуваний, чи може він засто¬ 
сувати інші критерії? Це питання складне і тонке. Насвітлюючи його 
так чи інакше, завжди треба точно встановити критерії, а, подаючи 
якісь цифри, треба виразно про них зазначити. Як подібний при¬ 
клад треба згадати, що за переписом 1959 року 40% поляків, які 
живуть у Казахській РСР, подали рідною мовою українську (На- 
улко, цитований твір). Тут маємо, мабуть, справу з специфічними 
політичними особливостями: не виключено, що «поляками» рахуються 
в Казахстані деякі українці, які, бажаючи виїхати до Польщі в 
1944-47 рр. (коли відбувався обмін населення між Україною і Поль¬ 
щею), зголосили себе тоді «поляками», але були виявлені і, замість 
у Польщу, попали на свого роду заслання. 

III 

Ми вже підкреслили, що акція «допомоги керівними кадрами» в 
сільському господарстві і «обмін бриґадами кваліфікованих пра¬ 
цівників» становить з 30-их років точно продуману та в деталях 
розроблену методу повсякденної практики перемішування населення 
в СРСР. Ця метода застосовується постійно. Епізоди становлять 
тільки прецедент для дальших рутинованих акцій, які здійснюються 
без розголосу (після короткого вступного барабанного вогню) з ве¬ 
ликою наснагою. Як приклад може послужити згаданий «рух 25-ти- 
сячників», за яким послідували сотні тисяч нерозголошуваних у 
пресі «тихеньких» переселень. Один з останніх прикладів — це на¬ 
бір на цілинні землі влітку 1954 року, коли в радянській пресі 
появилися вістки про те, що з України виїхало в Казахську РСР 
24 тисячі «добровільців». Пізніші «неголосні» вивози з України 
якось відбулися поза нашою увагою, хоч у наслідок цих вивозів 
кількість українців у Цілинному краї становила в 1959 році коло 
400 тисяч. Самі радянські дослідники повідомили, що в 1954-55 рр. 
направлено в Цілинний край 330 тисяч осіб (див. цитований твір 
Соніна, стор. 234-235). 


<іі§;іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ПЕРЕМІШАННЯ НАСЕЛЕННЯ В СРСР 


103 


Акція перемішання населення виконується стосовними плянови- 
ми та адміністративними органами. В радянській офіційній стати¬ 
стиці існують чотири групи переселених (фактично є шість таких 
груп): а) по т. зв. «оргнабору»; б) випускники шкіл ФЗН та РН, 
розподілені владою після закінчення навчання; в) переселені з 
одного підприємства на інше в мережі того самого економічно- 
адміністративного управління (наприклад, якогось союзного міні¬ 
стерства чи головного упраління при раді міністрів ІСРСР), сюди 
входить також група кваліфікованих робітників, направлених на 
нові місця праці «по договору з раднаргоспами»; г) робітники, завер¬ 
бовані самими підприємствами; ґ) звільнені військовослужбовці, яких 
розподіляють на роботу ще під час активної військової служби; д) пе¬ 
реселені у спеціяльних акціях селяни. (У 1959-63 рр. можна було 
стрінути в радянських газетах та журналах оголошення окремих 
заводів про потребу робітників і технічного персоналу). Якщо не 
враховувати двох останніх груп (під «ґ» і «д»), то відсотковий роз¬ 
поділ промислових робітників за формою переселення виглядав так: 


по т. зв. 
Рік: оргнабору 

1950 29,8% 

1955. 20,5% 

1958 9,3% 


випускники 
шкіл ФЗН та РіН 

10 , 0 % 

5,6% 

4,1% 


направлені 
інших державних 
промисл. будівництв 

19,5% 

18,8% 

16,6% 


завербовані 

самими 

підприємствами 

40,7% 

55,1% 

70,1% 


(М. Я. Сонін, стор. 177) 


Як бачимо, в наслідок т. зв. «лібералізації» 1954-58 рр. роля «орг¬ 
набору» чи скерування на роботу безпосередньо із школи зменши¬ 
лася, а переїзди на Сибір та в Середню Азію стали радше справою 
самих новостворених підприємств. Але в 1959-60 рр. практика різко 
міняється: знову маємо справу з насильними або півнасильними 
переселеннями; наприклад, у 1960 році направлені по оргнабору з 
Російської РФСР в Азійську частину СРСР становили вже 56,6% 
усіх переселених (Н. И. Шишкин: «Использование и размещение 
трудових рессурсов в период развернутого строительства коммуниз- 
ма в СССР», сборник «Решающий зтап зкономического соревнова- 
ния двух систем», Соцзкономиздат, Москва, 1961). Величезною зали¬ 
шилася надалі роля партійного скерування: треба нагадати, що тіль¬ 
ки в 1955-60 рр. комсомол вислав на новобудови Сибіру, Далекого Схо¬ 
ду і Казахстану 1 мільйон 230 тисяч «добровільців» («Трудовьіе ре¬ 
сурси СССР — Проблеми распределения и использования», Соц¬ 
зкономиздат, Москва 1961, стор. 170). 

Тепер важко стосувати прямий терор, і тому адміністрація орг¬ 
набору має досить великі труднощі при направленні відповідної 



104 


СТЕПАН Ю. ПРОЦЮК 


кількости робітників на Сибір. Партійні та державні установи до¬ 
ручили окремим науковим інститутам опрацювати проекти забезпе¬ 
чення нових районів робочою силою. Так постали пропозиції проф. 
В. В. Іїокшишевського (Інститут географії Сибіру і Далекого Сходу 
при Сибірському відділенні АН СРСР) про правильне культурне об¬ 
слуговування окремих національних груп переселенців і введення 
в шкільництві навчання рідною мовою. Такими є також пропозиції 
Науково-дослідного інституту праці при Державному комітеті з пи¬ 
тань праці та заробітної платні при раді міністрів СРСР щодо ви¬ 
користання на нових місцях незатрудненої частини населення в цих 
районах, а також щодо кращого використання жінок у народному го¬ 
сподарстві. При цьому автори вказують на катастрофічний стан ви¬ 
робництва товарів широкого вжитку і на винятково незадовіль¬ 
ну працю органів торгівлі в Азійській частині СРСР (збірник «Тру- 
довьіе рессурсьі СССР», стор. 221-223). Про це все говориться в про- 
єкті-з’ясуванні керівника Головного управління статистики СРСР В. 
Старовського («Правда» від 22. 5. 1962) і в статті П. Литвякова 
«Удосконалювати балансову методу планування праці» («Плановое 
хозяйство», ч. 8 за серпень 1963). 

На спеціальну увагу заслуговує метода переселення, яка стосу¬ 
ється тих, хто закінчили високу та середню спеціальну освіту. Ця 
метода тепер щораз більше стосується в широкому маштабі, тому 
слід проаналізувати її докладніше. Можна навіть зрозуміти, що 
російська влада намагається забезпечити на нових проектах участь 
кращих спеціялістів-неросіян. Коли в перші пореволюційні роки 
проведено експериментальне дослідження здібностей різних народів 
СРСР, зокрема щодо технічних професій, то виявилося, що квалі¬ 
фікації росіян були нижчі, ніж кваліфікації неросіян: у скалі 
експериментів росіяни отримали 71,3 пункта, а неросіяни — 75,6 
пункта. У висновках цих експериментів читаємо: «Як бачимо, росі¬ 
яни очевидно в наслідок їхнього нижчого рівня шкільного та всі¬ 
лякого іншого навчання стоять у цьому ряді нижче, ніж неросіяни» 
(«Материальї по статистике труда», книга 6, Петербург, 1919). Рі¬ 
шуче застерігаємося, що цю цитату ми навели не на те, щоб довести 
якусь «нижчість» росіян. 

М]іж станом 1919 і, наприклад, 1965 року не можна проводити 
будь-яких паралель без наукової аналізи. Аналіза національного 
складу керівних наукових кадрів в СРСР доводить, що відсоток 
вірменських, грузинських та єврейських (а також і українських) уче¬ 
них у науковій продукції СРСР є набагато вищим, ніж відсоток цих 
націй в усьому населенні СРСР. 

Перепис населення 1959 року подає, що всіх українців, які ма¬ 
ють високу та середню освіту (в тому числі також «неповну середню 
освіту»), є в СРСР 10 750 700 осіб, з чого 1 793 700 живе і працює поза 
межами Української РСР. Якщо порівняти ці цифри з кількістю ук¬ 
раїнців на терені У РСР (32 158 493) і поза У РСР (5 094 437), то по- 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ПЕРЕМІШАННЯ НАСЕЛЕННЯ В СРСР 


105 


бачимо, що 27,8% українців в УРСР і 35,1% поза УРСР мають ви¬ 
щу або середню освіту. Іншими словами, поза Україну переселюють 
багато освіченого елементу, який замінюється спеціялістами-росіяна- 
ми. Так, на 1 000 українців в УРСР було тільки 278 осіб з високою та 
середньою освітою, а на 1 000 росіян — аж 384. Ще вищий відсоток 
спеціялістів-євреїв: на 1 000 осіб єврейського походження на Україні 
є 582 з вищою та середньою освітою. Дані, опубліковані в статистич¬ 
ному щорічнику «Народне господарство України в 1959 р.» (Держ- 
статвидав, Київ, 1960, стор. 519), дають ще сумнішу картину, бо тут 
не зараховані ті, хто мають «неповну середню освіту». Справжніх спе¬ 
ціалістів (тобто людей з високою та середньою спеціальною освітою) 
було на Україні на 1 грудня 1959 всього 1 510 800 осіб, з чого україн¬ 
ців 63,7%, росіян 25,0%, інших 11,3%. Серед спеціялістів з високою 
освітою ці відсотки виглядають так: українці — 57,9, росіяни — 26,3, 
інші національності — 15,8. 

63,7% від загальної кількости 1 510 800 становить 960 000; коли 
останню цифру віднімемо від 8 957 000 українців на Україні, які 
мають вищу та середню освіту, то побачимо, що тільки 10,7% з-поміж 
них можна вважати висококваліфікованими спеціялістами; решту 
(7 997 тис.) можна зарахувати до категорії достатньо освічених людей. 

Якщо взяти до уваги, що українці (включно з тими, що подали 
російську мову як свою рідну) становлять 76,8% населення УРСР, 
а росіяни — 16,9%, то, порівнявши ці відсотки з відсотками осіб 
з закінченою вищою освітою (українці — 57,9%, росіяни — 26,3%), 
виразно побачимо, яка маса росіян наїхала на Україну і яку видатну 
ролю вони відограють серед керівних кадрів Української РСР, а в 
народному господарстві зокрема. Цифра 26,3% визначає значення 
та ролю росіян на Україні, а не цифра 16,9% (тобто відсоток ро¬ 
сіян серед населення УРСР). Але вже остання цифра є дуже загро¬ 
зливою для стану нашого національного посідання. 

Сьогодні можемо встановити, скільки українців-випускників ви¬ 
соких шкіл на Україні примушені щорічно виїздити поза межі УРСР. 

Кількість українців з високою освітою зросла впродовж 1957- 
59 рр. з 304 тис. (1 грудня 1957) на 362 тис. (1 грудня 1959). У за¬ 
гальній кількості всіх спеціялістів з високою освітою по УРСР 
українці становили в 1957 році 56,8% (на всіх 534,6 тис.), в 1959 році 

— 57,9% (на всіх 625,4 тис.). За два роки прибуло 58 тис. спеціялі- 
стів-українців з високою освітою. В той час кількість випускників 
високих шкіл України становила: в 1958 році — 55 866 осіб, у 1959 

— 66 572 особи, тобто разом — 122 438 осіб. На базі вищенаведених 
даних можна прийняти з досить великою точністю, що серед них 
українці становили 57,3% (цифра інтерпольована), що дає понад 70 
тисяч українців. З цього видно, що за 1958 та 1959 роки виїхало на 
роботу поза Україну принаймні 12 тис. українців випускників ви¬ 
соких шкіл або понад 17%. 

Подібні обрахунки щодо випускників-українців з технікумів та 



106 


СТЕПАН Ю. ПРОЦЮК 


інших середніх спеціяльних учбових закладів виявляють, що в 1958 
та 1959 роках направлено поза кордони УРСР 35,2 тис. цих випускни¬ 
ків, що становить 23,9% усіх молодих українців, які закінчили се¬ 
редню спеціальну освіту на Україні («Народне господарство УРСР 
в 1959 р.», стор. 519 і 623). Наведені цифри показують, яких вели¬ 
чезних розмірів набрав вивіз фахових сил українського народу в рі¬ 
зні райони СРСР, передусім у його Азійську частину. Отож бачимо, 
що з України забирають не тільки, так би мовити, «простих» пе¬ 
реселенців. 

Знаючи безоглядність радянського режиму в період 1933-52 рр., 
можна сміливо твердити, що в ці роки вивіз української інтеліґенції 
поза межі України міг бути ще більший, ніж в аналізованих нами 
1957-59 рр. Але й тепер вражає нас макабричний об’єм організованих 
направлень молодої української інтеліґенції в далекі райони Росій¬ 
ської РФСР та в азійські республіки. Він вражає нас тим більше, 
що переселені спеціялісти дуже потрібні на самій Україні, до того ж 
вони змінюються завезеними на Україну чужими спеціялістами, в 
більшості росіянами. 

Треба дивуватися, що відповідальні партійні та державні кола 
УРСР чомусь не бачать цієї аномалії і їй не протидіють. Хоч від¬ 
соток українців серед випускників високих шкіл та спеціяльних 
середніх учбових закладів незначно зріс за 1958-62 рр., одночасно 
зріс також відсоток переселених поза межі України. В наслідок 
цих переселень відношення кількости наукових робітників до кіль¬ 
косте всього населення стало некорисним у порівнянні з відповід¬ 
ними показниками щодо всього СРСР. На Україні це відношення 
становить 9,49 на 10 тис. населення, по СРСР — 14,9. За 1959-60 рр. 
ця диспропорція ще збільшилася: хоч на Україні це відношення зро¬ 
сло до 10,7, по всьому СРСР воно збільшилося до 18,4 на 10 тис. 
населення («Народное хозяйство СССР в 1961 году», Москва, 1962, 
стор. 704). 

Перепис 1959 року фіксує, до речі, стан, який склався за по¬ 
передні роки. 1961-63 рр. принесли дальше погіршення: число укра¬ 
їнських студентів становило у 1961-62 навчальному році ледве 8% 
всієї кількости студентів в СРСР, коли відсоток російських утриму¬ 
ється на рівні 62%. У 1959-60 навчальному році українських студен¬ 
тів було 13,3%, хоч і ця цифра не відповідає відсоткові українського 
населення в СРСР. У наслідок цього зростає відсоток росіян, зайнятих 
у народному господарстві України: коли в 1959 році число росіян 
з закінченою високою освітою на Україні становило у цій групі 
населення 25%, у 1960 році воно піднеслося до 26,7%, а в 1962 році — 
аж до 27% («Народне господарство Української РСР в 1962 році», 
Київ, 1963, стор. 457). Цей стан виразно говорить про збільшення 
вивозу спеціялістів-українців з УРСР в інші райони СРСР і про за- 
воження на їх місце росіян з корінних російських областей. Цей стан 
доводить також упривілейоване становище російських студентів: ві- 


(іі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 


ПЕРЕМІШАННЯ НАСЕЛЕННЯ В СРСР 


107 


домо, що коли цим студентам не пощастить записатися в Москов¬ 
ському чи Ленінградському університетах, вони негайно пробують 
дістатися в Київський або Харківський університети, де їх шанси 
більші в порівнянні з випускниками середніх шкіл в українських 
провінційних містах. 

* 

До головних форм виселення українців поза межі України на¬ 
лежать такі: а) виеози селян-колгоспників, б) набір робітників і 
в) спрямування на роботу випускників високих та середніх шкіл. 
Слід підкреслити, що це переселення набрало особливо загрозли¬ 
вих розмірів у десятиріччя 1954-64. Про маштаби переміщень го¬ 
ворить цифра 1 млн 162 тис. переселених у 1954-62 рр., в тому 
числі 352 тис. українських селян і 810 тис. робітників; але серед 
останніх понад 45% завербовано на селі. Участь жителів села на 
Україні в переселеннях поза межі республіки становила 1960 року 
— 44,6%, 1961 — 41,7% (П. Коваленков, цитований твір, стор. 83). 

Якщо рахувати, що в 1959 році українці становили 61,5% усьо¬ 
го міського населення УРСР, то такий відсоток треба також брати 
для переселених робітників з міст. Таким чином приходимо до при¬ 
близної цифри 79%, яка визначає участь українців у переселеннях 
з України за 1954-62 рр., тобто 920 тис. осіб. Ми вже згадали, що 
в 1950-60 рр. кількість випускників українських високих та середніх 
шкіл, направлених на роботу поза межі УРСР, становила 23,6 тис. 
річно; за 1946-62 рр. це було б понад 400 тис. осіб. Отже ці дві неповні 
категорії переселених дають 1 млн 320 тис. українців, що їх Україна 
втратила в післявоєнний період, бо вони поселилися поза 'її межами. 

Картина переселенчих процесів в СРСР не була б повного, якби 
ми не розглядали їх з широких демографічних позицій. Насамперед 
мусимо усвідомити, що з усіх радянських союзних республік Україна 
є однією з найгустіше заселених. Не дивлячися на величезні втрати 
неселення в наслідок терору і війни (зацікавлених цим питанням 
відсилаємо до статті В. Піску нова та В. Стешенко «Про деякі особли¬ 
вості природного руху населення Української РСР» у журналі «Еко¬ 
номіка Радянської України», ч. 4, 1964, стор. 78-84), густота населення 
УРСР збільшилася з 65,2 душ на 1 кв. км у 1926 році на 67,4 — в 
1939, і на 69,7 — в 1959 році. Правда, густота сільського населення 
впала в той час з 53,1 душ населення на 1 кв. км у 1926 році на 
ледве 37,9 — у 1959 році; це сталося, до речі, також і тому, що ве¬ 
личезну більшість переселених та вивезених становлять українські 
селяни. Однак на Україні зростають резерви трудових кадрів в ок¬ 
ремих областях і їх слід доцільно використати. Наприклад, немає сум¬ 
ніву, що галицьке село було перенаселене і цим фактом з’ясовуються 
виїзди на гірничі роботи у Франції та Бельгії і на заробітки у СІЛА 
та Канаду. 

Введення колгоспної системи і механізація сільсько-господарських 
робіт викликали фактичне безробіття на селі. Також застосуван- 



СТЕПАН Ю. ПРОЦЮК 


ня машин у лісосічних роботах у Карпатах вивільнило багато гуцуль¬ 
ських робочих сил. Великі промислові підприємства постали тільки 
у Львові, тож нікуди в західніх областях було дівати надмір робочої 
сили. З другого боку, розбудова промислових об’єктів на Донбасі 
і Придніпров’ї створює там постійне запотребування робочої сили, 
а також і система зрошення південних районів України вимагає 
сотень тисяч селян, які освоювали б ці землі. Таким чином «серед- 
республіканське переселення» є конечне. Звичайно, такі проекти 
треба реалізувати гармонійно без усяких шкідливих експериментів. 
Але планові органи УРСР не завжди роблять це. Як приклад безогляд- 
ности та непродуманости наводимо проект переселення гуцулів, опра¬ 
цьований Л. О. Олесневичем («Вісник АН УРСР», ч. 7, 1957, стор. 
23-27). Цей проект заважив на переселеннях жителів Карпат у такі 
лісисті і віддалені райони, як Карельська та Комі АРСР. 

Переселення гуцулів проходить різні етапи, що свідчить про те, 
як детально продумана концепція вимітання населення. Насампе¬ 
ред застосовується т. зв. «зселення з гір»: як відомо, карпатське на¬ 
селення живе не сукупно в селах, а розкинене в садибах по горах, 
щось у роді прилісків. Після «зселення з гір» посилюється контроль 
адміністрації, щоб встановити тих, хто «незатруднений у виробни¬ 
чих процесах», і щоб на них зробити тиск у напрямі дальшого пе¬ 
реселення на лісорубки на Далекій Півночі (стаття В. Бєлоусова в 
«Радянській Україні» від 12 березня 1965). 

Сухою і схоластичною є також аналіза трудових резервів Київ¬ 
ського раднаргоспу (автор Н. І. Копачинська, в книзі «Напрями спе¬ 
ціалізації і комплексного розвитку Київського економічно-адміні¬ 
стративного району», вид-во АН УРСР, Київ, 1962, стор. 298-309). 
Взагалі питання, як забезпечити господарство України робочою си¬ 
лою, насвітлюється вкрай недостатньо в українській радянській лі¬ 
тературі. Так, наприклад, у такій ґрунтовній монографії, як «На¬ 
родне господарство Української РСР в семирічці» (вид-во АН УРСР, 
Київ, 1960, автор відповідного розділу П. Рудой, стор. 447-461), не 
знаходимо жадних даних про те, наскільки робітничі кадри походять 
з місцевих резерв і наскільки завозяться з-поза меж УРСР. Пу¬ 
блікації російських дослідників є детальніші та об’єктивніші. Тео¬ 
ретичні основи побудови балансів трудових резерв в СРСР насвіт- 
лені досить ясно в праці Л. Е. Мінца «Вопросьі построения баланса 
труда» («Ученьїе записки по статистике», АН СРСР, том IV, Мо¬ 
сква, 1959, стор. 63-109). 

* 

Переселення українських робітників та селян поза межі УРСР 
є дуже проблематичні: до деякої міри зрозумілими були б пересе¬ 
лення в ті райони, що їх освоїли українці вже раніше, як от райони 
південного Сибіру чи Далекого Сходу. Але центральні плянові ор¬ 
гани мають іншу мету. Річище української еміграції спрямоване на 
Казахстан, Сахалін, у Якутію, Прибалтику та в приуральські об- 

<іі§;іі:І2есі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ПЕРЕМІШАННЯ НАСЕЛЕННЯ В СРСР 


109 


ласті. Важко уявити собі, що відповідальні партійні кола в Києві 
могли б щось змінити в цій ділянці, але їхньою турботою повинно б 
бути, як забезпечити цих переселенців культурним обслугуванням 
— українськими школами, театром, пресою, видавництвами. Однак 
останні роки (1964-65) показують, що проф. Покшишевський може 
висувати свої тези, але адміністративна влада на нових місцях по¬ 
селення послідовно проводить свою чорносотенну політику обрусіння. 
Як відомо, проекти про українське шкільництво в районах з вели¬ 
ким відсотком українського населення (поза УРСР) були внесені на 
розгляд президії ЦК КПРС та ради міністрів СРСР два роки тому, 
але досі немає відповіді на них. Українська книжка також не дохо¬ 
дить нормальним шляхом у райони азійської частини СРСР; її мусять 
винятковим порядком завозити окремі «культбриґади» з України, 
які навідуються туди щонайвище раз у рік. 

Переселення українських кадрів поза межі УРСР шкідливе не 
тільки з національних мотивів, але також і з державно-економіч¬ 
них. В економіку УРСР включаються в 1960-70 рр. кадри, народже¬ 
ні в роки різкого заламання етнічного потенціялу України. Ці кадри 
можуть виявитися недостанніми навіть для потреб господарства 
самої України. Резервуар сільського населення не виявляє від 
1959-64 рр. жадного росту і перебуває тепер на поземі стану 1913 
року — коло 22 млн осіб. Розхвалюване зміцнення українських кад¬ 
рів у місті на рахунок популяційного збіднення села відбувається 
небажаними шляхами. Промовистим є лист голови колгоспу в селі 
Сулимівка на Київщині С. Давидюка до ЦК КПРС, у якому він 
каже: «У Києві живе багато молоді, яка не працює зовсім, а київ¬ 
ські підприємства далі насильно забирають нашу колгоспну молодь» 
(цей лист цитований у статті газети «Сельская жизнь» від 13 гру¬ 
дня 1960). 

Немає підстави чекати якоїсь поправи становища в 1965-70 рр., 
бо природний приріст населення України падає постійно також у 
післявоєнний період — з 14,3 на 1 000 населення в 1950 до 11,2 в 1960 
році. Зокрема різко падає кількість народжень — з 23,7 на 1 000 на¬ 
селення в 1940 до 18,8 у 1962 році. Щодо кількости народжень Укра¬ 
їна дійшла тепер до позему Франції (18,3) або Австрії (18,6). Якщо 
мова про весь СРСР, то, не зважаючи на те, що за прогнозами 
Держпляну СРСР населення Радянського Союзу повинно б збіль¬ 
шитися з 223 941 000 у 1962 до 250 268 000 у 1971 році, кількість дітей 
у віці до 7 років зменшиться в той період з 36 215 000 до 32 034 000. 10 ) 
Німецькі демографи знали про таку тенденцію розвитку в перспек¬ 
тиві 70-их та 80-их років вже перед оголошенням даних перепису 
населення СРСР у 1959 році. 11 ) 


і 10 ) Бг. СиТІ 2іттегшапп, „Баз АгЬеіІзроІ'епІіаІ іп йег Зстіеіипіоп", „Озі- 
РгоЬІете", 20. ЗерїетЬег 1963, 3. 594. 

И ) Егік Воеісіїег, „№с!і\\гис1і8Ье(їахі: іп Зіааі ипО \Удгізс1іаі1: Оег Зо^іеі'ипіоп", 
„Озі-Еигора", №. 2-3, 1959, 3. 113-120; 



110 


СТЕПАН Ю. ПРОЦЮК 


Україна знаходиться тепер у куди гіршому становищі, ніж такі 
індустріально розвинуті держави, як США або Голландія. За таких 
умов планові органи УРСР мусять думати про те, як саме забезпе¬ 
чити в наступному десятиріччі народне господарство України ро¬ 
бочою силою; навіть незначний «експорт» цієї сили поза межі рес¬ 
публіки викличе важкі труднощі, зокрема в промисловості. Підра¬ 
хунки Інституту кібернетики АН УРСР показують, що (при застосу¬ 
ванні дотеперішніх конвенційних механічних медот обчислювальної 
техніки) до 1980 року тільки у сфері планування, керування та об¬ 
ліку економіка України мусіла б заабсорбувати дослівно все насе¬ 
лення УРСР (Б. Лушпенко, «Машини-економісти», журнал «Наука 
і життя», ч. 11, 1963, стор. 13-15). 

Навіть виїзд окремих спеціалістів поза межі УРСР є економіч¬ 
ним курйозом, який дуже дорого обходиться Україні. Як може укра¬ 
їнська промисловість виявляти задовільний ріст показників ефек- 
тивности праці, коли з України щорічно вивозять понад ЗО тисяч 
молодих спеціалістів? (Доповіді Д. Г. Оники, Ві. М. Цмеля та ін¬ 
ших на Республіканській нараді наукових робітників-економістів 
у Києві, 24-25 травня 1963, надруковані у збірнику «Совершенство- 
вание научньїх основ народнохозяйственного планирования в Укра- 
инской ССР», Інститут технічної інформації, Київ, 1963, 234 стор.). 
Як може ця промисловість задовільно зростати, коли коло 40°/о інже¬ 
нерно-технічних постів треба було обсадити з браку фахівців пра- 
цівниками-практикантами без відповідної теоретичної підготови 
(«Українська РСР у семирічці», Київ, 1960, стор. 460)? Слід підкре¬ 
слити, що подібний стан існував уже в 1954 році, коли коло 60% 
викладачів високих шкіл України становили сили, які не мали від¬ 
повідних наукових ступенів («Радянська Україна» від 6 липня 1954). 
Однак цей факт аж ніяк не був перешкодою для того, щоб саме у 
той час забрати багато молодих українських сил до новоствореного 
Сибірського відділення АН СРСР у Новосибірську і Красноярську. 

Отож треба якнайрішучіше засудити вивіз наших кадрів поза 
межі України, зокрема коли вони є такі потрібні для розвитку на¬ 
уки та економіки і для підвищення життєвого рівня України. Одно¬ 
часно ми повинні усвідомити, що в умовах другої половини 20 сто¬ 
ліття, в умовах постання бльоків держав (наприклад, таких, як 
Европейська господарська спільнота — ЕГС) обмін різнонаціональ- 
ними кадрами скріплюватиметься. Нагадаймо, що спеціяльна комісія 
ЕГС опрацювала в 1963 році проект, за яким трудові резерви всіх 
держав-членів ЕГС розглядатимуться з 1970 року як одна цілість і, 
якщо якійсь державі забракне цих резервів, вона могтиме попов¬ 
нити ці резерви резервами іншої держави. Цей новий розвиток 
треба відрізнити від умов колишньої заробітчанської міграції, яка 


.ІоасМт ВахШ, „ЗсЬйІеггаЬІеп ипй СеЬигІепепІ^іскІипд іп гіеп еігггеїпеп 
Кедіопеп Йег Зо^еіипіоп бєіі; 1939", „Озі-Еигора", №. 11, 1959, 5. 717-728. 

<іі§;іі:І 2 есі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 



ПЕРЕМІШАННЯ НАСЕЛЕННЯ В СРСР 


111 


була зумовлена передусім безробіттям у даній країні. Тепер різниця 
лежить у тому, що плянові органи ЕГС базуватимуть свої проекти не 
на окрамих розділених резервуарах робочої сили, а на одному су¬ 
цільному резервуарі потужністю 72,5 млн осіб (за станом 1963 ро¬ 
ку). На практиці маємо вже тепер справу з фактом, що в німецькій 
та французькій промисловості працюють сотні тисяч італійців, гре¬ 
ків, турків та інших. Проекти покриття попиту на робочу силу 
в міжнародних маштабах, тобто в аспекті бльоків держав, відзер- 
калені також у настановах Департаменту економічних та суспіль¬ 
них справ при ОН. 12 ) 

Вимогою теперішности є зрозуміти неминучість існування також 
неавтохтонної робочої сили в господарському організмі держави. 
Важливим недоліком на Україні є факт, що державні та партійні 
кола в УРСР є занадто нерішучі та слабі, щоб посилити процес 
асиміляції надісланих чужинецьких (передусім російських) кадрів; 
до того загал українського населення не виявляє будь-яких зусиль, 
щоб українізувати «імпортовані» неукраїнські кадри, а, навпаки, 
виявляє в цій ділянці якусь дивну байдужість та інертність. 

Акція вимітання населення — в даному випадку переселення 
українських кадрів поза межі УРСР і завезення туди іншонаціональ- 
них кадрів, передусім російських, — є на ділі некорисною та неви¬ 
правданою навіть з імперіяльного пункту бачення. Кожна еміграція 
ширших маштабів завжди є дошкульно шкідливою для режиму чи 
окупанта. У нас неправильно з’ясовується роля польської еміграції 
1831 та 1863 років, мовляв, ця еміграція відограла мінімальну ролю 
у відбудові незалежної Польщі. Приводиться також приклад мазепин- 
ської еміграції або гугенотської з Франції. При цьому забувають, 
що в наведених випадках мова йшла про клясово вузько обмежені 
групи виходців. Великі еміграції були завжди важкими щодо своїх 
наслідків для стосовних країн. Вистачить нагадати, що СІЛА постали 
завдяки антагонізмові між виходцями з Англії і материком, тобто за¬ 
вдяки ресантиментам цих виходців до «старого краю». Мабуть, 
не буде перебільшенням, коли скажемо, що велику ролю в настав- 
ленні західнього світу до нацистського режиму відограли політичні 
емігранти з Німеччини. Москва сприймає ще сьогодні дуже боляче 
існування великочисельної еміграції з теренів СРСР і не жаліє ні 
коштів, ні труду, щоб якось «зневтралізувати» її діяльність. 

Збільшуючи порядком примусової міграції національну строка¬ 
тість території азійської частини СРСР, Москва відчужує ці райони 
в перспективному пляні від російського пня. Навіть якщо поверхова 
русифікація робитиме дальші поступи, вона не буде в силі запо¬ 
бігти виразній зміні характеру населення цих районів, зумовленій 


іа ) „Иаііопаї ргодгатшез о£ апаїузіз о£ рориіаііоп сепзиз сіаіа аз ап аій 
!о ріаппіпд апсі роїісу такіпд", Керогі 5Т/ЗОА, Зегіез А/36, Ііпііесі ИаРопв, 
Ие-иг Уогк, 1964. 



112 


СТЕПАН Ю. ПРОЦЮК 


надто великою домішкою чужого, неросійського елементу. Вже сьо¬ 
годні «сибіряк» є тільки одним з варіянтів «російської людини». Си¬ 
біряки є, наприклад, замало «надійними», щоб вони могли поневолю¬ 
вати або тільки контролювати інші народи СРСР. Імперські цілі 
Москви промовляють до сибіряків щось так, як британські імпер¬ 
ські цілі промовляють до канадців чи австралійців. Надзвичайно 
симптоматичним є факт, що велика більшість «ревізіоністських» тво¬ 
рів російської радянської літератури 1957-65 рр. вийшли з-під пера 
сибірських (чи точніше висловившися, зауральських) письменників. 
Отже результатом перемішання населення в СРСР може бути тип 
якоїсь нової людини, що говоритиме російською мовою і одночасно 
посідатиме антиросійські ресантименти так, як американці посідають 
такі ресантименти щодо Великобрітанії. 

* 

Експерементуючи від багатьох років програмою вимітання на¬ 
селення чи її більше вивершеною формою «злиття націй», російські 
великодержавницькі шовіністи не уникнули грубих помилок та фаль¬ 
шивих розрахунків, які коштуватимуть їм дуже дорого у майбутньо¬ 
му. Такою помилкою була передусім концентрація на русифікації 
та послабленні національного потенціялу білорусів та українців, при 
чому наявними ставали яскраві неуспіхи на фронті кавказьких і 
азійських народів, які виявили надзвичайно сильну національну від- 
порність. Аналіза становища 50-их і 60-их рояків ясно доводить, що 
природний етнічний потенціял росту цих народів залишився міц¬ 
ним тоді, коли такий же потенціял слов’янських народів (білорусів, 
росіян та українців) катастрофічно впав. Не зважаючи на спектаку- 
лярний зріст кількости росіян в СРСР за 1926-59 роки, їхній відсо¬ 
ток у перспективі 1980-2000 рр. значно впаде. Це, до речі, відповіда¬ 
тиме також загальній ситуації у світі, коли відношення «білого на- 
лення» до «населення кольорового» впаде з 1 :3,7 у 1960 році до 
1 : 5,6 у 1990 році. 13 ) у такому ґльобальному аспекті будь-які дальші 
успіхи русифікації будуть нівельовані швидкісним ростом відсотків 
азійських та кавказьких народів СРСР, русифікація яких стане фік¬ 
цією, як зважити факт, що значення азійських незалежних держав 
(у тому числі передусім Китаю) постійно зростатиме, що не залиши¬ 
ться без впливу на послаблення «білої Росії» в Азії. 

Кремлівські експерти від асиміляції у сталінську та хрущовську 
доби не зуміли передбачити розвитку демографічних та націона¬ 
льно-політичних процесів, які почалися в другій половині нашого 
століття. В такій ситуації курс на русифікацію зазнає поразки на 
підрадянських теренах Азії і дуже боляче відіб’ється на самих 
росіянах. 


13 ) ,,'\/\Аог1а Роргіїаііоп Ьу ЕпсЗ о£ Оепіигу", „ТЬе ІЖЕЗСО Соигіег", Ре- 
Ьгиагу 1965, р. 13-14. 


<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 




ПОДОРОЖНІ НОТАТКИ 


З ФРАНЦУЗЬКИМИ СТУДЕНТАМИ НА УКРАЇНІ 


Було нас разом 25 студентів з 
Франції. Ми їхали через Західню 
Німеччину, Австрію та Чехо-Сло- 
ваччину, а з України поверталися 
через Росію, Білорусію і Польщу. 
Важко передати всі свої враження, 
бо на це потрібні були б години і 
цілі сторінки записаного паперу. Але 
ці мої враження автентичні і під¬ 
тверджені порівняннями з життям 
країн «народних демократій», через 
які ми подорожували. На цьому 
місці я заторкну тільки деякі аспек¬ 
ти української дійсности — головне 
русифікацію і політичні настрої. На 
обидві теми годі довго та об’єктивно 
вести розмови із зустрічними під 
час подорожі людьми, бо вони не 
мають надто великого довір’я до 
чужинців-туристів. Це твердження 
не означає, що підрадянські люди 
туристами не цікавляться. Навпаки. 
Цікавиться ними молодь, а в тому 
числі передусім студентська молодь. 

Треба б подати, так би мовити, 
географічне окреслення цієї подо¬ 
рожі: я переїхала Україну від Уж¬ 
городу до Харкова такою трасою — 
Львів (де ми побували два дні), Рів¬ 
не, Київ (сім днів), Полтава, Хар¬ 
ків (два дні). 

Переїжджаючи з України до Ро¬ 
сії, турист спершу не помічає яко¬ 
їсь зміни: тут і там говорять пере¬ 
важно по-російськи. У Києві та 
Харкові чути на вулицях тільки цю 
мову. У Львові українську мову 
можна почути дещо частіше. Адмі¬ 
ністративна мова в урядах, з якими 
доводилося нам мати справу, ро¬ 
сійська. Зате всі офіційні написи 
двомовні, за винятком пропаґандив- 
них гасел, які написані виключно 
мовою українською. Наші інтурист¬ 
ські перекладачі-провідники — по¬ 
стійні або окремі місцеві — розмов¬ 
ляли один з одним тільки по-росій¬ 
ськи. Люди на вулиці відповідають 
звичайно російською мовою, не зва¬ 


жаючи на те, що я зверталася до 
них по-українськи. Якщо ви замо¬ 
вите таксі, то шофер майже без ви¬ 
нятку каже, що він росіянин. 

Турист, який не знає української 
мови, цілковито залишений на ін¬ 
формації інтуристських аґентів і 
преспокійно утотожнює Україну з 
Росією. Так було б також з моїми 
товаришами подорожі, якби я не 
звертала їхньої уваги на це. На¬ 
приклад, я мусіла поправити фаль¬ 
шивий переклад одного вірша Шев¬ 
ченка, написаного на стіні музею. 
Чому це так? Безцеремонна руси¬ 
фікація просякає в усі ділянки жит¬ 
тя — в школу, університет, органі¬ 
зації молоді, державну адміністра¬ 
цію тощо. 

В школах можна вибирати між 
мовою російською й українською. 
Кожного разу, коли я ставила пи¬ 
тання, чому навчання не ведеть¬ 
ся українською мовою, я діставала 
від багатьох студентів відповідь у 
стилі: «Я хочу бути інженером, то¬ 
му мені більше потрібна російська 
мова». До речі, навчання всіх тех¬ 
нічних наук ведеться російською мо¬ 
вою. Ця мова є обов’язкова від дру¬ 
гої кляси початкової школи. Вже 
в цій школі, а ще більше в піонер¬ 
ській та комсомольській організаці¬ 
ях, плекається т. зв. «радянський 
патріотизм», який є однозначний з 
патріотизмом російським. 

Молодь говорить тільки про «ра¬ 
дянську Україну» і вживає окре¬ 
слення «радянський» чи не на ко¬ 
жному кроці. Серед неї пропагуєть¬ 
ся ворожість до «американського та 
європейського імперїялізму». Нас 
привітав інтуристський провідник 
такими словами: «Ви, що походите 
з імперіалістичної країни...» Пер¬ 
шим відрухом молодої людини в 
розмові з вами є її підкреслене ан¬ 
тиімперіалістичне наставлення, су¬ 
проводжене такою ж підкреслен- 



114 


ПОДОРОЖНІ НОТАТКИ 


ністю радянського патріотизму. В 
розмовах аж зачасто повторялася 
фраза: «Нашу радянську батьків¬ 
щину мусимо захищати від імперія- 
лістичних та фашистських нападів». 
Обидва останні окреслення є для 
співрозмовців майже однозначними. 

На Україні спеціяльно пропагують 
ненависть до німців. Це тим легше 
робити, що Україна була жахливо 
сплюндрована гітлерівською армією. 
Київ був цілковито знищений; те¬ 
пер він у цілому відбудований. Цей 
факт підкреслюють у кожній роз¬ 
мові з чужинцем. 

Кожне українське (нерадянське) 
патріотичне почуття окреслюється 
як «буржуазний націоналізм» або 
«фашизм». Одна студентка оповіла 
мені, що саме з цього приводу її 
не прийняли в університет. 

Крім численних економічних та 
політичних афіш і транспарентів, 
на вулицях видно сотні портретів, 
уміщені на т. зв. таблицях пошани 
або догани. Це — «передовики ви¬ 
робництва» та «герої соціялістичної 
праці» або «прогульники» чи «бра¬ 
короби». В той спосіб робиться по¬ 
стійний тиск на людину. 

Чи існує національне почуття на 
Україні? Безперечно так. Режим 
бере цей факт до уваги і намагаєть¬ 
ся використати його для себе. На¬ 
приклад, у Києві немає, мабуть, 
книгарні, де на стіні не висів би 
портрет Тараса Шевченка, твори 
якого є всюди в продажу. Справді 
немає ні одного міста, де не було б 
йому пам’ятника або вулиці чи яко¬ 
гось мистецького закладу, які не 
носили б ім’я Шевченка. Подібною, 
але меншою пошаною втішається 
Леся Українка, Іван Франко та Ми¬ 
хайло Коцюбинський. Однак думки 
цих письменників спотворені; з їх¬ 
ньої творчости передається тільки 
деякі аспекти. Наш провідник пред¬ 
ставив Шевченка як «попередника 
комунізму, прив’язаного тією самою 
мірою до України і до Росії, якій 
він завдячує визволення з кріпац¬ 
тва та свою малярську кар’єру. Жа- 
ден з-поміж інтуристських провід¬ 
ників не забув нам сказати, що 
«Україна почуває себе як рідна се¬ 
стра Росії» і що вона співпрацює з 


нею на всіх ділянках якнайтісніше. 
Показуючи площу Богдана Хмель¬ 
ницького, вони окреслюють її як 
«символ українсько-російської дру¬ 
жби та співпраці». Ті самі речення 
повторюються також у реклямних 
листівках, що їх нам дарували. 

Ці постійні підкреслення дружби 
та співпраці здаються мені надто 
підозрілими. Вони вказують, на мою 
думку, на тривалість національного 
почуття на Україні, навіть якщо 
воно не може всюди виявитися. Як¬ 
що в містах люди відповідають на 
початку по-російськи, то багато з 
них згодом переходить на україн¬ 
ську мову, коли послідовно продов¬ 
жувати розмову з ними цією мовою. 
Отже вони дуже добре знають ук¬ 
раїнську мову, хоч її не часто вжи¬ 
вають. 

У селах розмовною є виключно 
українська мова, хоч у школах 
учать також по-російськи. Єдиними 
чужинцями на селі є переважна 
більшість голів колгоспів: це — ро¬ 
сіяни. Щирі контакти можна нав’я¬ 
зати тільки з селянами. Міське на¬ 
селення більше обережне та недо¬ 
вірливе. Жителі міст відмовляють¬ 
ся, наприклад, відповідати мені, ко¬ 
ли я до них підходила, щоб дові¬ 
датися, яка назва вулиці і куди нам 
іти, щоб дістатися у відповідне мі¬ 
сце. Вони стали довірливішими, ко¬ 
ли я перестала ходити з фотоапара¬ 
том, який нагадував їм маґнетофон. 
Але на селі люди виходять надвір, 
якщо вони хочуть говорити одверто, 
перевіривши перед тим, чи кого 
надворі немає. Опір русифікації та 
режимові помічається передусім се¬ 
ред колгоспників, віруючих і серед 
частини інтелігенції. Селяни уто- 
тожнюють комуністичний режим з 
колективізацією. Не вільно забува¬ 
ти, що колгоспник дістає за рік 100 
карбованців і 200 кілограмів збіж¬ 
жя. На селі є багато тих, що по¬ 
вернулися з заслання та концентра¬ 
ційних таборів, куди вони були за¬ 
проторені за політичний опір. Всі 
колгоспники згідні в тому, що від 
початку більшовицького режиму ні¬ 
чого не змінилося, що жити стало 
важко з часу, «коли ми не можемо 
працювати на своїй власній землі». 



ПОДОРОЖНІ НОТАТКИ 


115 


Байдужість селян до праці е при¬ 
чиною постійних криз у сільському 
господарстві СРСР. 

Частина інтеліґенції ставить, як 
уже згадано, опір русифікації, в 
наслідок чого її усувають від праці 
тимчасово або назавжди. У зв’язку 
з цим треба нагадати про лист, що 
появився в газеті «Ле Монд», у яко¬ 
му один з російських письменників 
повідомив, що непокірних в СРСР 
засилають тепер у психіятричні за¬ 
клади на т. зв. «лікування». 

Дехто з-поміж професорів та до¬ 
центів української мови вибрав цю 
професію тільки тому, щоб спри¬ 
чинитися до збереження української 
мови. Вони із здивуванням та за¬ 
хопленням слухають, коли їм роз¬ 
повідати, що в Парижі можна ви¬ 
вчити українську мову у високому 
учбовому закладі і що українці на 
еміґрації цікавляться життям на 
Україні, розвитком української ку¬ 
льтури та економіки, що, наприк¬ 
лад, за кордоном існує та працює 
Наукове Товариство ім. Шевченка. 
Думаю, що, не зважаючи не певно¬ 
го роду пасивність людей, спричи¬ 
нену передусім донощицтвами, опір 
русифікації був би сильніший, як¬ 
би на Україні знали більше про 
життя на Заході і про діяльність 
української еміґрації. Наприклад, 
там відомим є відкриття пам’ятника 
Шевченкові у Вашінґтоні, але про 
подібну урочистість у Вінніпезі в 
1961 році там ніхто нічого не знає. 
Також нікому не відомо, що всі 
українські осередки на чужині гід¬ 
но відзначили 150-річчя з дня на¬ 
родження Шевченка. Українські ра¬ 
діопрограми з-за кордону заглушу¬ 
ються, а з закордонних газет дохо¬ 
дять на Україну тільки комуністич¬ 
ні. Люди відчувають на кожному 
кроці, що всяке знання закордону є 
заборонене. 

Найбільше характеристичною ри¬ 
сою кожної підрадянської людини є 
бажання пізнати все, що діється за 
кордонами СРСР. Коли десь при¬ 
стане автобус з чужоземними ту¬ 
ристами, то відразу обступить його 
маса людей — старих і молодих. 
Вони роблять це не тільки з огля¬ 
ду на можливості «чорної торгівлі». 


але передусім для того, щоб підняти 
завісу перед невідомим. На початку 
вони цікавляться матеріяльними об¬ 
ставинами життя, а далі — погля¬ 
дами туристів на окремі справи, 
правами громадян у даній країні 
тощо. Наприклад, можливість страй¬ 
ків у Франції робить на кожного з 
них велике враження. Не бажаним 
є ставити їм «провокативні питан¬ 
ня». Знаючи добре їхнє життя, ту¬ 
рист повинен оповісти тільки про 
життя у своїй країні, зробити деякі 
порівняння, і він відразу спостере¬ 
же їхні думки на підставі реакцій у 
розмові. 

На закінчення своїх подорожніх 
вражень хочу подати два портре¬ 
ти студентів, які деякою мірою від- 
зеркалюють дві протилежні тенден¬ 
ції серед молоді на Україні, а, мо¬ 
же, й України взагалі. 

Ось тип молодої української лю¬ 
дини, що її можна зустрінути не 
тільки на афішах, але також у жит¬ 
ті. Цей тип відданий справі побу¬ 
дови комунізму і безкритичний. Я 
мала можливість не раз говорити 
з таким типом. Розмовляю з моло¬ 
дою студенткою, яка говорить пре¬ 
красною українською мовою. Вона 
горда, що є комсомолкою; вона сві¬ 
дома, що партія і уряд вимагають 
від молоді багато, але вона особисто 
готова на все, щоб тільки здійснити 
комунізм у країні. Вона готувалася 
до вступного іспиту в університет, 
але тільки четвертина зголошених 
могла бути прийнятою. Не мала ща¬ 
стя, тому працюватиме тепер у шва- 
льній фабриці і вчитиметься заочно, 
поки не приймуть її у високу шко¬ 
лу. Вона має свого позитивного ге¬ 
роя, слідом якого хоче піти в життя: 
займається спортом, бо зобов’язана 
родити гарних і здорових дітей. 
Щодо релігії її погляд такий: «Бога 
немає; якби він існував, то Гагарин 
напевно побачив би його. Про це 
писали в газетах, тому —. це правда. 
А попи є тільки хитрими хеміками». 
«Місяць тому, — говорила вона, — 
я пояснила людям коло церкви, що 
перетворення води у вино можна 
вчинити при допомозі безкольорово¬ 
го фенольфталіну, який треба вли¬ 
ти в алькалічну речовину, і тоді ця 



116 


ПОДОРОЖНІ НОТАТКИ 


мішанина стає червоною. Головним 
обов’язком комсомольців е бороть¬ 
ба з релігією». 

А тепер інший тип молодої люди¬ 
ни — студент, що вивчає гумані¬ 
стичні науки, зокрема українську 
мову. Він душиться у тісній атмо¬ 
сфері офіційщини. Він пише рома¬ 
ни для себе, бо не може їх друкува¬ 
ти; інакше вважали б його против¬ 
ником режиму. Він може бути полі¬ 
тично байдужим, але він індивідуа¬ 
ліст. Захоплюється новою українсь¬ 
кою та російською радянською пое¬ 
зією. До комсомолу належить тільки 
тому, щоб могти студіювати в уні¬ 
верситеті. Його єдине бажання пої¬ 
хати в Західню Европу, щоб там усе 
пізнати. Каже, що він не спав би 
там ні години, щоб не тратити часу. 

Між молодою інтелігенцією, яка 
здає собі справу з існуючого стано¬ 


вища, і послушними комсомольця¬ 
ми є багато молоді, байдужої до ідей, 
що їх повсякденно пропаґує режим. 
Ця молодь шукає виходу в матері- 
яльних приємностях життя. Але вся 
молодь збирається навколо туристів 
і старається порівняти своє життя 
з нашим. 

З групою французьких студентів 
я побувала фактично дуже коротко 
на Україні, де ми читали афіші і 
транспаренти, обсервували людей та 
їхнє життя і вели розмови з ними. 
Залишилося в мене враження, що 
ситуація там не стійка, що всі там 
сповнені почуття загального обману 
та фальшу, яке стає перед очима зо¬ 
крема під час зустрічі з закордон¬ 
ними туристами. А ці не потребують 
аж забагато говорити, щоб їм пока¬ 
зати цілком іншу дійсність. 

М. М. 


ІВАН КОШЕЛІВЕЦЬ 
«СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА В УРОР» 

Книжка розміром на 380 стор. містить широкий критичний огляд су¬ 
часної радянської літератури з низкою екскурсів в історію її становлення, 
літературних портретів тощо. Крім того, на матеріалі найновішого часу 
автор обговорює тенденції й перспективи дальшого розвитку літератури 
в УРСР. 

Ціна книжки: в Німеччині 12 н. м., у СІНА — 3,40 дол., в ін. країнах 
відповідник останньої суми в перерахуванні на місцеву валюту. 


Цінним доповненням названої книжки є 

«ПАНОРАМА НАЙНОВІШОЇ ЛІТЕРАТУРИ В УРСР» 

Ціна книжки: в Німеччині — 10 н. м., у СНІА — 2,95 дол., в інших 
країнах відповідник останньої суми в перерахуванні на місцеву валюту. 

Замовлення на обидві книжки приймає — 

Уег1а§ „Зисазпізі", 8 МііпсЬеп 2, Кагізріаіг 8/ІІІ, БетзсЬІапсІ. 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§ 





КРИТИКА І БІБЛІОГРАФІЯ 


Переклади з української літератури на чеську мову 


В історії культурних зв’язків по¬ 
між українським та чеським наро¬ 
дами літературний переклад має вже 
свою 150-річну традицію. Ще може 
тільки російськомовному читачеві 
приступне вище число українських 
літературних творів в перекладах 
на російську мову. Це питання од¬ 
нак нам здається ще досі не розгля- 
даним. Тоді коли нашу літературу 
перекладано на російську мову в 
більшості нашими ж таки земляка¬ 
ми, що старалися забезпечити в та¬ 
кий спосіб загальне визнання окре- 
мішности нашої культури в росій¬ 
ській імперії, переклади українсь¬ 
ких творів на чеську в першу чер¬ 
гу заслуга чеських культурних дія¬ 
чів та жменьки завзятих україні¬ 
стів, яким лежить на серці справа 
поширення нашої культури в чу¬ 
жому світі. 

Про українсько-чеські культурні 
зв’язки існує вже цілий ряд сту¬ 
дій, які включують і тут заторкнене 
питання. Наш огляд базується в го¬ 
ловному на праці празького укра¬ 
їніста О. Зілинського «Українська 
література в чеських перекладах» 
(«Радянське літературознавство», ч. 
4, ст. 89-92, 1963). Думаємо, що емі¬ 
граційному читачеві, який по рі¬ 
зних країнах поселення не раз тор¬ 
кається питання ознайомлення чу¬ 
жинецького читача нашою літера¬ 
турою у формі перекладу, буде ці¬ 
каво розглянути, як ця справа була 
вирішена на чеському культурному 
ґрунті. 

Зацікавлення нашою духовою ку¬ 
льтурою поміж чехами сягає в глиб 
доби романтики, коли збудилося за¬ 
цікавлення народною пісенністю 
слов’ян. Вацлав Танка, відомий ді¬ 
яч чеського відродження, переклав 
першу українську народну пісню 
на чеську мову і надрукував її ра¬ 
зом з оригіналом у віденському 
журналі «Ргуоїіпу рекпусЬ итепі» в 


1814 році. Це була пісня «Ой, по¬ 
слала мене мати». До неї дійшла 
незабаром німецька переробка пісні 
«їхав козак за Дунай», що її теж 
Танка переклав на чеську мову. Ку¬ 
ди вище число українських народ¬ 
них пісень потрапило в збірник Фр. 
Л. Челяковського «5Іоуап«к£ пагосіпх 
рі5пе» (1822-27). Ці пісні були взяті з 
якогось галицького рукописного збі¬ 
рника, далі з граматики Павловсь- 
кого та з російських пісенників. 
Той же Челяковський, що в даль¬ 
ші роки не переставав цікавитися 
нашими народними піснями і дру¬ 
кував їх по різних чеських журна¬ 
лах, дав і першу збірку перекладів 
з нової української літератури під 
назвою «2 апгЬо1о£Іе таїогизке» (1842). 
В цій невеличкій антології пред¬ 
ставлені Воровиковський, Костома¬ 
ров, Метлинський, Шашкевич, Шпи- 
гоцький. У 1840-их та 1850-их ро¬ 
ках зросло зацікавлення українсь¬ 
кою культурою на Чехії. В журна¬ 
лах тоді друковано статті про нашу 
літературу та переклади повістей 
і оповідань П. Куліша та Є. Гребін¬ 
ки, писаних російською мовою, да¬ 
лі знайомлено чеського читача з 
українськими народними піснями, 
казками та прислів’ями. 

У 1859 році появилися перші пе¬ 
реклади оповідань Марка Вовчка 
(«Одарка», «Сон», «Чумак», «Ви¬ 
куп»), а в 1860 році Й. Первольф 
переклав «Івана Підкову» Т. Шев¬ 
ченка. У наступні десятиліття заці¬ 
кавлення до цих двох українських 
авторів далі зростало, їх твори пе¬ 
рекладали і видавали досить ча¬ 
сто. До них приєдналися в 1860-их 
роках О. Федькович, П. Куліш та О. 
Стороженко. Українську лірику 
представлено в антології «Низка 
роехце» (Брно, 1874), яку зладив Фр. 
Вимазал, куди включив народні та 
псевдонародні пісні, думи і вірші 
тринадцятьох українських поетів. 



КРИТИКА І БІБЛІОГРАФІЯ 


П8 


Народну пісенність представлено 
теж широко в шостому томі збірника 
«Біоуапзїуо ує зуєсЬ хреуесЬ», що його 
видав Л. Куба. Переклади до цього 
збірника зладив Й. Б. Богуслав. 

Період найкращого розквіту лі¬ 
тературного перекладу творів на¬ 
ших письменників тривав від 1890- 
их років до першої світової війни. 
У цей період почали друкувати тво¬ 
ри української літератури окреми¬ 
ми книгами; головне місце тут по¬ 
сіли такі письменники: І. Франко, 
М. Яцків, Б. Трінченко, А. Чайків- 
ський, М. Коцюбинський, О. Коби- 
лянська, В. Стефаник, М. Черняв- 
ський. Велике число перекладів дру¬ 
ковано по різних літературних жур¬ 
налах, при чому були представлені 
всі видатні наші письменники з цен¬ 
тральної України та Галичини й Бу¬ 
ковини. У цей час одним з най¬ 
більш почитних авторів на Чехії 
був В. Стефаник. Марко Вовчок 
теж була друкована досить часто. 
Популярности набула і повість Кві- 
тки-Основ’яненка «Маруся». У 1900 
році вийшло перше окреме видання 
поезій Т. Шевченка. 

Значно слабшає зацікавлення ук¬ 
раїнською літературою після пер¬ 
шої світової війни. Це зумовлене по¬ 
літичними змінами, що їх приніс 
розвал Австро-Угорщини, за якої 
чехи й українці боролися за полі¬ 
тичну і культурну незалежність та 
існував тісний зв’язок поміж полі¬ 
тичними і культурними діячами обох 
народів. Духове життя в Чехо-Сло- 
ваччині, що досі мало однаково тіс¬ 
ний зв’язок з літературами Сходу і 
Заходу Европи, втратило свій зв’я¬ 
зок зі Сходом у ці міжвоєнні роки. 

Не зважаючи на те, що в цей час 
діяла в Чехо-Словаччині численна 
українська еміграція, що там були 
наші високі школи і в країні жи¬ 
ло кілька наших видатних письмен¬ 
ників та поетів, число перекладів 
з нашої літератури, порівнюючи з 
попереднім періодом, дуже мале. В 
цей час появилося поверх двадця¬ 
тьох окремих назв, при чому на 
письменників дореволюційних при¬ 
падає більше половини з них: Фран¬ 
ко, Коцюбинський, Кобилянська, 
Хоткевич, Кащенко. На цей період 


припадає і переклад деяких творів 
В. Винниченка. З радянських пи¬ 
сьменників, творчість яких пропа¬ 
гували головне чеські письменни- 
ки-комуністи, вийшли в чеському 
перекладі: збірка поезій П. Тичини 
‘(1927), кіносценарій О. Довженка 
«Земля» (1931), «Вершники» Юрія 
Яновського (1936), роман «Міжгір’я» 
Івана Ле, «Смерть» Антоненка-Да- 
видовича, дещо з Підмогильного та 
деякі драми Мирослава Ірчана. Де¬ 
що з перекладів друкувалося по 
окремих журналах, головне з В. 
Стефаника, М. Яцкова, С. Ковале¬ 
ва, Лесі Українки, О. Олеся та 
інших. 

Політичні зміни, що постали в Че¬ 
хо-Словаччині після другої світо¬ 
вої війни, відбилися і на культурно¬ 
му секторі, при чому ринок книжки 
був залитий перекладами з літера¬ 
тур народів СРСР. Самозрозуміло, 
що тут перед веде російська літе¬ 
ратура, але й наша виринула на 
одне з провідних місць книжкової 
продукції, Згори диктоване й дири- 
ґоване зацікавлення літературою 
народів СРСР, що відбилося пози¬ 
тивно на ознайомленні чеського 
читача з творами українських авто¬ 
рів, принесло однак і деякі моменти 
негативного характеру в ці куль¬ 
турні зв’язки поміж нашими наро¬ 
дами. З новіших творів тут виби¬ 
рано для перекладу офіційно визна¬ 
ні, в пропаґандивному дусі написані 
повісті й романи, в яких звеличу¬ 
ється все більшовицьке і обкида¬ 
ється болотом все національне (зга¬ 
дуємо тут таких авторів, як О. 
Гончар з його романами про визво- 
лительну місію Червоної Армії, по¬ 
вісті Стельмаха, П. Панча з років 
громадянської війни на Україні, по¬ 
вісті В. Собка з його «гуманною» 
місією комуністичної партії). Брак 
фахових перекладачів відбився не¬ 
гативно на якості перекладів цих 
перших післявоєнних років, при чо¬ 
му в більшості перекладали з росій¬ 
ської мови, від чого терпіла ми¬ 
стецька якість творів. Автор зга¬ 
даної нами статті, на якій базуєть¬ 
ся наш огляд, ділить післявоєнні ро¬ 
ки на три періоди: 1945-48 (до вста¬ 
новлення соціялістичної влади в 


сії^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.' 



КРИТИКА І БІБЛІОГРАФІЯ 


119 


країні), 1948-57 (до лібералізації, що 
наступила на культурному секто¬ 
рі після 20 з’їзду КПРС) та останній 
— від 1957 року. Постараємося по¬ 
дати найважливіші твори, що поя¬ 
вилися в цей час у перекладі на 
чеську мову. 

У перші три роки після війни по¬ 
явилося тільки одинадцять назв, з 
них три збірки лірики, між якими є 
вибір з поезій Шевченка під назвою 
«Було колись на Україні» і збірка 
поезій Рильського. Дуже плідний 
перекладач Р. Гулка, що згодом ви¬ 
дав понад 20 українських прозових 
творів в перекладах, надрукував до 
1948 року три збірки оповідань: Сте- 
фаника, М. Черемшини, Л. Мар- 
товича та роман О. Кобилянської 
«Земля». З російської мови були 
перекладені драми Корнійчука «За¬ 
гибель ескадри» і «Місія містера 
Перкінса в країну більшовиків» 
(1946), п’єса Н. Рибака та І. Сав- 
ченка «Літак спізнюється на двад¬ 
цять чотири години» (1945). Для ді¬ 
тей перекладено в 1947 році «Олі- 
вець-малювець» Н. Забіли. Число 
перекладів в української літерату¬ 
ри значно зросло після 1948 року. 
До 1960 вийшло понад 140 книжок 
з перекладами української літера¬ 
тури на чеську мову. Навіть якщо 
половина з цих творів не належить 
до творів надто тривалої вартости, 
то все ж таки знаходимо поміж ці¬ 
єю продукцією і велике число тво¬ 
рів з нашої клясичної та новішої 
літератури, які будуть завжди на¬ 
лежати до нашої духової скарбниці. 
З старшої літератури в цей час 
видано: «Художник» Т. Шевченка, 
«Хіба ревуть воли, як ясла повні» 
П. Мирного, «Люборацькі» А. Свид- 
ницького, кілька томів прози І. 
Франка, три книги Коцюбинського, 
«Забобон» Л. Мартовича, оповідан¬ 
ня О. Кобилянської та роман «У не¬ 
ділю рано зілля копала», новелі В. 
Стефаника. З клясичної поезії: ок¬ 
ремі томи вибраних творів Шев¬ 
ченка (1951,1953), переклад «Гайда¬ 
маків», вибір з Лесі Українки «До¬ 
світні вогні», «Лісова пісня»; «Енеї- 
да» І. Котляревського та великий 
вибір з лірики І. Франка. У 1951 
появилася велика антологія укра¬ 


їнської поезії «Уігегіг а гіг». З ділян¬ 
ки клясичної драми перекладено в 
цей період «Назара Стодолю» Т. 
Шевченка (1955), «Лісову пісню» Л. 
Українки, «Мартина Борулю» І. То- 
білевича, «Украдене щастя» І. Фран¬ 
ка та «Камінного господаря» Л. Ук¬ 
раїнки. Однак найбільше число при¬ 
падає на твори радянських письмен¬ 
ників: «Прапороносці», «Злата Пра¬ 
га», «Земля гуде», О. Гончара, ро¬ 
мани В. Собка, Ю. Смолича, В. Ко¬ 
заченка, збірки воєнних оповідань 
Яновського «Земля батьків» (1949) 
та Л. Первомайського «Вірна кров» 
(1951). З творів, що відбивають су¬ 
спільні перетворення на Україні пе¬ 
ред або після революції, перекла¬ 
дено О. Копиленка «Народжується 
місто», «Бур’ян», «Мати» А. Головка, 
«Велика рідня» М. Стельмаха. Ці¬ 
лий ряд перекладених творів від- 
зеркалюють події на Україні під 
час революції з офіційного погляду: 
«Таврія» О. Гончара, «Дніпро» Н. 
Рибака, «Молодість» О. Бойченка, 
«Шлях на Київ» С. Скляренка (всі 
ці твори появилися при кінці 1940- 
их на початку 1950-их років). З істо¬ 
ричних романів, що висвітлюють 
українсько-російські взаємини з 
відповідної точки зору перекладе¬ 
но «Переяславську Раду» Н. Риба¬ 
ка та біографічний роман про Т. 
Шевченка «Петербурзька осінь» О. 
Ільченка (1952). 

Науково-пригодницький роман 
представлено творами Ю. Смолича 
та М. Дашкієва. З західньоукраїн- 
ської літератури підібрано твори з 
антиклерикальними нотами «День 
отця Сойки» С. Тудора (1955), тен¬ 
денційний твір П. Козланюка «Юр¬ 
ко Крук» і «Березу» О. Гаврилюка 
(про переслідування комуністів у 
міжвоєнній Польщі). 

Цілий ряд творів представляє 
життя на Україні після закінчення 
війни: І. Рябокляч, «Золототисяч¬ 
ник»; Д. Ткач, «Плем’я дужих»; Ю. 
Дольд-Михайлик, «Степовики»; О. 
Гуреїв, «Наша молодість»; І. Му- 
ратов, «Буковинська повість»; В. 
Собко, «Стадіон», «Запорука миру»; 
І. Багмут, «Щасливий день суво- 
ровця Криничного»; М. Трублаїні, 
«Шхуна „Колюмб”»; «Тарасові шля- 



120 


КРИТИКА І БІБЛІОГРАФІЯ 


хи» О. Іваненко. У велику антоло¬ 
гію українського оповідання вклю¬ 
чено п’ятдесят оповідань 32 авто¬ 
рів («ІІкгаііпзке роуМку», 1956). 

Як бачимо з перерахунку, пере¬ 
важають тут друго- а то й третьо¬ 
рядні автори, які відзначаються 
особливою вірністю щодо дотриму¬ 
вання офіційного «соцреалізму». 

З сучасних поетів видано окремі 
збірки тільки А. Малишка «За си¬ 
нім морем», П. Тичини і Л. Перво- 
майського. Велика антологія укра¬ 
їнської поезії «Перемагать і жить» 
включає сто двадцять сім віршів 
36 поетів. 

З радянських драматургів пере¬ 
кладено головне драми О. Корній¬ 
чука, п’єси В. Минка та Я. Галана. 
1955 перекладено «Майстри часу» І. 
Кочерги. 

І народна поезія стала приступна 
чеському читачеві в окремих ви¬ 
даннях (1950, 1951); далі видано ве¬ 
лику антологію «Україна співає», 
українські народні пісні, та пісні 
на слова Шевченка під назвою 
«Україна в піснях» (1954); 1952 ро¬ 
ку появився переклад козацьких 
дум та цілий ряд видань україн¬ 
ських казок у збірках і окремо. 

Для нас зрозуміле, що після 1956 
року, коли наступила деяка лібера¬ 
лізація в духовому житті країни, 
яка відбилася і на видавничій полі¬ 
тиці, перенасичений російськими та 
українсько-радянськими виданнями 
читач звернувся до західньої літе¬ 
ратури, що поволі стала приступна 
і для чеського читача, який був так 
довго ізольований від культурно¬ 
го життя Заходу. Тому і кількість 
перекладів з української літерату¬ 
ри значно поменшала, вибір став 
вимогливіший, видавництва ігнору¬ 
ють пропаґандивну халтуру, а звер¬ 
таються до авторів, твори яких ма¬ 
ють художню вартість і своїм ідей¬ 
ним рівнем не поступаються перед 
кращими зразками світової літера¬ 
тури. За ці останні роки вийшли 
три нові видання Шевченкової лі¬ 
рики, оповідання Марка Вовчка, 
«Бурлачка» Нечуя-Левицького, опо¬ 
відання С. Васильченка, п’єса М. 
Старицького «За двома зайцями» та 
ряд творів радянських авторів: 


«Майстер корабля» (1960) Ю. Янов- 
ського, «Помилка Оноре де Баль- 
зака» Н. Рибака, «Зачарована Де¬ 
сна» О. Довженка, роман «І один 
у полі воїн» Ю. Дольд-Михайлика, 
«Европа 45» П. Загребельного, «Лю¬ 
дина і зброя» О. Гончара, збірка опо¬ 
відань Л. Первомайського «Мате¬ 
рин солодкий хліб», з радянської 
драматургії перекладено п’єси І. 
Микитенка, для дітей перекладено 
«Лісові казки» О. Іваненко та «Лах¬ 
так» М. Трублаїні, як і збірку казок 
І. Франка «Коли ще звірі говорили» 
з пречепурними, модерними ілюстра¬ 
ціями. З фолкльорних матеріялів 
видано «Закарпатські казки» зі 
збірки А. Калини. 

1964 року вийшла нова збірка 
оповідань М. Коцюбинського, в но¬ 
вому перекладі з модерними ілю¬ 
страціями. В тому ж році появля¬ 
ється переклад «Дикого меду» Л. 
Первомайського, а сього року ви¬ 
дано збірку оповідань Є. Гуцала 
«Яблука з осіннього саду». Всі три 
останні переклади зладила Людми¬ 
ла Зілинська. На підставі україн¬ 
ських казок про чортів та переказів 
про запорозьких козаків Л. Зілин¬ 
ська написала збірку казок для ді¬ 
тей «Як чорти на світі вигинули», 
що появилася чеською мовою 1965 
року з відважними ілюстраціями, 
повними краси та гумору. Друку¬ 
ються й кращі зразки нашої прози 
та нової поезії молодих по різних 
чеських журналах. Так, у празькому 
журналі «Культурне життя» поя¬ 
вився переклад двох новель Ліни 
Костенко на польські теми: «Візита 
до пані Банди» та «Будь щасли¬ 
вий, Ста сю». Готується антологія 
з кращими зразками прози і лірики 
наших молодих поетів і письмен¬ 
ників (Є. Гуцало, В. Шевчук, І. 
Драч, Л. Костенко, Б. Мамайсур, В. 
Симоненко та багато інших). У 1964 
році видано збірку поезій І. Драча 
«Теліженське літо». Сюди включе¬ 
но пролог з поеми «Ніж у сонці», 
етюди та ба ляди, «Смерть Шевчен¬ 
ка», цикл ба ляд «Теліженське літо» 
та інші поезії поета. В цьому році 
має ще появитися переклад «Чоти¬ 
рьох шабель» Юрія Яновського. 

Як бачимо, чеські видавництва 



КРИТИКА І БІБЛІОГРАФІЯ 


121 


останньо керуються більше худож¬ 
німи критеріями при доборі творів з 
української літератури, а не офі¬ 
ційним значенням творів в самій 
УРСР. Довголітній досвід показав, 
Що тільки ті перекладані твори 
увінчалися успіхом у читача, які 
були підібрані під смак чеської чи¬ 
тацької публіки й відповідали ви¬ 
соким вимогам, що їх ставить обі¬ 
знаний у світовій літературі куль¬ 
турний читач. Тому то й впли¬ 
вова чеська критика відгукувалася 
тільки на високоякісні твори й ігно¬ 
рувала або тільки реєструвала поя¬ 
ву найбільшої частини перекладів 
з нашої літератури. 

З перекладачів відзначилися осо¬ 
бливо Р. Гулка, що переклав бли¬ 
зько тридцяти прозових творів у 
1945-50-их роках, переклади якого 
однак не надто високої мистецької 
вартости; далі молоді перекладачі 
прози Л. Зілинська, Г. Пражакова, 
А. Моравкова та поезії — Г. Врбова, 


Я. Кубічек, В. Данек. Всі ці пере¬ 
кладачі друкують свої літературо¬ 
знавчі праці у впливовому журна¬ 
лі «Світова література», що має 
велике коло вибагливих читачів. 
Найбільшу симпатію здобули собі 
наші молоді прозаїки та поети, у 
творчості яких чеські письменники 
знаходять багато співзвучностей. 
Чеські працівники видавництв та 
перекладачі стараються наново від¬ 
крити читачеві красу української 
клясики, при чому вони хочуть пе¬ 
ревидавати наші найкращі твори у 
високоякісних перекладах. Цілий ряд 
українських письменників, драма¬ 
тургів та поетів ждуть ще на свого 
перекладача, щоб збагатити скарб¬ 
ницю чеської культури, і, як нам 
здається, в жодній слов’янській чи 
іншомовній країні ґрунт до такої 
праці на користь двох культур, тієї, 
що дає, і тієї, що бере, не є такий 
сприятливий, як саме тут. 

А. Г. ГОРБАЧ 


Журнал про культуру української мови 


«Слово на сторожі», орган Това¬ 
риства плекання рідної мови. Ре- 
даґує колегія. Головний редактор 
Яр. Рудницький. Вінніпег, 1965, 
чч. 1 і 2. 

Ще в листопаді минулого року в 
місті Вінніпегу (Канада) організо¬ 
вано «Товариство плекання рідної 
мови». Це товариство поставило од¬ 
но з головних завдань своєї діяль- 
ности — видавати окремий журнал, 
присвячений питанням культури 
української мови. Цей журнал мав 
бути органом товариства. Тепер це 
завдання здійснилося. Недавно вий¬ 
шло перше число журнала під на¬ 
звою «Слово на сторожі». А цими 
днями появилось і друге число. Ре¬ 
дактором журнала є відомий укра¬ 
їнський мовознавець професор Яро¬ 
слав Рудницький. 

В основу назви журнала покладе¬ 
но поетичне слово Тараса Шевчен¬ 
ка, яким він боровся проти поне¬ 
волення українського народу. Ме¬ 
тою журнала є боротися проти за- 


смічености української мови на чу¬ 
жині, поза батьківщиною, плекати 
культуру української мови. 

Вже в самій передмові першого 
числа підкреслюється важлива ро- 
ля української мови для україн¬ 
ських поселенців, розкинутих по 
широкому світі в Европі, Америці, 
Новій Зеляндії й Азії. Українська 
мова для них є важливим об’єктив¬ 
ним чинником, великим культур¬ 
ним скарбом і зовнішнім свідченням 
про приналежність до української 
нації. 

Перше число журнала не велике. 
Воно містить статті Микити Ман- 
дрики, Михайла Добрянського, Сер¬ 
гія Крашенинникова та Ярослава 
Рудницького. Микита Мандрика в 
статті «Українці Канади й рідна мо¬ 
ва» подає висліди анкети, що її про¬ 
вела в 1963 році Комісія Українсь¬ 
кої Вільної Академії Наук про дер- 
жавноправний статус української 
мови в Канаді. Як видно з анкети, 
більшість українців Канади домага- 



122 


КРИТИКА І БІБЛІОГРАФІЯ 


ється забезпечити українську мову 
конституційно всіми правами, як 
одну з головних мов Канади, най¬ 
більшу з слов’янських мов у цій 
країні. 

Михайло Добрянський свою стат¬ 
тю «Словник як зброя» присвятив 
етимологічному словникові україн¬ 
ської мови, що його видає окреми¬ 
ми випусками професор Ярослав 
Рудницький. Досі вийшло чотири 
випуски. Добрянський підкреслив, 
що цей словник — здобуток істо¬ 
ричного значення, нова зброя в 
обороні української мови. 

Сергій Крашенинников у статті 
«Звороти української мови» подає 
деякі звороти, записані ним у селах 
Поділля, Волині, Київщини й Чер¬ 
нігівщини. 

Автор етимологічного словника 
професор Ярослав Рудницький у 
статті «З праці над етимологічним 
словником української мови» подає 
відгуки української преси на вихід 
у світ перших випусків його слов¬ 
ника, де з різних аспектів висвіт¬ 
люється вага словника. Тут ще ав¬ 
тор пояснює, чому він видає цьо¬ 
го словника не українською мовою, 
а англійською. Він вказує дві при¬ 
чини: поперше, справа престижу, бо 
досі немає ні одного слов’янського 
словника англійською мовою. Тому 
цей словник піднесе вагу україн¬ 
ської мови в науковому світі. По- 
друге, авторові відомо, що на Укра¬ 
їні готується до видання етимоло¬ 
гічний словник українською мо¬ 
вою Кравчука. Тому, на його думку, 
не було ніякої потреби друкувати 
два словники того самого типу по- 
українському. 

Трохи більше розміром є друге чи¬ 
сло журнал а «Слово на сторожі». 
Воно містить статті — Біди, Кова¬ 
лева, Залеського, Білаша, Войцен- 
ко, Карп’яка та Вовка. Далі йдуть 
— рецензії, відгуки, відповіді на 
питання, рідномовна хроніка тощо. 

Кожна стаття має культурно- 
історичне або практичне значення 
в боротьбі за культуру української 
мови. Так, Костянтин Біда в ре¬ 
дакційній статті підкреслює важли¬ 
вість питання української мови як 
одного з головних постулятів сучас¬ 


ного українського покоління поза 
межами України. 

Професор Пантелеймон Ковалів у 
статті «Деякі проблеми культури 
нашої мови» вказує на небезпеку 
засмічення української мови іншо¬ 
мовними елементами, які без по¬ 
треби потрапляють в українську мо¬ 
ву в оточенні іншомовної стихії. Він 
подає цілий ряд прикладів як з 
розмовної мови, так і з радіомов¬ 
лення, де не тільки позначився 
вплив іншомовної стихії, але й не¬ 
достатнє знання основ рідної мови. 

Теодор Залеський в статті «Як 
практично плекати рідну мову» ре¬ 
комендує творити відповідні гуртки, 
що мали б на меті боротися за чи¬ 
стоту й правильність мови на засі¬ 
даннях, на зборах тощо. 

Богдан Білаш у статті «Українсь¬ 
ка мова в Канаді» подає огляд доте¬ 
перішніх дослідів української мови 
в Канаді, підкреслюючи особливо за¬ 
слуги професора Ярослава Рудниць- 
кого, який надрукував багато стат- 
тей з мовознавства Америки й Ка¬ 
нади. 

Ольга Войценко в статті «З по¬ 
жовклих сторінок» згадує про одну 
статтю, надруковану в канадському 
часописі за 1928 рік, де один із ін¬ 
шомовних авторів виправдує нав¬ 
чання української мови в народних 
школах Канади. 

Андрій Вовк у статті «З побуто¬ 
вого словництва» виступає в оборо¬ 
ні термінів з українського побуту. 
Зокрема він спиняється на деяких 
назвах кухонного устаткування, як: 
піч чи духовка, холодник, припікач 
чи тостер, зливальниця та інші. 

Студент Манітобського універси¬ 
тету Ігор Карп’як у невеличкій стат¬ 
ті подає короткі відомості про по¬ 
ходження української мови. 

Крім статтей, в другому числі вмі¬ 
щено дві рецензії: Костянтина Біди 
на книжку Алли Коваль «Культура 
української мови», що вийшла в Ки¬ 
єві, та Ярослава Рудницького на 
«Словник мови Шевченка», що його 
видано силами Академії Наук та¬ 
кож у Києві. В обох рецензіях по¬ 
даються позитивні відгуки на праці 
українських мовознавців на рідних 
землях. 


сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог§ 


КРИТИКА І БІБЛІОГРАФІЯ 


123 


Доброю прикметою другого числа 
журнала «Слово на сторожі»; е від¬ 
діл консультацій чи, як він назива¬ 
ється в радянських виданнях, — 
питання й відповіді. Це значить, що 
подаються відповіді на різні мовні 
питання, що поступають до редак¬ 
ції від читачів. 

Треба сподіватися, що журнал 
«Слово на сторожі» своїми дальши¬ 


Цікава інформаційна книжка 

Вогуз ЬЕ^УТгКУІ, Ц і е Зол^еі- 
икгаіпе 1944-196 3. Уегіад Кіе- 
репЬаиег ипсі \7іі$сЬ, Коїп-Вегііп 1964, 
444 5. 

Борис ЛЕІВИЦЬКИЙ, Р а д я н 
ська Україна 1944-196 3. 
Вид-во Кіпенгауера та Віча, Кельн- 
Берлін 1964, 444 стор. 

Рецензована книжка має такі роз¬ 
діли: 1) Від закінчення війни до 
смерти Сталіна; 2) Від відлиги до 
нового морозу; 3) Радянська Укра¬ 
їна — експериментальне поле тех¬ 
нічного прогресу; 4) Статистика; 

5) Персоналії Української РСР; 

6) Україніка в східньому бльоці; 

7) Біографії важливіших осіб; 8) Бі¬ 
бліографія та індекс прізвищ. 

Вже на підставі назв видно, що 
публікація складена за всіма пра¬ 
вилами дослідної праці. Однак ва¬ 
жко оцінити, наскільки тема ви¬ 
черпана, бо книжка написана пе¬ 
редусім для неукраїнського читача 
і то, не узгляднюючи відомого не¬ 
симпатичного для нас жарґону, для 
читача, з природи речі неприхиль¬ 
но наставленого до всього, що ук¬ 
раїнське. Тому треба визнати вели¬ 
ку заслугу Б. Левицького, який на¬ 
писав усе, що знав. Я піду навіть 
далі і скажу, що, не зважаючи 
на мої совєтологічні упередження 
(вина в цьому лежить по боці «со- 
вєтологів», які впродовж десяти¬ 
річ продукують неймовірно скупі ре¬ 
чі), я читав книжку поволі та уваж¬ 
но і вважаю, що вже давно я не мав 
такої цікавої публікації в руках. 
Левицький диспонує дуже речевим 
матеріялом, пише цікаво, і я мимо¬ 


ми числами збагатить українську 
мовознавчу науку розвідками з ку¬ 
льтури української мови. Ця ділян¬ 
ка поза межами батьківщини досі 
ще стояла облогом, очікуючи пра¬ 
цівників на цьому широкому полі 
наукової діяльности. Цю працю, як 
на Україні, так і поза нею, треба 
вітати і підтримувати. 

П. КОВАЛІВ 


волі мусів усміхатися, пізнаючи в 
авторі учасника краківського кон¬ 
гресу ОУН. Хоч книжка написана 
для чужинців, я раджу українцям 
купити її і, прочитавши, покласти 
на видному місці своєї бібліотечної 
шафи. 

З передмови виходить, що руко¬ 
пис був закінчений у 1962 році; 
далі прийшли тільки незначні допов¬ 
нення. Варто згадати також тепле 
супровідне слово покійного профе¬ 
сора Ґергарда фон Менде. 

Мушу зробити деякі застережен¬ 
ня щодо надто самовільного наголо¬ 
шування автором окремих фактів, 
що зрештою можна стрінути чи не 
в усіх його публіцистичних писан¬ 
нях. Цей недолік зараховую до ка¬ 
тегорії «ліценція поетіка». Але є 
важливіші недотягнення та пере- 
тягнення в книжці, які не можу за¬ 
лишити їхній власній долі. Загаль¬ 
но відомо, що до доброго тону на¬ 
лежить тепер нападати на німець¬ 
ких нацистів і пришивати їм усі 
«головні гріхи». Що вони були за¬ 
пеклими великими грішниками, та¬ 
кож загально відомо, але пощо зга¬ 
дувати про це в невідповідних 
місцях. 

Мій перший закид: чому згадува¬ 
ти львівську цитаделю як табір 
смерти полонених, коли вона такою 
не була, хібащо вмирання є вже 
саме з себе табором смерти. Фак¬ 
том є, що українська громадськість 
Львова організувала в перші дні 
липня 1941 допомогу військовопо¬ 
лоненим і що ця допомога знайшла 
доступ до цитаделі. Правда, в таборі 
Дснували жахливі відносини, але 



12‘1 


КРИТИКА І БІБЛІОГРАФІЯ 


правдою є також, що всіх полоне¬ 
них випущено додому і цією акцією 
керував відомий полковник Бізанц, 
якому не вдався тільки заклик 
«Хай живе наш великий фюрер», 
бо на нього відгукнулося декілька 
несміливих голосів. Згадую цей 
факт у зв’язку з важливішою по¬ 
дією, про яку немає згадки в рецензо¬ 
ваній книжці або деінде. Йдеться 
про масове звільнення всіх україн¬ 
ських полонених з червоної армії в 
першій половині липня 1941. Я осо¬ 
бисто належав тоді до організато¬ 
рів перемаршу колон цих нещасни- 
ків на відтинку Ярослав-Львів. У 
Львові акцією керував новостворе- 
ний Український червоний хрест — 
УЧХ. Цей перемарш позначився ви¬ 
бухом епідемій в усій Галичині і 
від самого плямистого тифу по¬ 
мерли тоді тисячі цивільного насе¬ 
лення, безпосередньо чи посередньо 
заанґажованого в допомогу військо¬ 
вополоненим. Скільки цих полоне¬ 
них було тоді і хто дозволив їх 
усіх звільнити, сьогодні важко 
встановити; знаю тільки, що німці 
не помагали і не перешкаджали. 
На мою думку, цей факт варто б 
докладніше дослідити. В середині 
липня акція звільнення полонених 
була раптом спинена. В Галичині 
залишився тільки тиф. 

Мій другий закид: «Ліквідація» 
Української народної революційної 
армії (УНРА) інтерпретована в 
книжці не вірно. Автор не потребує 
посилатися ні на «різні інформації 
на еміграції», ні на Джона Арм- 
стронґа, бо він сам знає цю справу 
добре і докладно. Про це написав 
також Микола Лебедь у своїй пу¬ 
блікації «УПА», надрукованій у 1946 
році. Жадної ліквідації УНРА не 
було: малі з’єднання УНРА були 
влучені в місцеві відділи УПА, що 
не зустрічало жадного опору і бу¬ 
ло згідне з духом часу, який був 
проти всілякої отаманії. Це було 
великим позитивом у нашій ви¬ 
звольній боротьбі під час другої 
світової війни; це був спонтанний 
гін народних мас до концентрації 
національних сил. 

Цими двома закидами я аж ніяк 
не хочу сказати, що Борис Левиць- 


кий забув, «звідки він родом». На¬ 
впаки, книжка свідчить, що її на¬ 
писав ... український націоналіст. 
Очевидно кожному авторові при¬ 
слуговує право ставити наголоси за 
власним пляном, і саме це робить 
кожного автора цікавим. Найпро¬ 
стіше бути конформістом і писати 
згідно з обов’язковим на даному ета¬ 
пі ритуалом. Маю на думці риту¬ 
альні тези «совєтологів». Б. Левиць- 
кий перевищує їх на голову: він 
відважний та послідовний і не бе¬ 
реться заперечувати того, що було, 
або творити легенди. Однак часто 
бракує в нього істотної інтерпрета¬ 
ції. Наприклад, справа В. Кузнє- 
цова, який убив львівського віце- 
губернатора О. Бауера. Можна ж 
було без шкоди для цілости згадати, 
що одночасно з цим убивством були 
розкидані листівки ніби від УПА, 
яка брала на себе відповідальність 
за цей атентат. Це була груба про¬ 
вокація і навіть тупе львівське 
Гестапо не далося зловити на цю 
вудочку. Інша справа, що була не¬ 
гайна інтервенція губернатора Вех- 
тера, якому вдалося переконати 
Гестапо та СД, що українське під¬ 
пілля аж таке примітивне та наївне 
не є. А втім також тактика Сидора 
А. Ковпака не набагато різнилася 
від тактики Кузнєцова; біда тільки 
в тому, що не завжди знаходився 
на місці «якийсь Вехтер». Треба 
мати мужність визнати чесну пове¬ 
дінку і за СС-маном, яким був 
Вехтер. Ще нагадаю, що В. Кузнє- 
цов попав на Волині в руки УПА 
і вся справа вийшла наверх до ре¬ 
шти, Ось і весь «партизанський 
клян» у керівництві КПУ! 

Ще про один деталь: шеф без¬ 
пеки Бандери Матвієйко пішов на 
Україну з тим наміром, з яким він 
виступив у Київському радіо, тому 
його радіо-виступ не заскочив ні¬ 
кого, хто знав справу. Підпілля на 
рідних землях було своєчасно по¬ 
відомлене про ролю цього індивіда, 
який був у контакті з МҐБ. На це є 
документація. Пересторога дійшла 
туди пізно, все ж таки Матвієйко 
був від підпілля ізольований і не 
міг накоїти великого лиха. 

Найцікавішими є ті розділи кни- 


сІі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 




КРИТИКА І БІБЛІОГРАФІЯ 


125 


жки, де об’єктивно з’ясована ситу¬ 
ація на Україні в різних фазах. 
Майже сенсаційним виходить спір 
між Підгорним і Хрущовим у 1961 
році, який має ознаки дуже го¬ 
строго зудару. Треба пам’ятати, що 
праця Левицького була надрукова¬ 
на перед падінням Хрущова. Цей 
спір підтверджує тезу Б. Левицько¬ 
го, що комуністична верхівка на 
Україні не ідентифікує себе з Крем¬ 
лем. Побачимо. Очевидно, це мало 
цікавить 105-відсоткових українців 
на еміграції, але з пункту бачення 
нормально думаючого українця ду¬ 
же відрадним є факт, що завжди 
знаходяться способи, як зберегти не 
тільки біологічну субстанцію наро¬ 
ду, але й як запевнити дальший 
розвиток нації. Не хочу твердити, 
що справи йдуть до кращого, бо 
зміна осіб в основі нічого не озна¬ 
чає, коли сама панівна система є 
запереченням будь-якого поступу. 


Якщо бути послідовним, то кому¬ 
нізм як система мусить упасти, не 
важливо, чи «революційним»^ чи 
«еволюційним» шляхом^ Для нас 
важливе, щоб наш народ не попав 
знову в кріпацтво. А якщо це зро¬ 
бить сьогодні хворий Підгорний, то 
йому це запишуть у добро. . Зда¬ 
ється, що автор вірить у таких «Під- 
горних», я, на жаль, ні. 

На закінчення треба сказати, що 
авторова аналіза промисловости не 
є переконлива, що розділ про науку 
досить туманний; видно, що це пи¬ 
тання для автора досить незви¬ 
чайне. Шкода також, що статистич¬ 
ні дані не взяті у відповідні табли¬ 
ці, але це було, мабуть, радше спра¬ 
вою друкарських коштів. 

Не зважаючи на згадані недолі¬ 
ки, книжка читається з цікавістю 
і її треба оцінити як дуже вар¬ 
тісну. 

Євген ВРЕЦЬОНА 


Виповнення однієї бібліографічної прогалини 


Степан РІПЕЦЬКИЙ. Бібліо¬ 
графія джерел до історії 
Українських Січових Стрі¬ 
льців. Видавнича комісія Братства 
УСС, Нью-Йорк 1965, 115 стор. (Брат¬ 
ство Українських Січових Стріль¬ 
ців — Історично-архівна комісія). 

У третій частині статті «Дискусія 
з книгою» в газеті «Свобода» від 
14 травня 1965 д-р Софія Парфано- 
вич, пишучи про українську емігра¬ 
ційну літературу, зробила легкий до¬ 
кір Об'єднанні українських письмен¬ 
ників «Слово» за те, що в (обгово¬ 
реному нею 2 томі збірника «Слово» 
немає перегляду нашої літератури, 
зокрема прози. С. Парфанович пи¬ 
ше: «Хоч би тобі бібліографічний 
довідник, хоч би згадка: такий то 
й такий ... видання автора... сто¬ 
рінок ... на гарному папері. Ні 
словечка, ні згадки.» І знову: «Тіль¬ 
ки списати авторів та назви і при¬ 
наймні додати, про що йдеться в 
такій чи такій книжці». 

Читаючи цей параграф у статті 
С. Парфанович, автор цієї рецен¬ 


зії був захоплений способом визна¬ 
чення суті бібліографії. Якби ви¬ 
значення поняття бібліографії по¬ 
давав бібліограф, то з цього вий¬ 
шла б суха і напевно трохи від¬ 
штовхуюча формула. А тут так 
просто, легко і ясно віддано суть 
того, що називається бібліографією, 
її мусів зробити лікар, літератор, 
біолог або людина якоїнебудь про¬ 
фесії чи фаху, тільки не бібліо¬ 
граф, думання якого про бібліогра¬ 
фію засмічене звичайно різними 
технікаліями. І хоч на ділі бібліо¬ 
графічна праця не така проста і не 
така легка, проте і бібліографові 
корисно часом прочитати отаке ви¬ 
значення поняття й завдання бі¬ 
бліографії. Це добра пригадка. 

Ми не знаємо чи д-р С. Ріпецький, 
який за фахом є правник, розумів 
суть бібліографії так само, як пані 
Парфанович, але ми певні, що його 
відчуття потреби бібліографії УСС 
мусіло бути сильне, щоб виконати 
оте «тільки списати». 

Праця С. Ріпецького опублікова- 



126 


КРИТИКА І БІБЛІОГРАФІЯ 


на як «ювілейне видання з наго¬ 
ди 50-річчя початку збройної бо¬ 
ротьби Українських Січових Стрі¬ 
льців». Подумана вона ,як продов¬ 
ження і доповнення праці Петра 
Зленка «Українські Січові Стріль¬ 
ці; матеріяли для бібліографічного 
покажчика». Остання праця часово 
охоплювала період від 1914 до 1935 
року. Праця ж Ріпецького допов¬ 
нює бібліографію Зленка тим спо¬ 
собом, що подає матеріал про істо¬ 
рію довоєнного стрілецького руху 
і мобілізації УСС, тобто за час від 
1912 до літа 1914 року. Вона також 
подає бібліографічний матеріал за 
1914-35 рр., що не був включений 
у попередню працю. А основний ма¬ 
теріал нової бібліографії, коли мова 
про часове визначення, — це роки 
1936-64. Книга містить 1331 бібліо¬ 
графічний запис, з чого 974 при¬ 
падають на роки 1936-64. Крім кни¬ 
жкових видань, подані в ній жур¬ 
нальні та газетні статті. У випад¬ 
ках опису окремих збірників, при¬ 
свячених спеціяльно темі УСС, упо¬ 
рядник розкриває їхній зміст, пода¬ 
ючи назви авторів та їхніх статтей, 
включених у такий збірник. До ве¬ 
ликої більшости записів, що вклю¬ 
чають основні елементи бібліогра¬ 
фічного опису, упорядник подав 
анотації, вказуючи на зміст чи ха¬ 
рактер описуваних праць та статтей. 

Коли мова про впорядкування 
матеріялу «Бібліографії», то, крім 
вступу, де подано повний огляд до¬ 
теперішніх бібліографічних праць 
про УСС, визначення завдання та 
засягу праці, упорядник розмістив 
весь матеріял у трьох розділах: 
І) Преса УСС; II) Книги; III) Статті 
і публікації в журналах, газетах і 
збірниках. Основну частину книж¬ 
ки (стор. 19-113) творить саме остан¬ 
ній розділ, який упорядник поділив 
за змістом на 18 груп. 

Тематичний принцип впорядку¬ 
вання бібліографічного матеріялу є 
одним з кількох можливих прин¬ 
ципів чи способів. Крім цього спосо¬ 
бу, найчастіше можна зустріти 
упорядкування хронологічне (за ро¬ 
ками появи книг) та поазбучне, ко¬ 
ли весь матеріял, тобто автори, на¬ 
зви книг чи статтей та предмети по¬ 


дані в одному альфабетичному по¬ 
рядку (словникове чи енциклопе¬ 
дичне впорядкування). Кожний з 
названих способів є добрий і вжи¬ 
вається в залежності від завдання, 
яке ставить собі упорядник. У на¬ 
шому випадку проти тематичного 
впорядкування не можна мати за¬ 
стереження. Правда, інший упоряд¬ 
ник міг би підійти до цього самого 
способу дещо інакше, але чи успі¬ 
шніше, — це відкрите питання. Про¬ 
те при тематичному впорядкованні 
майже завжди належить подавати 
при кінці книги бодай показник ав¬ 
торів, який улегшує та спрощує ко¬ 
ристування книгою. При відсутності 
показника авторів трудно встано¬ 
вити, чи певна стаття якогось авто¬ 
ра включена і чи, крім неї, є ще 
більше книг або статтей цього са¬ 
мого автора. Для цього треба пере¬ 
глядати цілу бібліографію. На 
жаль, у цій книзі такого показника 
немає. А шкода, бо обговорювана 
праця подумана як друга частина 
бібліографії УСС; першу частину 
повинна творити праця П. Зленка, 
яку Видавнича комісія Братства УСС 
плянує перевидати. В такому ви¬ 
падку показник авторів до обох 
частин, поданий С. Ріпецьким, не 
тільки спрощував би користуван¬ 
ня обома працями, але був би також 
інтеґруючим засобом для обох 
частин. 

З огляду на те, що не всі пу¬ 
бліковані праці й довідники при¬ 
ступні в наших умовах, у бібліо¬ 
графії С. Ріпецького — як він сам 
відмічає — можливі пропуски. Але 
це доля більшости бібліографічних 
праць. Важливе те, що праця, як 
на існуючі обставини, максимально 
повна. 

Крім зауваги про брак показника 
авторів, треба ще звернути увагу на 
оформлення бібліографічних запи¬ 
сів. Хоч ми воліли б, щоб скрізь у 
бібліографічних працях вживати 
модерного способу бібліографічного 
опису, проте за форму чи систему 
(нова вона чи ще та, якою в нас 
користувалися до другої світової 
війни) сперечатися не будемо. Ва¬ 
жливе, щоб приняти в праці одну 
з них, може, навіть у змодифіко- 


і§Ш2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^ 




КРИТИКА І БІБЛІОГРАФІЯ 


127 


ваній формі, але вживати її в праці 
послідовно. Тим часом, упорядник, 
мабуть, не міг зректися цілком ста¬ 
рої системи, а нової також не сто- 
сує послідовно, і це некорисно від¬ 
бивається на його праці. В напи¬ 
санні імен та прізвищ, а навіть в 
альфабетизації конечною є більша 
стандартизація. Це саме стосується 
питання про розкривання чи нероз- 
кривання псевдонімів та ініціялів і 
вживання розділових знаків, яких 
у бібліографіях безліч. 

В цілому ж д-рові С. Ріпецькому 
належить визнання за пророблену 
велику роботу і за вклад не тільки 
в ділянку вивчення явища УСС чи 
ширше — історії українського вій¬ 
ська часів визвольних змагань, що 
було завданям, яке ставив собі упо¬ 
рядник. Річ у тому, що хоч це спе- 
ціяльна бібліографія, присвячена 
одному питанню, проте значення 'її 
ширше. Поперше, при відсутності в 
нас загальної бібліографії друкова¬ 
них праць праця С. Ріпецького ви¬ 
повнює прогалину на одному від¬ 
тинку, а, крім того, вона, як і ко¬ 


жна спеціальна бібліографія, може 
бути допоміжною при укладанні й 
комплектуванні загальних бібліо¬ 
графічних посібників. Подруге, во¬ 
на є допоміжною в нашій ситуації, 
коли ми не маємо жодних біогра¬ 
фічних словників. З цієї бібліогра¬ 
фії все таки можна довідатися де¬ 
що про певну частину наших лю¬ 
дей. Наприклад, про те, що певна 
людина написала, коли це було, в 
яких журналах чи газетах (посту¬ 
пових, поміркованих, консерватив¬ 
них), а це разом з частими анота¬ 
ціями дасть принаймні частинний 
образ про певну людину. Не всі ж 
люди попали чи попадуть до «Енци¬ 
клопедії українознавства», яка в 
необхідности мусить обмежувати 
кількість біографічних гасел. А 
втім, потрете, для опрацювання біо¬ 
графічних гасел до цієї самої ЕУ 
треба звідкись черпати матеріал та 
верифікувати дані. Отже в одній 
вузькій ділянці праця д-ра С. Рі¬ 
пецького служить усім трьом на¬ 
званим завданням. 

Осип ДАНКО 


У видавництві ПРОЛОГ вийшла з друку збірка матеріалів з історії 
України 


ВИВІД ПРАВ УКРАЇНИ 

Упорядкування і вступна стаття Богдана Кравцева. 

Книжка має 252 стор. Ціна 1,50 дол. або відповідна сума в перера¬ 
хуванні на іншу валюту. 

З замовленнями звертатися безпосередньо до нашого видавництва 
або наших представників по окремих країнах. 



ЗМІСТ 


Ірина Жиленко. Поезії . . З 

Улас Самчук. На білому коні. 9 

Недруковані переклади Юрія Клена.46 

Богдан Рубчак. Шукаючи справжнього культобміну, справ¬ 
жнього Зерова і справжньої літератури .... 50 

Станіслав Є. Лсц. Нові незачісані думки.67 

Дарія ІРебет. У лябіринті комсомольського виховання .... 72 

Мирослав Прокоп. Американсько-радянські взаємини, об’єд¬ 
нання Европи і Україна.84 

Степан Ю. Процюк. Шляхи і методи перемішання населення 

в СРСР ..94 

М. М. З французькими студентами на Україні.113 

Критика і бібліографія. Переклади з української літератури 
на чеську мову (А. Г. Горбач) — Журнал про куль¬ 
туру української мови (П. Ковалів) — Цікава інфор¬ 
маційна книжка (Євген Врецьона) — Виповнення 
однієї бібліографічної прогалини (Осип Данко) . 117 


сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог£ 









Адреси наших представників 


Австралія: «ІІЬгагу & Воок Зирріу» 



16 а Ргозресі Зігееі 
Сіепгоу, 9, УІс. 

Аизігаїіеп 

Арґептіна: 

СоорегаІІУа Де СгейІІо 
«Кепасітаїепіо* 

(рага «ЗисЬавпівІ») 

Мага 150 

Виепоз Аігея 

Велико- 

брітанія: 

8. ЛУазуїко 

52, ЛоЬпвоп Коагі 
їепіоп, КоШпдЬаш 

Канада: 

І. ЕІіазЬеузку 

118 Месії апй 51. 

Тогопіо 9, Опі. 

США: 

С. Ьораіупзкі 

875 \УезІ Епсі Аує, 

Арі. 14Ь 

Кеиг Уогк 25. N. У. 

Франція: 

М. Зогосгак 

Сіїб Ріегге СоигапС 

Веі—Ногігоп 

81. Еііеппе, Ьоіге 

Швайцарія: Ог. Котап Ргокор 
Моїіазіг. 20 

Вегп 

Швеція: 

Кугуїо ПагЬаг 

В ох 62 

Ниййіііде 

Передплати з усіх інших країн 
просимо надсилати безпосередньо 
на адресу видавництва. 


Читайте! Передплачуйте! 

ОІСЕ5Т 

ОР ТНЕ 50УІЕТ ІЛСКАІМІАМ РКЕ55 

— Переклади англійською мовою 
із понад 40 газет і журналів ви¬ 
даваних в радянській Україні. Те¬ 
ксти наведені в цілості або у ви¬ 
їмках, з точним поданням джере¬ 
ла. 

—- Видання включає такі постій¬ 
ні відділи як: Комуністична пар¬ 
тія України, Держава і право. 
Економіка, Наука, Література, Ми¬ 
стецтво, Преса і публікації, Мо¬ 
лодь, Зовнішні справи та ін. 

— Появляється кожного місяця, 
від 1957 року. 

— Метою видання є дати англо¬ 
мовному читачеві щомісячний ог¬ 
ляд подій в Україні та розвитку 
різних галузей життя українсько¬ 
го народу. Серед відборців жур- 
нала є численні університети і до¬ 
слідні центри совєтознавства в 
США, Канаді і Англії. 

Ціна: одно число 1.50 дол., річ¬ 
на передплата — 15 дол., перед¬ 
плата на два роки 25 дол., три 
роки — ЗО дол. 

Замовляйте оказійні примірни¬ 
ки у 

«РКОЬОС» Іпс. 

875 \УезІ Епб Аує. Арі. 14 Ь 
Ке\* Уогк N. У., 10025 
У. 5. А. 


Адреси для вплат: 

ЦкгпішвсЬе Сезеїіз&аїї 
ГОг Аизіапгізіїкііеп е. V. 
МйпсЬеп 2, Кагізріаіг 8/Ш 

Вапккопіо: Оеиізсіїе Вапк А, О. 
Мйпсіїеп 2, ЬепЬасЬрІаіг 
КЮ 80165 

РоаІзсЬесккопІо: РБсЬА МйпсЬею 
КЮ 22278 











сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^